Сечовидільна система собаки

собаки

Виникнення сечових каменів у собак є відносно поширеним явищем. Urolity (сечокам’яна хвороба) може утворюватися в нирковій мисці, сечовому міхурі та передміхуровій залозі та вони можуть спричинити засмічення сечоводів та уретри. Уроліти складаються з мінеральних та органічних компонентів. Швидкість їх утворення та розміри залежать від концентрації компонентів, з яких вони складаються.

За мінеральним складом уроліти поділяємо на:

  • струвіти (фосфат амонію магнію),
  • оксалат кальцію,
  • урат,
  • цистин,
  • силікатна,
  • фосфат кальцію,
  • змішані.

Найпоширенішим уролітом є струвіт, який зустрічається переважно у сук, у самців переважають цистин, урати та оксалатні уроліти.

У більшості випадків уроліти утворюються в результаті інфекції сечовивідних шляхів (бактерії виробляють уреазу). Іноді вони можуть утворюватися без наявності інфекції через підвищену концентрацію сечі (у струвітах).

Сечокам’яна хвороба у собак зазвичай клінічно не проявляється, поки не порушується нормальна функція нирок.
Вони можуть спричинити перешкоджання відтоку сечі, що призводить до гідронефрозу (збільшення ниркової миски через застій сечі). Якщо виникає односторонній гідронефроз, це може бути не клінічно очевидним. В обох випадках ниркова тканина може бути зруйнована і може статися хронічна ниркова недостатність.
Урольність в сечовому міхурі викликати інфекції, часте сечовипускання, позиви до сечовипускання та гематурія (кров у сечі).
Якщо уроліт застряє в сечоводі, виникає азотемія (підвищена кількість небілкових азотистих речовин у крові), сечовий міхур переповнений, живіт в області сечового міхура болючий на дотик.

Найчастіше сечокам’яна хвороба лікується хірургічним шляхом, в деяких випадках можлива медикаментозна терапія. Що стосується непрохідності сечовивідних шляхів та сечокам’яної хвороби оксалату кальцію, хірургічне лікування є єдиною альтернативою.
Медикаментозна терапія передбачає розчинення сечових каменів, лікування антибіотиками та подальша профілактика утворення цих каменів. Перед початком медикаментозного лікування необхідно провести повне обстеження пацієнта, яке включає дослідження сечі, крові, клінічне обстеження пацієнта. Після місячного лікування пацієнт повинен пройти повторне клінічне обстеження, включаючи згаданий вище аналіз крові. Після завершення лікування може бути розпочата програма профілактики.

Програма профілактики сечокам'яної хвороби включає:

  • годування собак спеціальними ветеринарними дієтами (ветеринарна дієта залежить від виду сечових каменів), що запобігають утворенню сечових каменів,
  • регулярне дослідження рН сечі,
  • збільшення кількості прийнятої рідини (ароматизатор питної води),
  • регулярні ветеринарні огляди.

Породи, які, як правило, схильні до сечових каменів: бізони, далматинські собаки, пудель, мало бородатий, шикарний.