язлива

Дослідження американських вчених свідчить про те, що біологічні батьки дітей стоять за дитячим занепокоєнням. Діти успадковують сором’язливу натуру, і в подальшому житті їхній темперамент може принести їм навіть психічні захворювання, такі як важка депресія. Щоб уникнути такого сценарію, діти досліджують, як працює їхній мозок і як батьки та інші можуть допомогти їм.

За підрахунками, від 5% до 7% загальної сукупності страждають від тривожних розладів. Як мінімум раз у житті 29% людей долають тривожний розлад. У 2004 році понад 28 мільйонів людей у ​​всьому світі мали обсесивно-компульсивний розлад, а більше 30 мільйонів людей страждали на панічний розлад. До 17 відсотків людей у ​​Словаччині переживали депресію. У психіатричних амбулаторіях лікарі обстежують понад 400 000 пацієнтів на рік.

Згідно з недавнім американським дослідженням, функція мозку, яка складає основу тривоги та депресії, є результатом спадщини. З іншого боку, дослідники також підтвердили, що завдяки досвіду та навколишньому середовищу ці схильності не завжди можуть перерости у психічні захворювання.

Нед Калін, психіатр з Університету штату Вісконсін-Медісон, автор дослідження, та його колеги сканували мозок мавп, як тих, хто переживає, так і тих, хто не мав таких проблем. Дослідники виявили в мозку три місця, на яких виявляються ознаки спадщини. Згідно з дослідженнями, приблизно 30% ранньої тривоги можна пояснити сімейною історією.

Калін стверджує, що дуже полохливі діти мають 50% шансів на розвиток психічного розладу в подальшому житті. Сьогодні дослідники вивчають, як мозок реагує на захист дітей від хвороби за допомогою раннього втручання.

Спостерігаючи за мозком мавп, вчені дізнаються про поведінку сором'язливих дітей

Дослідники зосередилися на макаках-мавпах (резус). Як і у людей, мавпи мають інший темперамент. У своїх експериментах вони піддавали їх стресу, залишаючи їх у кімнаті з невідомою людиною. Мавпи відразу ж припинили рух і видали звуки. Рівень їх гормону стресу стрімко зростав. "Сором'язливі діти реагують подібно", - сказав Калін у дослідженні.

Дослідники використовували метод PET (позитронно-емісійна томографія) для моніторингу мозку 592 мавп. Всі мавпи, за якими спостерігали, були з Вісконсинського наукового центру, жили парами і мали різний ступінь тривожного розладу. Щоб викликати у мавп реакцію на стрес, вчені вирішили наступний експеримент. Під час сканування невідома особа увійшла до приміщення, не здійснивши зорового контакту з мавпою.

Дослідники були прекрасно знайомі з сімейними стосунками між мавпами, і тому змогли точно простежити, де ознаки тривоги почали з’являтися у родоводі. Вони виявили, що у 35% випадків гени, відповідальні за тривожність, передавалися від батьків дітям. У нащадків було три ділянки мозку, які вони успадкували і які брали участь у розвитку тривожних розладів.

Перша - це орбітофронтальна кора, яка розташована в області чола, за очима і є найбільш розвиненою частиною мозку. Інша - мигдалина, область, яка за формою нагадує мигдаль, розташована глибоко посередині мозку і впливає на емоції та страх. Третя - це лімбічна система, яку мають усі ссавці.

Дослідники відзначають підвищену активність в мозку мавп, які страждають на тривожні захворювання. За словами Каліна, здається, частина мозку, яка реагує на загрозу, стала занадто критичною і навіть оцінює незначну загрозу як катастрофу. Дослідження показує, що перебільшена реакція в мозку успадковується від батьків. Через таку екстремальну реакцію у мозку деяких людей у ​​подальшому житті з’являється депресія та сильна тривога. З іншого боку, є майже 70% шансів, що хвороба не буде спадковою, що відкриває надію на своєчасне та успішне лікування. Дослідники роблять крок уперед, розробляючи рецепт допомоги дітям, у яких в мозку спостерігається підвищена реакція.

Калін та його колеги продовжуватимуть вивчати мавп, щоб зрозуміти мозкові системи та молекулярні взаємодії, що призводять до гіперактивності у страху. Подібним чином дослідники спостерігали за дітьми протягом декількох років, щоб з’ясувати, де ключовим є різниця між тими, у кого з часом розвиваються психічні захворювання, і тими, хто цього не робить. Інші дослідження вже підтвердили, що батьки можуть надати велику допомогу дітям у подоланні страху та попередженні можливого розвитку тривожних розладів у майбутньому.

За словами Каліна, тривога та депресія є серйозною хворобою, і до 2020 року депресія буде посідати друге місце у списку найпоширеніших причин смерті у світі. Тому дуже важливо знати їх причину, генетичний вплив та знайти відповідне лікування за допомогою раннього втручання.