Синдром Марфана - рідкісне спадкове системне захворювання сполучної тканини з великою клінічною мінливістю. Характерно порушення роботи зорової, кісткової та серцево-судинної систем. Пацієнти мають особливий ризик збільшення аорти (аневризми) та схильності до розшарування та розриву аорти. Рання діагностика та профілактичні заходи можуть запобігти небезпечним для життя ускладнень та покращити якість життя людей із синдромом Марфана.
Синдром Марфана був названий на честь французького педіатра Антуана Марфана, який вже в 1896 році описав надзвичайно довгі кінцівки і пальці рук і ніг у своєї 5-річної пацієнтки Габріель. Повідомляється, що поширеність синдрому Марфана знаходиться в межах 1: 5000 - 1: 10000, незалежно від статі, расової приналежності та етнічної групи.
Етіологія
Фібрилін міститься в різних органах тіла, таких як шкіра, легені, нирки, судинна система, хрящі, сухожилля, м’язи, а також в рогівці та суспензійному апараті очної кришталика (zonula ciliaris).
Спадщина синдрому Марфана є аутосомно-домінантною. Приблизно в 75% випадків хвороба успадковується від одного з батьків, в решті 25% це мутація "de novo" 1. Особа з синдромом Марфана (РС) має 50-відсотковий ризик передачі захворювання своїм нащадкам. Якщо у здорових батьків є дитина з РС, ризик рецидивів дуже низький, але все ж вищий, ніж у загальної популяції. Це пов’язано з можливою присутністю зародкової мозаїки2 в одного з батьків.
Хвороба характеризується мінливою експресією3 (навіть у межах однієї сім'ї) та повним проникненням4, що, однак, залежить від віку. Передбачення5 не було описано у зв'язку з РС.
Клінічна картина
Клінічна картина формується шляхом варіативно вираженого залучення кількох систем органів. Найпоширенішими та найбільш значущими є прояви кісткової, серцево-судинної та зорової системи. Іншими органами, які зазвичай уражаються, можуть бути легені, шкіра та тверда мозкова оболонка.
Скелетна система
- Характерний надмірний лінійний ріст довгих кісток та в’ялість суглобів, уражені особи в більшості випадків високі, худорляві та надмірно гнучкі (не всім пацієнтам потрібно бути надмірно високими, але вищими за прогнозований зріст),
- кінцівки непропорційно довгі порівняно з довжиною тулуба (доліхостеномелія),
- надмірне зростання ребер призводить до деформацій грудної клітки: pectus excavatum і pectus carinatum,
- часто зустрічається сколіоз,
- поєднання надмірного росту кісток і розслаблених суглобів призводить до характерних симптомів великого пальця і зап’ястя,
- вертлюжна западина може надмірно поглибитися і може статися прискорена ерозія (protrusio acetabulae),
- внутрішнє обертання медіального малеолу викликає деформацію стопи задньої ноги і може призвести до плоскостопості,
- Парадоксально, але у деяких пацієнтів може бути знижена рухливість суглобів, особливо в області ліктьового суглоба та пальців, в області сходинки може бути виявлена збільшена дуга у сенсі кавуса собаки,
- кілька симптомів з боку кісткової системи є загальними для загальної популяції, але якщо вони важкі і виникають у поєднанні, можна очікувати захворювання сполучної тканини,
- всі симптоми з боку кісткової системи можуть виникати в дитинстві і, як правило, прогресувати в період статевого дозрівання.
Серцево-судинна система
- розширення аорти на рівні пазух Вальсальви та схильність до розшарування та розриву аорти:
- розширення аорти має тенденцію до прогресування з віком пацієнта,
- початок та швидкість прогресування розширення аорти дуже мінливі,
- розтин вкрай рідкісний у дитячому віці,
- пролапс мітрального клапана (з регургітацією або без неї),
- випадання трикуспідального клапана,
- розширення проксимальної частини легеневої артерії.
Зорова система
- ectopia lentis - відхилення кришталика від оптичної осі в оці:
- це характерний симптом, який є однією з двох основних особливостей синдрому Марфана (поряд з розширенням аорти),
- однак це трапляється лише приблизно у 60% пацієнтів,
- необхідне обстеження щілинною лампою,
- Міопія є найпоширенішим симптомом зорової системи і прогресує в дитинстві,
- збільшується ризик відшарування сітківки,
- глаукома,
- катаракта.
Інші тіла
- Тверда мозкова оболонка - дуральна ектазія - розширення оболонки спинного мозку в попереково-крижовій області, що може призвести до спини, гомілки, голови, слабкості та порушення чутливості в області коліна,
- легені - схильність до спонтанного пневмотораксу, булл в області верхньої частки,
- шкіра - Стриї та грижі зустрічаються частіше.
Діагностика
Синдром Марфана - це в першу чергу клінічний діагноз, заснований на сімейному анамнезі та типових висновках кількох систем органів. Перші міжнародно визнані критерії були прийняті в 1988 р., Базувались виключно на клінічних висновках і були включені до т. Зв Берлінська нозологія. У 1996 р. Були опубліковані Гентські діагностичні критерії, які враховують, серед іншого, досягнення у молекулярній діагностиці гена FBN1. У 2010 році були прийняті переглянуті Гентерські критерії, яких ми дотримуємось і сьогодні. Ці критерії простіші за вихідні та вимагають менше діагностичних тестів та клінічного досвіду.
Переглянуті критерії Гента
Відповідно до переглянутих діагностичних критеріїв існує два кардинальні знаки Синдром Марфана:
- розширення кореня аорти,
- ectopia lentis.
1. За відсутності сімейного анамнезу синдрому Марфана (нова мутація) діагноз РС може бути поставлений у чотирьох випадках:
- розширення кореня аорти (Z-бал5 ≥ 2,0) та одне з наступного:
- ectopia lentis,
- патогенний варіант у гені FBN1,
- системний бал ≥ 7,
- ectopia lentis та патогенний варіант у гені FBN1, пов’язаний з розширенням аорти.
2. Якщо синдром Марфана вже підтверджений у родині, діагноз можна поставити родичу першого ступеня в наступних трьох випадках:
- ectopia lentis,
- системний бал ≥ 7,
- розширення кореня аорти (Z-бал ≥ 2,0 у віці ≥ 20 років або ≥ 3,0 у віці