Отримано на огляд: 12.09.2004
Прийнято до публікації: 01.12.2004

    Марія Агілера, Стоматолог

Марієла Домінґес, Стоматолог

  • Фатіма Рохас Санчес, MSD, доцент стоматологічного факультету Центрального університету Венесуели.

    • фториду

    Ключові слова: Харчування, концентрація, мікродифузія, фтор

    ВСТУП
    Як результат програми фторування солі як профілактичного методу проти карієсу, вона вимагає відповідальності медичних установ, таких як Міністерство охорони здоров'я та соціального розвитку, університети та профспілка, за моніторинг усіх цих джерел впливу фторидів. . Серед цих джерел важливо розглядати їжу як важливий шлях споживання фтору. (3,4,5)

    Це зобов’язання установ, що здійснюють моніторинг та нагляд за програмою, пов’язане з тим, що коли сіль додається до фтору, збільшується доступність іону, у нашому випадку в продуктах, до яких додається сіль, та його споживання у групах ризику, що може спричинити як небажаний наслідок збільшення поширеності та тяжкості стоматологічного флюорозу, (6,7,8,9,10), зміни, яка концептується як гіпомінералізація емалі, що утворюється у відповідь на тривалий прийом фтору під час утворення фтору з безпосередньою залежністю між дозою та реакцією.

    Період розвитку стоматологічного флюорозу між народженням та восьмирічним віком вважається критичним, з вікном більшого ризику з естетичної точки зору, протягом перших двох років життя, в цей час передні зуби, зуби найбільш уражені цим захворюванням. (11,12) Хоча механізм, відповідальний за розвиток флюорозу зубів, все ще обговорюється, очевидно, що він виникає лише під час формування зубної емалі. (13,14,15)

    Дуже мало досліджень повідомляють про концентрацію фтору в їжі; Однак МакКлур (16) визначив концентрацію фтору в рослинних і тваринних продуктах і виявив, що найбільша концентрація чаю - 97 мг/кг, за ним - риба 84 мг/кг, а сардини та часник - подібної концентрації (18,0 і 17,2 мг/кг), хоча нижче, ніж зазначені вище. Найнижчі концентрації виявлені в яйцях, курках, апельсинах, яблуках та лимоні з вмістом 1,2; 1,4; 0,17; 1,32 та 0,02 мг/кг відповідно. У випадку з картоплею було визначено більш широкий діапазон концентрацій, який коливався між 0,2-6,4 мг/кг.

    Nishijima et al. (17) порівняли концентрацію фтору, що міститься в дитячому харчуванні, між громадами Японії та Бразилії. 26 зразків було зібрано та проаналізовано методом мікродифузії Taves (1968) 1 та селективним електродом для іонів фтору. Результати показали концентрацію фтору, яка варіювалась від 0,53 до 1,33 мкг/г у випадку молочних сумішей, від 0,46 до 2,94 мкг/г у японських продуктах для немовлят та від 0,06 до 0,5 мкг/г для бразильських продуктів.

    Vlachou та ін. (18) провели подібне дослідження, але на зразках дитячої їжі та напоїв у Великобританії, де 113 зразків було проаналізовано методом мікродифузії (Taves,) 1. Результати були представлені в широкому діапазоні концентрацій фтору, який коливався в межах 0,01-0,31 мгФ/кг для молочних продуктів для немовлят; 0,04-0,72 мгФ/кг для м'яса, 0,04-0,70 мгФ/кг для зернових; 0,03-0,48 для овочів; 0,3-0, мг F/кг для фруктів; 0, -0,8 мгФ/кг для десертів та 0,01-0,51 мгФ/л для дитячих напоїв. Автори дійшли висновку, що жодна дитяча їжа та напої не містить достатньо високої концентрації фтору, щоб вважати ризиком флюорозу зубів у дитячої популяції.

    Хоча чай у Венесуелі не є загальноприйнятим настоєм, існує частина населення, де його вживання збільшується, тому концентрація фтору, що міститься в ньому, є важливою, оскільки він може бути важливим джерелом іонів. Цао та ін. 19 повідомили про рівень споживання фтору 5,49 та 10,43 мгФ/особа/день у дітей та дорослих у двох популяціях провінції Сичуань, Китай, які споживали чай, а також виявили, що 51,2% досліджених дорослих страждали флюорозом зубів.

    Хайльман та співавт. (20) визначили концентрацію фтору в 238 зразках переробленого дитячого харчування. Концентрація фтору, присутнього у зразках, становила від 0,01 до 8,38 мкгФ/г, причому найвищі концентрації були в дитячому харчуванні, що містить курку. Дослідження робить висновок, що дитяче харчування, особливо те, що містить курку, слід враховувати при визначенні загального споживання цього іона в популяціях, що мають ризик розвитку флюорозу зубів.

    Згодом Зохоурі та Ругг-Ганн (21) запитували про вміст фтору, який присутній у їжі для споживання в Ірані, та вплив зміни концентрації фтору у воді та результати цієї зміни концентрації фтору в їжі. Було підготовлено 510 зразків з 84 найбільш споживаних продуктів харчування та напоїв, які були відібрані з трьох областей Ірану з концентрацією фтору у воді 0,32; 0,58 і 4,05 проміле. Результати показали широкі коливання концентрації фтору в проаналізованих харчових продуктах, зазначені варіації можуть бути безпосередньо пов’язані з концентрацією фтору, з якою страви готувались, проте ці продукти не поглинали загального вмісту фтору, що міститься у використаній воді для приготування їжі.

    Jackson et al., (22) провели дослідження в штаті Індіанаполіс (штат Індіана, США), щоб визначити та порівняти концентрацію фтору, присутнього в оброблених або готових до вживання харчових продуктах з найбільшим споживанням у 2 місцях у штаті, один з них, Коннерсвілль, населення, що отримує нефторовану воду, а інший, Індіанаполіс, забезпечений оптимальною концентрацією фтору (1,0 ppmF) у питній воді. За допомогою методу мікродифузії Taves (1) та F-іон-селективного електрода було проаналізовано 441 торгову марку продуктів харчування та напоїв. Їжа та напої були згруповані на основі класифікації Міністерства сільського господарства США. Результати показали низький вміст фтору в аналізованих зразках. При порівнянні результатів було встановлено відсутність суттєвих відмінностей у кількості фторидів у перероблених продуктах харчування обох спільнот. Однак, якщо була виявлена ​​суттєва різниця в рівнях фтору, присутнього у зразках готових напоїв або відновлених харчових продуктів із використанням спільної води, це фторується або не фторується.

    Шоколадні цукерки як у барах, так і в солодощах споживаються дітьми здебільшого, отже, їх значення як можливого джерела фтору. Ось чому Бузалаф та ін. 23 визначили концентрацію фтору в 18 зразках цих солодощів, 11 зразках, що відповідають шоколадним плиткам, і 7 зразкам, що відповідають шоколадному печиву. Середні показники концентрації фтору, що присутні, коливались від 0,07 до 1,60 (n = 12) та 0,04 - 7,10 (n = 7) відповідно. Автори дійшли висновку, що деякі аналізовані зразки можуть бути важливим джерелом споживання фтору. Як приклад, вони наполягали на шоколадних плитках марки «Даниць», у разі споживання 3 батончиків на день, у дитини буде отримано 40% рекомендованої добової дози фтору 0,05–0,07 мг/кг/день 2 років і вагою 12 кг. Аналогічним чином автори дослідження просять, щоб концентрація фтору повинна бути записана на упаковці.

    У тому ж році Бузалаф та ін. (24) повідомили про результати дослідження, метою якого було визначити концентрацію фтору, присутнього в 10 сумішах сухого молока, приготованого з демінералізованою водою, мінеральною водою та фторованою водою. Зразки аналізували методом мікродифузії Taves 1 та селективним електродом з фторид-іонами. Концентрація фтору в аналізованих зразках становила від 0,01 до 0,75 ppm; від 0,02 до 1,37 проміле та від 0,91 та 1,65 проміле у дитячих сумішах, приготованих з демінералізованою водою, мінеральною водою (0,02 та 0,69 проміле F) та фторованою водою (0,9 проміле F) відповідно. Слід зазначити, що зразки соєвого молока, приготовані демінералізованою водою, забезпечували щоденне споживання фтору вище рекомендованої оптимальної дози 0,05-0,07 мгФ/кг/добу. Дослідження дозволило зробити висновок, що слід уникати приготування молочних продуктів із фторованою водою, щоб уникнути прийому дози вище оптимальних рівнів.

    Нещодавно Цао та ін. 25 визначили зв'язок між звичним споживанням чаю та наявністю флюорозу у дорослого населення в окрузі Нак, Тибет. Дослідники проаналізували концентрацію фтору в оброблених харчових продуктах із замбою та чаєм зі смаком вершкового масла та визначили значення фтору до 4,52 ± 0,74 мгФ/кг та 3,21 ± 0,65 мгФ/л відповідно. Поширеність скелетного флюорозу становила 89%, а 42 із 111 обстежених суб’єктів діагностували за допомогою рентгенограм. Результати дозволили зробити висновок, що цей тип фторованих продуктів має більш серйозні наслідки для здоров'я, ніж ті, що викликані водою або спалюванням вугілля.

    Machalinski, (26) визначив концентрацію фтору, присутнього в яєчній шкаралупі курей, що харчуються різною концентрацією NaF у воді, і виявив пряму залежність між кількістю фтору, що потрапляється тваринами, та його наявністю як у шкаралупі, так і в зразках кісток аналізували, роблячи можливим джерелом фтору в місцях, де питна вода містить значні концентрації цього іона.

    Sawilska-Rautenstrauch та співавт. (27) визначили концентрацію фтору в 65 зразках овочів, таких як капуста, квасоля, цибуля, бульби та картопля, відібрані з центрального ринку у Варшаві, Польща. Значення фтору визначали в діапазоні від 3,36 мгФ/кг сухої маси в капусті до 5,37 мгФ/кг у цибулі, від 0,38 мгФ/кг у свіжій капусті до 1,0 мгФ/кг у картоплі.

    Урбанек-Карловська та ін. (28) встановили присутність фтору в необроблених зразках курятини без кісток та курячого м'яса, що використовується для переробки ковбас, їжі, яка широко вживається в Польщі. Було проаналізовано 9 зразків обох продуктів. Вміст фтору у зразках курячого м’яса без кісток, що містять жир, м’ясо та деяку кількість кісткової тканини, становило від 0,3 до 2,7 мгФ/кг. Навпаки, вміст фтору в курячому м’ясі не перевищував 0,2 мгФ/кг. З іншого боку, ковбаса, приготована із сумішшю курячого м’яса, містила концентрацію фтору від 0,5 до 0,7 мгФ/кг. Автори дійшли висновку, що концентрація фтору, що міститься в курячому м'ясі без кісток, має більш високий рівень фтору, ніж у курячому м'ясі, яке має лише м'язову тканину, тому вони вказують на те, що продукти, оброблені цим продуктом (ковбаси), можуть бути важливим джерелом фтор у популяції.

    У Венесуелі було зареєстровано лише одне дослідження, яке досліджувало концентрацію фтору у зразках їжі. Це було проведено Перезом та Ернандесом (29), які визначили концентрацію F у харчових продуктах, які найбільше споживаються у штаті Гуаріко. За перший семестр 1999 р. Було зібрано 180 зразків. Зразки аналізували методом мікродифузії Taves (1968), (1), модифікований Rojas-Sánchez et al. (2) Результати показали, що аналізовані харчові продукти мали значення концентрації фтору в трьох діапазонах. Ті, у кого високі значення 26,46 ± 41,15 мгФ/кг, де є лише білий сир; деякі середні значення - від 6,79 до 11,81 мгФ/кг, де були такі продукти, як селера, помідор, маніока, цибуля, банан та часник, і нарешті такі продукти, як квасоля, рис, макарони, м'ясо, квасоля, яйця, кукурудзяне борошно та курка зі значеннями від 0,98 до 1,46 мгФ/кг. Результати цього дослідження показали, що аналізовані харчові продукти не є змінним джерелом фторидів, що може становити фактор ризику флюорозу зубів серед населення.

    Важливо згадати контрольні значення споживання фторидів та інших мінералів для населення Венесуели відповідно до віку. Ці значення були складені та опубліковані Національним інститутом харчування у № 53 серії Cuadernos Azules. (30) Там ми можемо знайти оптимальну рекомендовану дозу для захисту від карієсу зубів, але без ризику флюорозу зубів, дозу, яка коливається від 0,1 до 1,5 мгФ/добу у віці від 1 місяця до 8 років.

    У зв’язку з вищесказаним, надходження фторидів з їжею є безпечним джерелом іонів, тому необхідно визначити рівні фторидів, що містяться в них, оскільки в певний момент вони можуть бути відповідальними за надмірне опромінення та стати фактором ризику для розвитку флюорозу зубів. У нашому дослідженні основною метою було визначити рівні фтору у зразках харчових продуктів для споживання основного кошика в штаті Арагуа та порівняти їх із даними, представленими в літературі.

    МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
    Польова фаза
    Для проведення цього дослідження було обрано 9 видів їжі з найбільшим споживанням базового кошика в штаті Арагуа. Так само були відібрані зразки пастеризованого молока, враховуючи його важливість для раціону немовляти. Подібним чином було відібрано три (3) харчові продукти з найбільшим споживанням, що належать до кожної групи продуктів, білки, жири та вуглеводи. Білки тваринного походження не враховувались, оскільки їх не було зареєстровано серед трьох харчових продуктів з найбільшим споживанням цієї групи. Вибір продуктів харчування базувався на статистичних даних, опублікованих Національним інститутом харчування (INN), щодо харчових продуктів, що становлять основний кошик, наголошуючи на тих продуктах, які найбільше споживаються в муніципалітетах, що підлягають оцінці.

    Важливо згадати, що кожна їжа була ідентифікована номером та ініціалами, а всі контейнери, що використовувались для зберігання зразків, були позначені кодом, попередньо встановленим для кожної їжі. Збір зразків проводився протягом двох днів у кожному з міст відповідного муніципалітету протягом першого семестру 2003 року. Для того, щоб визначити, які марки були найвищими в містах споживання, Торгова палата штату Арагуа та штаб-квартира Асоціації державних супермаркетів у Маракаї, де була запитана інформація про комерційні марки, що мають найбільший попит на основні продукти харчування у відповідних муніципалітетах. Потім були відвідані супермаркети з найбільшим напливом в кожному з муніципалітетів, нарешті, отримавши зразки раніше визначених продуктів харчування.

    Важливо згадати, що i) деякі зразки їжі готували з демінералізованою водою перед їх обробкою в лабораторії, щоб уникнути включення фтору, який може дати помилкові значення концентрації фтору; та ii) причиною їх приготування був той факт, що ці продукти не вживаються в сирому вигляді, і ми намагаємося якомога більше імітувати їх використання населенням.

    Готували їжу: квасоля, мелене м’ясо, рис, курку, макарони та хлібне борошно. Решта зразків, зібраних у цьому дослідженні, були оброблені у міру їх отримання.

    Лабораторна фаза
    Обробка зразків. Їжа
    Всі продукти обробляли до аналізів визначення фтору. Вагу їжі плюс вода реєстрували для того, щоб розрахувати мкг їжі на грам гомогенату. Згодом кожну пробу їжі енергійно гомогенізували за допомогою промислового блендера протягом приблизно 2 хв, і дві проби кожної їжі (15,0 мл) заморожували до моменту аналізу.

    Обробка зразків. Напої
    До молока та олії ставилися інакше, ніж до твердої їжі. У цьому випадку реєстрували лише загальний обсяг, а потім 2 зразки кожного кодували та упаковували з відповідними дублікатами і заморожували до моменту аналізу. Кожен зразок аналізували у двох примірниках із використанням методу мікродифузії Taves1, модифікованого Рохасом-Санчесом2, і приймали ті з похибкою, що не перевищувала 5%. Для щоденного аналізу зразків проводили стандартну криву, приготовлену з концентрованого розчину фтору (100 мгФ/л), яка надавала значення, близькі до зчитуваних розчинів та відповідали зразкам їжі та напоїв. Норми фтору 0,05; 0,1; 0,5; 2,0 та 5,0 ppm, а загальну кількість фтору в кожному зразку визначали за формулою [(мгF/л гомогенату) ч (грам їжі/мл гомогенату)] x (загальна вага їжі). Зразки аналізували в лабораторії біохімії стоматологічного факультету Центрального університету Венесуели.

    Аналізи проводили потенціометричним методом, який дає просту залежність між відносним потенціалом, зареєстрованим електродом, та концентрацією іонних частинок у розчині. Використовували електрод марки Оріон № 96-909-00 та потенціометр марки Оріон, модель 710A (Orion Research Inc, Кембридж, Массачусетс, США).

    РЕЗУЛЬТАТИ
    У таблиці 1 наведені результати, що відповідають середній концентрації фтору в сирих продуктах харчування за муніципалітетами та виражені у мгФ/кг їжі або напоїв. Як бачимо, концентрації фтору у зразках м’яса коливались від 0,11 ± 0,00 мгФ/кг у муніципалітеті Лібертадор до 0,45 ± 0,04 мгФ/кг у муніципалітеті Замори, середні значення в інших муніципалітетах оцінювали. Що стосується курячого м'яса, то максимальне значення фтору було виявлено в муніципалітеті Лібертадор з 1,61 ± 0,24 мгФ/кг корму, а найнижче в муніципалітеті Гірардо - 0,17 ± 0,01 мгФ/кг. Середні значення концентрації фтору були знайдені в решті муніципалітетів.

    Таблиця 1
    Концентрація фторидів у продуктах харчування за даними муніципалітету