угоду

Замість економічних вигод Ріо міг би втратити 10 мільярдів доларів на цьогорічних Олімпійських іграх, підштовхнувши місто ще більше погіршити рейтинг Standard & Poor's після церемонії закриття.

За два роки Бразилії було занадто багато для проведення двох найважливіших у світі спортивних подій - Чемпіонату світу з футболу 2014 року та Олімпійських ігор цього року. Це можна зрозуміти з перших швидких оцінок ігор із п'ятьма рингами в Ріо, які закінчилися всього два місяці тому.

Значну роль у цьому зіграли зміни світових економічних умов. Коли в жовтні 2009 р. Ріо було обрано для проведення Ігор 2016 року - вже знаючи, що Бразилії також є місце для футболу - ситуація була зовсім іншою. Бразилія напружилася з нею як одна з найбільш перспективних економік у групі країн БРІК, до якої входять Росія, Індія та Китай. Гроші надходили до його державного бюджету через бум на ринку сировини, головним чином за рахунок виплат роялті від державної нафтової компанії Petróleo Brasileiro. Більшу частину яких тоді витратив уряд Бразилії, між 2009 і 2015 роками він набрав велику кількість державних службовців, середня заробітна плата яких зросла більш ніж удвічі під час будівництва нової лінії метро.

Але падіння світових цін на нафту також суттєво обмежило податкові надходження в Ріо, тоді як суворі правила там унеможливлювали звільнення державних службовців або скорочення витрат на освіту та охорону здоров'я. Крім того, нова лінія метро коштувала вдвічі дорожче, ніж планувалось, і становила 3 ​​мільярди доларів.

За розрахунками Коледжу Сміта в Бостоні, це суттєво сприяло підрахунку Олімпійських ігор у Ріо з втратою $ 10 млрд. Хоча ігрові витрати могли сягнути 15 млрд. Доларів, що на 4 млрд. Доларів більше порівняно з минулорічним дослідженням PricewaterhouseCoopers, лише 3,5 млрд. Доларів надійшло від продажу квитків, спонсорства, комерційних продажів, безпосередньо пов’язаних з Олімпійськими іграми та телевізійними трансляціями. Незважаючи на те, що було продано 84 відсотки квитків, згідно з офіційним повідомленням, десятки тисяч місць фактично залишились порожніми на змаганнях через довгі черги та проблеми з дорожнім рухом. Багато туристів залишалися вдома, а квитки, пропоновані спонсорами, не використовувались десятками тисяч.

Емпіричне олімпійське правило в Ріо не стосувалося того факту, що розвиток інфраструктури, висунутий Іграми, може підняти економіку, він може запропонувати вирішення багатьох проблем. Зрештою, олімпійські інвестиції не тільки покращили, але й погіршили дедалі нестерпнішу транспортну мережу бразильського міста, яку використовують маси.

Саме через погані транспортні умови та надзвичайно погану громадську безпеку не можна очікувати зростання туризму після Олімпійських ігор, які можуть збагатити Південну Америку, найпопулярніший туристичний напрямок у світі протягом багатьох років, важливими доходами. Очікувалося, що роками раніше на Олімпійських іграх у Ріо відвідають 380-420 тисяч відвідувачів, але, бачачи, що мільйон прибув на Чемпіонат світу двома роками раніше, цей прогноз підняли до того ж рівня. Врешті-решт, однак, перша оцінка могла здійснитися, ігри могли мати 300-500 тисяч відвідувачів, вони також прибували переважно з Бразилії та Південної Америки.

Також Міністерство спорту за 2009 рік не підрахувало, що протягом семи років у поселення може потрапити близько 30 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Це також пов’язано з тим, що основні макроекономічні показники Бразилії стабільно погіршуються з другого кварталу 2014 року, коли її ВВП минулого року знизився на 3,8 відсотка порівняно з попереднім роком, а рівень безробіття в цьому році досяг 11 відсотків. І ОЕСР вважає, що на цьому чорний суп не закінчується, негативна тенденція може тривати і в наступному році.

Незважаючи на отримання екстреної допомоги з федерального бюджету в червні, Ріо плаває в боргах. Як результат, буквально за кілька днів після церемонії закриття Олімпійських ігор American Standard & Poor’s (S&P) також знизив рейтинг боргу федеральної держави Ріо-де-Жанейро на три ступені. Що, згідно з кодовою системою S&P, є повідомленням про те, що якщо не буде досягнуто значного прогресу, Ріо неминуче збанкрутує або буде примушений до кризових заходів.