ЕТІОЛОГІЯ: Уроліти - це полікристалічні скупчення, утворені агломерацією та кристалізацією мінералів та органічної матриці. Однією з основних ініційованих причин утворення уроліту є перенасичення сечі калькулогенними речовинами. Найбільш частими видами уролітів у собаки є, від вищих до нижчих частот, струвіт, оксалат кальцію, урати, цистин, кремній, фосфат кальцію та змішані. Наслідками присутності уролітів у сечовивідних шляхах є [IBTU], непрохідність сечовипускання у чоловічій уретрі та утворення поліпів сечового міхура внаслідок гіперпластичної реакції слизової.
СТРУВИТИ УРОЛІТІАЗ. Схильність до бішон-фрізе, кокер-спаніеля та мініатюрного шнауцера, жінки у 80% випадків, у віці від 3 до 8 років. Пов’язаний з [IBTU] позитивними уреазними бактеріями (золотистий стафілокок, протей), які підвищують рН сечі та концентрації амонію. Стерильні струвітові уроліти можуть також з’являтися без присутності [IBTU].
УРОЛІТІАЗ КАЛЦІЮ ОКСАЛАТ. Схильність до мініатюрних шнауцерів, Лхаса-Апсо та Йоркширських тер'єрів, чоловіків у 75% випадків від 5 до 12 років. Пов’язано з наявністю гіперкальціурії, яка може бути нормальною або гіперкальціємічною, гіпероксалурією та гіпоцитратурією та, можливо, дефіцитом інгібіторів росту кристалів.
УРОЛІТІАЗ УРАТНИЙ АМОНІЙ. Схильність у далматинців через дефіцит метаболізму сечової кислоти. Інші схильні породи - це англійський бульдог, йоркширський тер’єр, ши-тцу та мініатюрний шнауцер із схильністю у самців від 3 до 6 років. Часте пред’явлення у тварин з портосистемними шунтами без сексуальної схильності під час діагностики вад розвитку, зазвичай до 3-річного віку, через високий рівень амонію та сечової кислоти в крові та сечі через дефіцит метаболізму печінки.
ЦИСТИНОВИЙ УРОЛІТІАЗ. Схильність до англійського бульдога, такси, бассета і ротвейлера, частіше у чоловіків від 2 до 7 років. Сприятливим фактором є наявність цистинурії внаслідок зменшення реабсорбційної здатності цистину в ниркових канальцях.
ПРОГНОЗ:
РОЛІТІАЗ СТРУВІТ. Запобігання рецидивам за допомогою підтримуючої дієти.
УРОЛІТІАЗ КАЛЦІЮ ОКСАЛАТ. Після хірургічного втручання вводите підщелачуючу дієту з обмеженням білків, натрію, кальцію та оксалатів. У тугоплавких випадках або коли дієта протипоказана, вводите цитрат калію 30-50 мг/кгс8 год, вітамін В6 2-4 мг/кг q24-48 год і, зрештою, [гідрохлоротіазид].
УРОЛІТІАЗ УРАТНИЙ АМОНІЙ. Дотримуйтесь дієти. У разі схильності до рецидивів зберігайте альпуринол та цитрат. Дотримуйтесь дієти. У разі схильності до рецидивів зберігайте альпуринол та цитрат.
ЦИСТИНОВИЙ УРОЛІТІАЗ. Дотримуйтесь дієти. Іноді до сечі доводиться додавати 2-MPG та/або підщелачують речовини.
СИМПТОМ: Дізурія, частота, странгурія, гематурія, нетримання сечі, непрохідність сечі та біль у животі.
ЛІКУВАННЯ: Загальними цілями лікування сечокам’яної хвороби собак є:
1. Розчинення уролітів через дієтичні зміни, введення речовин, що підвищують розчинність калькулогенетичних речовин і, нарешті, збільшують об’єм сечі.
2. Хірургічне видалення уроліту, особливо якщо є непрохідність сечовипускання та випадки, несприятливі до медичного лікування.
3. Безопераційне вилучення дрібних уролітів всередині сечових катетерів або за допомогою апаратури спорожнення урогідропропульсивної системи у собак під загальним наркозом.
4. Контроль [ІБТУ]. 5. Профілактика рецидивів.
СТРУВИТИ УРОЛІТІАЗ. Антибіотерапія, відповідно до результату антибіограми, плюс введення калькулолітичної дієти. У тугоплавких випадках до попереднього лікування додайте ацетогідроксамову кислоту 25 мг/кг/добу, інгібітор уреази. Підкислювачі сечі застосовуються лише в тому випадку, якщо калькулолітична дієта протипоказана або не переноситься; хлорид амонію 200 мг/кг/день PO або метіонін 0,2-1 gPO c8h.
УРОЛІТІАЗ КАЛЦІЮ ОКСАЛАТ. Хірургічне лікування або урогідропропульсія.
УРАТНИЙ УРОЛІТІАЗ. Керувати дієтою