Після спортивних травм багатоступеневий процес призводить до багаторазового досягнення максимальних спортивних показників, цей процес є спортивною реабілітацією. Першим кроком є ​​якнайшвидше лікування травмованого спортсмена, що оптимально робить лікар-травматолог спортивного лікаря. Після спеціалізованої допомоги необхідно встановити ступінь тяжкості травми та встановити правильний діагноз. Після постановки діагнозу можливо більше шансів, залежно від характеру та тяжкості травми. Якщо хірургічне втручання не потрібне, відпочинок, догляд за фізіотерапевтом або спільна робота з фізіотерапевтом почнуться до відновлення здорового іміджу фізичних вправ. Після цього співпраця з тренером з реабілітації триває до тих пір, поки опорно-руховий апарат, необхідний для занять спортом, не буде готовий до повної навантажувальної здатності.

реабілітація

Які травми потрібно реабілітувати?

Спортивна травма - це будь-який патологічний розлад, який виникає під час занять спортом, вимагає медичного лікування, перешкоджає спортивній діяльності та має соціальні чи економічні недоліки. Спортивні травми можуть бути гострими або втомами. Гострі пошкодження є наслідком макротравми у чітко визначений час. Вони можуть бути спричинені зовнішнім фактором, наприклад, коли два футболісти б’ються разом, або внутрішнім фактором, наприклад, коли м’яз настільки напружений, що він відривається від кістки там, де прилипає. Коли відбувається травма, капіляри пошкоджуються, що призводить до утворення тромбу на місці травми. Через гематоми в процесі виникає місцеве запалення з подальшою регенерацією і, нарешті, реконструкцією. Найбільш поширеними гострими травмами є:

  • синці;
  • розтягнення зв’язок;
  • розриви;
  • фікамок;
  • переломи.

Ще однією великою групою травм є перевантаження, також відомі як травми втоми. Вони трапляються, коли спортсмен неодноразово та постійно піддається навантаженню, яке завдає тілу більшої шкоди, ніж може бути відновлено між двома тренуваннями (тобто навантаження перевищує здатність організму до регенерації). Таким чином, збиток множиться один на одного. Зазвичай це призводить до:

  • запалення кісткової спайки м’язів і сухожиль,
  • тендиніт;
  • тендиніт;
  • перитоніт;
  • запалення м’язів;
  • шлангові інфекції;
  • втоми переломів;
  • ураження поверхні хряща;
  • знос суглобів.

Значення спортивної реабілітації

Якщо спортивні травми не лікувати або лікувати неправильно, вони можуть стати хронічними та призвести до постійних негативних уражень, що призведе до втрати працездатності. Іншим серйозним ризиком у таких випадках є повторна травма, яка не тільки призводить до втрати працездатності, але також перешкоджає спорту. Повторна травма, як правило, є наслідком неадекватної реабілітації та зменшує шанси на повне одужання.


Реабілітація починається, як тільки відбувається травма. Важливо знати якість надання гострої допомоги, щоб правильно оцінити тяжкість травми та поставити відповідний діагноз. Зрозуміло, що вони складають основу спортивної реабілітації. Роль спортивного лікаря полягає в тому, щоб визначити для спортсмена межі пасивної та активної частин процесу, тобто як довго частина тіла повинна відпочивати після того, як сталася спортивна травма, перш ніж починається фаза відновлення руху. Занадто рано навантаження ставить під загрозу успіх одужання або призводить до рецидиву, тоді як активна реабілітація, яка не розпочалася вчасно, призводить до втрати часу. Це справедливо для всього процесу, тому для успішної реабілітації вирішальним є не лише зміст заняття та лікування, але і їх застосування відповідно до стадії відновлення, а також їх зв’язок та настройка один на одного.