Katznelson L, Laws ER Jr, Melmed S, et al; Ендокринне товариство. Акромегалія: керівництво клінічною практикою ендокринного суспільства. J Clin Ендокринол Метаб. 2014 листопад; 99 (11): 3933-51. doi: 10.1210/jc.2014-2700. Epub 2014, 30 жовтня. PubMed PMID: 25356808.
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ
Акромегалія: вона визначається як збільшення розмірів черепа, рук і ніг та гіпертрофія м’яких тканин, кісток та інших органів у дорослих пацієнтів в результаті надмірної секреції гормону росту (ГР) аденома гіпофіза, що походить із соматотропних клітин. Гігантизм характеризується надмірним зростанням зросту, як ефект дії надлишку GH у дітей та молоді, у яких епіфізи довгих кісток ще не закрилися.
Причини: Соматична мутація в одному місці α-субодиниці білка Gs, що призводить до постійної активації рецептора соматоліберину (GHRH) і викликає проліферацію соматотропних клітин і неконтрольовану секрецію GH. Це рідко викликається позаматковою секрецією GHRH, що утворюється в нейроендокринній пухлині (карциноїдна пухлина) бронхів, підшлункової залози або шлунково-кишкового тракту. Акромегалія може співіснувати з первинним гіперпаратиреозом та нейроендокринними пухлинами підшлункової залози, складаючи так званий MEN1 → Розділ. 12.2.2.1. Співіснування з гіперпролактинемією може бути результатом присутності змішаної пухлини гіпофіза, що секретує GH- та пролактин, або бути спричинене здавленням стебла гіпофіза соматотропіномою. Надмірна секреція GH викликає збільшення синтезу соматомединів у печінці та периферичних тканинах, головним чином IGF-1, що стимулює проліферацію клітин у тканинах, що експресують рецептори соматомединів → гіпертрофія м'яких тканин та кісток.
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНА ІСТОРІЯ Верх
1. Симптоми, пов’язані з розширенням пухлини та компресією хіазми зорового нерва (дефекти кампіметрії), з’являються через кілька років тривалості захворювання.
2. Загальні симптоми: характерний гіпергідроз, часті головні болі, збільшення маси тіла, збільшення м’яких тканин, зміна голосу.
3. Зміна загального вигляду: збільшення ширини рук і ніг, потовщення кісток черепа, збільшення розмірів вісцерокранія (носа, щелепи, лобових пазух) та язика, потовщення рис обличчя та надмірний ріст волосся (гіпертрихоз).
4. Зміни в системі кровообігу: артеріальна гіпертензія, гіпертрофія серця (гіпертрофічна кардіоміопатія) та серцева недостатність (задишка), аритмії. Дефекти серцевих клапанів, ішемічна хвороба серця та інсульт можуть виникати у пацієнтів із тривалим захворюванням .
5. Зміни в дихальній системі: апное сну. У випадках тривалого захворювання можуть розвинутися бронхоектатична хвороба та емфізема легенів.
6. Метаболічні та гормональні порушення: непереносимість глюкози або цукровий діабет, гіперінсулінізм, гіперліпідемія, гіперкальціурія, простий або вузликовий зоб, гіпертиреоз, галакторея, гіпогонадизм або супутні симптоми гіперпаратиреозу та пухлини підшлункової залози, що дозволяють діагностувати синдром MEN1.
7. Зміни в травній системі: запор (довший і розширений товстий кишечник), поліпи та дивертикули товстої кишки (біль у животі, кров у калі), рак товстої кишки (підвищений ризик).
8. Зміни в сечовидільній та репродуктивній системі: дисменорея та безпліддя, лейоміома матки, зниження лібідо, еректильна дисфункція, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, нефролітіаз (існує можливість співіснування акромегалії з гіперпаратиреозом під час синдрому MEN1).
9. Зміни в нервовій системі: головний біль, капіметричні дефекти (вторинні при стисненні хіазми зорового нерва макроаденомою), парестезії, парези (наприклад, синдром зап’ястного каналу), невропатії.
10. Зміни в кістково-суглобовій системі: біль, деформація кісток і суглобів (дегенеративні ураження), зниження щільності кісток (остеопороз).
11. Симптоми, зумовлені розвитком злоякісних новоутворень: товста кишка, щитовидна залоза, молочна залоза, рак передміхурової залози.
1. Лабораторні дослідження .
1) Концентрація GH може бути нормальною.
2) Відсутність інгібування секреції GH через 2 години після перорального прийому 75 мг глюкози (пероральний тест на толерантність до глюкози через 2 години). Концентрація GH, оцінена методом імунохімілюмінесценції, не зменшується 2. Тести візуалізації: МРТ або КТ дозволяють візуалізувати аденому гіпофіза, в більшості випадків це макроаденома.
3. Офтальмологічне обстеження: огляд очного дна та оцінка поля зору. Макроаденоми з супраселярним розширенням можуть стискати хіазму зорового нерва і призводити до бітемпоральної геміанопії.
4. Інші тести: виключити гіпопітуїтаризм → Розділ. 8.3 (через можливість здавлення нормальної частини гіпофіза пухлиною) та первинний гіпертиреоз → Розд. 9.2 (у разі акромегалії часто виявляються зоб і наявність вузлів щитовидної залози, які можуть стати вегетативними).
Цілі лікування
1) Повне загоєння можливе лише після хірургічного лікування. Оцінка буде проведена через 3-6 місяців: концентрація GH GH, отримана в будь-якій точці тесту) та концентрація IGF-1 у межах норми для статі та віку.
2) Вважається контрольованою хворобою (під час лікування аналогом соматостатину): якщо концентрація ГР у сироватці крові підтримується Хірургічне лікування
Трансфеноїдна хірургія є методом вибору, оскільки вона може досягти повного зцілення. Може проводитися після приготування з аналогом соматостатину тривалої дії, хоча і не обов’язково у всіх випадках.
1. Препарати: аналоги соматостатину тривалої дії:
1) початкова доза октреотиду 20 мг в/м 1 раз на місяць; якщо через 3 місяці концентрація IGF-1 не повертається до норми → збільшити дозу до 30 мг в/м 1 раз на місяць, або
2) дози ланреотиду 60-120 мг VSc кожні 4 тижні; якщо лікування ефективне, вводьте дозу 120 мг глибоко VSc кожні 6 - 8 тижнів, або
3) доза пасиреотиду LAR 40 або 60 мг в/м 1 раз на місяць.
1) перед операцією на макроаденомі, особливо у випадку інфільтрації сусідніх тканин. У більшості випадків вдається зменшити і в
50% нормалізує концентрацію GH, а також зменшує розмір пухлини і змінює її консистенцію, що полегшує повну резекцію
2) після резекції макроаденоми, якщо операція не була ефективною
3) у пацієнтів, які не перенесли операції через протипоказання або відсутність згоди з пацієнтом, а також через низьку ймовірність ефективності для полегшення симптомів.
3. У разі неефективності аналогів соматостатину → додати агоніст дофаміну, антагоніст рецептора гормону росту (пегвізомант), повторно оперувати пухлину або врешті-решт розглянути питання про променеву терапію.
Стереотаксична або конформна променева терапія може служити допоміжним лікуванням у разі неефективного хірургічного та фармакологічного лікування. Нормалізація концентрації GH відбувається через кілька років після завершення променевої терапії. Дотепер необхідне лікування аналогами соматостатину. Основним несприятливим ефектом є гіпопітуїтаризм (оцініть функцію гіпофіза).
Прогноз щодо хірургічного лікування акромегалії залежить від розміру та локалізації пухлини гіпофіза та досвіду роботи нейрохірурга (ефективність коливається від 80% у випадку мікроаденоми до 1 см). Ефективне лікування, тобто таке, яке підтримує концентрацію GH × у сироватці крові
- Куріння, захворювання ясен та втрата зубів Поради від колишніх курців
- Що таке паразити і які хвороби вони викликають у нас La Nueva España
- Однофазний не поступається двофазному наповнювачу HA для носогубних складок - Хвороби,
- Релаксин, дуже корисний гормон з деякими недоліками - ще один у родині
- Харчові потреби та план харчування на етапі зростання та завершення