Затверджений текст рішення про передачу, ев. No .: 2013/04039
Додаток No 2 для повідомлення про зміну, ідентифікаційний номер: 2013/03414
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 150 мг ібандронової кислоти (у вигляді ібандронової кислоти моногідрат натрію).
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 88,60 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Білі, довгасті, вкриті плівковою оболонкою таблетки з позначкою "LC" з одного боку.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування остеопорозу у жінок в постменопаузі з підвищеним ризиком переломів (див. Розділ 5.1). Зафіксовано зниження ризику переломів хребців, ефективність переломів шийки стегна не встановлена.
4.2 Дозування та спосіб введення
Рекомендована доза - одна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 150 мг один раз на місяць. Таблетку слід, якщо це можливо, приймати в один день кожного місяця.
Фластин 150 мг слід приймати вранці натщесерце (принаймні 6 годин) та за 1 годину до першої їжі або напою протягом дня (крім води) (див. Розділ 4.5) або будь-якого іншого перорального препарату або харчової добавки (включаючи кальцій).
Якщо пропущена доза, пацієнтам слід наказати приймати забуту таблетку по 150 мг, як тільки вони пам’ятають, якщо до наступної запланованої дози не пройде менше 7 днів. Потім пацієнтам слід повернутися до прийому дози один раз на місяць згідно з початковим графіком.
Якщо до наступної запланованої дози залишається менше 7 днів, пацієнтам слід почекати приймати таблетку до наступної дози, а потім продовжувати один раз на місяць згідно з початковим графіком.
Пацієнти не повинні приймати дві таблетки протягом одного тижня.
Пацієнтам слід приймати добавки кальцію та/або вітаміну D, якщо їх дієтичне споживання є недостатнім (див. Розділ 4.4 та розділ 4.5).
Спеціальні групи пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
Не потрібно коригування дози для пацієнтів з легким або середнім ступенем ниркової недостатності з кліренсом креатиніну, що дорівнює або перевищує 30 мл/хв.
Через обмежений клінічний досвід застосування препарату Фластин 150 мг не рекомендується пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв (див. Розділ 4.4 та розділ 5.2).
Пацієнти з печінковою недостатністю
Коригування дози не потрібно (див. Розділ 5.2).
Коригування дози не потрібно (див. Розділ 5.2).
Фластин 150 мг не застосовується у дітей, тому фластин 150 мг не вивчався у дітей.
Для перорального застосування.
Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою питної води (від 180 до 240 мл), пацієнт повинен сидіти або стояти вертикально. Пацієнти не повинні лежати протягом години після прийому фластину 150 мг.
Чиста вода - єдиний напій, який можна приймати з фластином 150 мг. Деякі мінеральні води можуть мати більш високу концентрацію кальцію, тому їх не слід використовувати. Пацієнти не повинні жувати або смоктати таблетки, оскільки існує ймовірність ризику виразки ротоглотки.
4.3 Протипоказання
- Аномалії функції стравоходу, які уповільнюють спорожнення стравоходу, такі як стриктура або ахалазія.
- Неможливість стояти або сидіти вертикально принаймні 60 хвилин.
- Гіпокальціємія (див. Розділ 4.4).
- Підвищена чутливість до ібандронової кислоти або будь-якої з допоміжних речовин.
Див. Також розділ 4.4.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Шлунково-кишкові розлади
Пероральний прийом бісфосфонатів може спричинити місцеве подразнення слизових оболонок верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Через ці потенційні подразнюючі ефекти та потенціал загострення первинного захворювання слід дотримуватися обережності при призначенні фластину 150 мг пацієнтам з активними захворюваннями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (наприклад, відомий стравохід Баррета, дисфагія, інші захворювання стравоходу, гастрит, дуоденіт або виразка).
Повідомлялося про такі побічні явища, як езофагіт, виразки та ерозії стравоходу, які в деяких випадках були важкими та потребували госпіталізації, у пацієнтів, які отримували пероральні бісфосфонати; вони рідко супроводжуються кровотечею або супроводжуються стриктурою або перфорацією стравоходу. Ризик серйозних побічних явищ стравоходу виявляється вищим у пацієнтів, які не дотримуються інструкцій щодо дозування та/або які продовжують приймати пероральні бісфосфонати після розвитку симптомів, що свідчать про подразнення стравоходу. Пацієнтам слід уважно стежити за інструкціями щодо дози та дотримуватися їх (див. Розділ 4.2).
Лікарі повинні знати про будь-які ознаки або симптоми, що вказують на реакцію стравоходу, і пацієнтам слід рекомендувати припинити застосування Фластину 150 мг і звернутися до лікаря, якщо у них розвиваються дисфагія, одинофагія, біль у грудині, печія або печія. Вона скоро погіршиться.
Хоча в контрольованих клінічних випробуваннях не спостерігалося підвищеного ризику, існували повідомлення про постмаркетингові виразки шлунку та дванадцятипалої кишки при застосуванні пероральних бісфосфонатів, деякі з яких були важкими та супроводжувались ускладненнями.
Оскільки нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) та бісфосфонати асоціюються із подразненням шлунково-кишкового тракту, слід дотримуватися обережності при їх одночасному прийомі.
Перед початком лікування Фластином 150 мг необхідно скорегувати наявну гіпокальціємію. Інші порушення кісткового та мінерального обміну також потребують ефективного лікування. Адекватне споживання кальцію та вітаміну D є важливим для всіх пацієнтів.
Порушення функції нирок
Через обмежений клінічний досвід застосування препарату Фластин 150 мг не рекомендується пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв (див. Розділ 5.2).
Повідомлялося про остеонекроз щелепи у онкологічних хворих, які отримували переважно внутрішньовенні бісфосфонати, головним чином внаслідок видалення зуба та/або місцевої інфекції (включаючи остеомієліт). Багато з цих пацієнтів також отримували хіміотерапію та кортикостероїди. Також повідомлялося про остеонекроз щелепи у пацієнтів з остеопорозом, які отримували пероральні бісфосфонати.
Стоматологічний огляд та відповідні профілактичні стоматологічні процедури слід розглянути у пацієнтів з факторами ризику (наприклад, рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, погана гігієна порожнини рота) перед початком терапії бісфосфонатами.
Якщо це можливо, пацієнти, які отримують лікування, повинні уникати інвазивних стоматологічних процедур. У пацієнтів, у яких розвивається остеонекроз щелепи під час лікування бісфосфонатами, стоматологічна хірургія може погіршити стан. Для пацієнтів, які потребують стоматологічних процедур, відсутні дані про те, чи зменшує припинення терапії бісфосфонатами ризик остеонекрозу щелепи. Клінічне рішення клініциста щодо подальших дій повинно враховувати індивідуальну оцінку користі/ризику для пацієнта.
Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Пероральна біодоступність ібандронової кислоти, як правило, знижується в присутності їжі. Зокрема, продукти, що містять кальцій та інші багатовалентні катіони (наприклад, алюміній, магній, залізо), включаючи молоко, можуть впливати на всмоктування фластину 150 мг, що узгоджується з результатами досліджень на тваринах. Тому пацієнти не повинні нічого їсти (принаймні 6 годин) перед тим, як приймати фластин 150 мг, і не повинні їсти щонайменше 1 годину після прийому фластину 150 мг (див. Розділ 4.2).
Харчові добавки, що містять кальцій, антациди та деякі пероральні препарати, що містять багатовалентні катіони (наприклад, алюміній, магній, залізо), ймовірно, заважають всмоктуванню фластину 150 мг. Отже, пацієнти не повинні приймати інші пероральні ліки принаймні протягом 6 годин до прийому фластину 150 мг та протягом принаймні однієї години після прийому фластину.
Метаболічні взаємодії не вважаються ймовірними, оскільки ібандронова кислота не інгібує основні печінкові ізоферменти Р450 у людини і не було показано, що вона індукує печінкову систему цитохрому Р450 у щурів. Крім того, зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 85-87% (визначається in vitro при терапевтичних концентраціях лікарських засобів), і, отже, існує невеликий потенціал для взаємодії з іншими препаратами через витіснення. Ібандронова кислота виводиться лише шляхом ниркової екскреції і не піддається жодній біотрансформації. Схоже, секреторний шлях не включає відомих кислих або основних транспортних систем, що беруть участь у виведенні інших діючих речовин.
У дворічному дослідженні жінок у постменопаузі з остеопорозом (BM 16549) частота розвитку побічних ефектів у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту у пацієнтів, які приймали ібандронову кислоту 2,5 мг на день або 150 мг щомісяця одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (аспірином) або НПЗЗ, була однаковою після одного і двох років.
З понад 1500 пацієнтів, які брали участь у дослідженні BM 16549, порівнюючи щомісячні та добові схеми дозування ібандронової кислоти, 14% та 18% застосовували блокатори рецепторів гістаміну (Н2) або інгібітори протонної помпи протягом одного та двох років відповідно. Серед цих пацієнтів частота побічних ефектів у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту була однаковою у пацієнтів, які отримували ібандронову кислоту 150 мг на місяць та ібандронову кислоту 2,5 мг на день.
У здорових добровольців чоловічої статі та жінок у постменопаузі внутрішньовенне введення ранітидину збільшило біодоступність ібандронової кислоти приблизно на 20%, ймовірно, через зниження кислотності шлунку. Однак, оскільки це збільшення знаходиться в межах нормальної мінливості біодоступності ібандронової кислоти, коригування дози не потрібно, коли Фластин 150 мг вводять з Н2-антагоністами або іншими активними речовинами, що підвищують рН шлунка.
Дослідження фармакокінетичних взаємодій у жінок у постменопаузі не показали потенціалу взаємодії з тамоксифеном або замісною гормональною терапією (естрогенами).
Не спостерігали взаємодії при одночасному застосуванні з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Немає достатніх даних щодо застосування ібандронової кислоти вагітним жінкам. Дослідження на щурах показали певну репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3). Потенційний ризик для людини невідомий.
Фластин 150 мг не слід застосовувати під час вагітності.
Невідомо, чи виводиться ібандронова кислота в грудне молоко людини. Дослідження на годуючих щурах показали наявність низького рівня ібандронової кислоти в молоці після внутрішньовенного введення.
Фластин 150 мг не слід застосовувати під час лактації.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
4.8 Небажані ефекти
Безпеку перорального лікування ібандроновою кислотою 2,5 мг на день оцінювали на рівні
1251 пацієнт у 4 клінічних випробуваннях з використанням плацебо як контролю, переважна більшість з яких отримували
брав участь у ключовому трирічному дослідженні переломів (MF 4411). Загальний профіль безпеки
ібандронова кислота 2,5 мг на день була подібною до профілю безпеки плацебо у всіх цих дослідженнях.
У дворічному дослідженні у жінок в постменопаузі з остеопорозом (BM 16549) загальна безпека ібандронової кислоти 150 мг один раз на місяць та ібандронової кислоти 2,5 мг один раз на день була подібною. Загальна частка пацієнтів, у яких спостерігались побічні реакції, становила 22,7% та 25,0% для ібандронової кислоти 150 мг один раз на місяць через один і два роки. Більшість побічних реакцій були незначною та середньою інтенсивністю. Більшість випадків не призвели до припинення лікування.
Найчастіше повідомлялося про побічну реакцію - артралгія.
Побічні реакції, які дослідники вважають причинно-наслідковими щодо Фластину 150 мг, перелічені нижче за класифікацією систем органів.