Хоча все ще січень, багато батьків по всій Словаччині замислюються чи починають замислюватися про те, до якої початкової школи вони приймуть свою дитину в квітні. Мабуть, найбільшу роль у прийнятті рішень такого батька відіграє віддаленість школи від дому та доступність до неї. Тільки після цього критерію батьки розглядають технічні та кадрові якості школи.

Критерії, які ми згадали, є загальними для всіх батьків у Словаччині. Однак для деяких батьків можна знайти спеціальний критерій. Мова навчання в школі. Не лише русин, циган/ром, але особливо багато співгромадян угорської національності, які проживають у Словацькій Республіці, замислюються над цим критерієм.

Як ми вже згадували, серед інших меншин, особливо багато представників угорської національної меншини, які проживають у Словаччині, будуть терпіти цей критерій. Ми навіть не здивовані. Саме в ці місяці вони перебувають і будуть зазнавати тиску на зарахування своєї дитини до шкіл з угорською мовою навчання. Мабуть, у дусі "патріотизму", бо "злі словаки хочуть їх асимілювати". Однак їх шовінізм відображається рівно у двох протилежних тенденціях.

Якщо словак на словацькому півдні не знає угорської мови, він часто стає іноземцем у своїй країні. Але з іншого боку, є угорчик, який збіднів у мовному плані та сприймається в суспільстві як інвалід. Пані та панове, це результат методу салямі угорських партій та організацій меншин, що діють у нашій державі, що врешті-решт суперечить процвітанню людей, яких вони представляють. І останнє, але не менш важливе - це результат попередніх урядів, очолюваних нинішнім СНД, які своїм неміцним підходом спричинили ситуацію, яку можна охарактеризувати як тривожну та тривожну.

Безвідповідальна політика та недостатня увага словаків до цього питання, як ми вже вказували, спричиняють мовну та культурну ізоляцію угорської меншини від більшості словацької нації. Це, особливо у більшості молодих угорців, проявляється переважно недостатнім знанням офіційної мови. Цей факт ставить у невигідне становище громадян угорської національності не лише особисто, оскільки вони не говорять однією мовою більше, а й професійно, оскільки, якщо вони хочуть працювати в етнічно чисто словацьких регіонах, у них майже немає шансів з угорською. Однак багато хто з тих, хто закінчив навчання угорською мовою, зрозуміють це лише після закінчення навчання, коли вони не можуть працювати та змушені додатково навчати словацької мови або їздити за кордон.

З особистого досвіду я часто був свідком цих явищ. Оскільки я живу на словацькому півдні, в районі, де також живуть мешканці угорської національності, я знаю, про що кажу. Набагато простіше жити логічно. Ті, хто погано володіє мовою, добре шкодують про свою нестачу, і зі мною не раз траплялося, коли я розмовляю із цими знайомими (а серед них і друзями) виключно словацькою, що вони дякували мені за те, що я їх навчав у нашій розмові те, що школи з угорською мовою навчання не давали, не знали, як дати або не хотіли давати. І під цим я маю на увазі знання словацької мови, які вони могли б мати на міцному рівні, якби відвідували школу зі словацькою мовою викладання.

І саме для цього наша кампанія під назвою Кошут також знала словацьку. Ця ініціатива є авторитетною. Оскільки ми розуміємо словацьку мову по всій Словаччині як елемент, який повинен об’єднувати, а не розділяти, ми вважаємо правильним і важливим порушити питання кожного батька угорської меншини, як він хоче, щоб його дитина функціонувала в нашій державі. Будь то ізольована особа, чи як людина, яка завдяки знанню державної мови відкриває можливості не лише для словацького суспільства, а й для полегшення кар’єрного зростання.

Запишіть свою дитину до словацької школи, щоб вирости гордим громадянином Словацької Республіки, який буде говорити державною мовою, словацькою.

Автор статті Павол Попроцький є членом президентства ШО і кандидатом у Національну раду Словацької Республіки.

дитину

Зліва: Растислав Бартош, Павол Попроцький та Павол Скипала

Станьте читачем газети Právo Národa.