Затверджений текст рішення про зміни, ев. No .: 2017/03732-ZME
Додаток No 2 до повідомлення про зміну, ev. №: 2019/03013-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ХРОКАІН 5 мг/мл
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 мл містить 5 мг левобупівакаїну у вигляді левобупівакаїну хлориду.
Кожна ампула містить 50 мг у 10 мл.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: натрій 3,5 мг/мл
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий безбарвний розчин
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- спокусливі, напр. епідуральна (включаючи кесарів розтин), інтратекальна анестезія, блокада периферичних нервів
- місцеві, напр. локальна інфільтрація, перибульбарна блокада в хірургії ока
- безперервна епідуральна інфузія, одноразова або повторна епідуральна болюса для лікування болю, особливо під час післяопераційного та акушерського знеболення.
Анальгезія (іліоінгуїнальна або іліогіпогастральна блокада). (див. розділ 4.2).
Немає даних щодо дітей віком до 6 місяців.
4.2 Дозування та спосіб введення
Левобупівакаїн повинен вводитись лише кваліфікованим лікарем або під його наглядом.
У таблиці нижче наведено дозування для найбільш часто використовуваних блокувань. Для знеболення рекомендуються менші концентрації та менші дози (наприклад, епідуральне введення для лікування болю). Більш висока концентрація може бути використана для досягнення високого ступеня рухової блокади (наприклад, епідуральної або перибульбарної блокади). Слід бути обережними до і під час введення, щоб уникнути внутрішньосудинного введення.
Якщо потрібно ввести більшу кількість препарату, напр. у разі епідуральної блокади рекомендується спочатку ввести пробну дозу 3-5 мл лідокаїну з адреналіном. Ненавмисне внутрішньосудинне введення проявляється тимчасовим збільшенням частоти серцевих скорочень та випадковим інтратекальним введенням з ознаками блокування хребта.
До і під час болюсної дози аспірацію слід повторити, а болюс слід вводити повільно, поступово зростаючими дозами, зі швидкістю від 7,5 до 30 мг/хв. Під час прийому слід контролювати життєві показники пацієнта та підтримувати словесний контакт.
Якщо проявляються ознаки токсичності, введення необхідно негайно припинити.
Максимальна доза повинна бути визначена з урахуванням ваги та фізичного стану пацієнта, концентрації ліків, місця та шляху введення. Початок дії та тривалість блокади різняться від пацієнта до пацієнта. Досвід клінічних досліджень підтверджує, що ефект, при якому може бути розпочато хірургічне втручання, виникає через 10–15 хвилин після епідурального введення і зникає через 6–9 годин.
Рекомендована максимальна разова доза - 150 мг. Якщо процедура вимагає тривалого рухового та сенсорного блокування, можуть бути введені додаткові дози. Максимальна рекомендована доза протягом 24 годин становить 400 мг. Доза препарату для лікування післяопераційного болю не повинна перевищувати 18,75 мг/год.
Для анестезії кесаревого розтину слід використовувати розчин до 5,0 мг/мл (див. Розділ 4.3). Максимальна рекомендована доза - 150 мг.
Доза для епідурального введення при акушерському знеболюванні не повинна перевищувати 12,5 мг/год.
Максимальна рекомендована доза для знеболення у дітей (іліоінгінальний/іліогіпогастральний блок) становить 1,25 мл/кг на кожну сторону тіла.
За іншими показаннями безпека та ефективність левобупівакаїну у дітей не встановлені.
Спеціальні групи пацієнтів
Ослабленим, літнім та гостро хворим пацієнтам слід давати менші дози, адаптовані до фізичного стану пацієнта.
Дозу, введену під час операції, слід також враховувати при лікуванні післяопераційного болю.
Левобупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями.
Немає відповідних даних щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. Розділи 4.4 та 5.2).
Дозування
Концентрація мг/мл 1
Блокування двигуна
Анестезія в хірургії
Повільний епідуральний болюс у дорослих 2
Середній для завершення
Повільне епідуральне застосування 3 при кесаревому розтині
Середній для завершення
Середній для завершення
Блок периферичного нерва
Середній для завершення
Іліоінгівальна/іліогіпо-шлункова блокада у дітей віком до 12 років 4
Середній для завершення
Місцева інфільтрація у дорослих
Лікування болю 5
Акушерська анальгезія (епідуральний болюс 6)
Від мінімального до середнього
Акушерська анальгезія (епідуральна інфузія)
Від мінімального до середнього
Післяопераційний біль (епідуральна інфузія)
Від мінімального до середнього
Від мінімального до середнього
1 Розчин левобупівакаїну для ін’єкцій/інфузій подається у дозі 2,5 мг, 5,0 мг та 7,5 мг/мл.
2 Час введення не менше 5 хвилин.
3 Час подачі 15 - 20 хвилин.
4 Немає даних щодо педіатричних пацієнтів віком до 6 місяців.
5 Якщо левобупівакаїн поєднувати з іншою речовиною для лікування болю, напр. опіоїдів, дозу слід зменшити та застосовувати розчин меншої концентрації (наприклад, 1,25 мг/мл).
6 Мінімальний рекомендований інтервал між ін’єкціями - 15 хвилин.
7 Інформацію про розведення див. У розділі 6.6.
Левобупівакаїн більше 24 годин не рекомендується (див. Розділ 4.4).
4.3 Протипоказання
Застосування левобупівакаїну має загальні протипоказання до місцевої анестезії, загальні для всіх місцевих анестетиків.
Левобупівакаїн протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до препарату, до місцевих анестетиків амідного типу або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1 (див. Розділ 4.8).
Левобупівакаїн протипоказаний для використання при акушерській парацервікальній блокаді та для внутрішньовенної регіональної анестезії (блокада Бієра).
Левобупівакаїн протипоказаний пацієнтам із важкою гіпотензією, напр. при кардіогенному або гіповолемічному шоці (див. розділ 4.4).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Застосування левобупівакаїну підлягає загальним попередженням про місцеву анестезію, загальних для всіх місцевих анестетиків.
У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, напр. важкої аритмії, левобупівакаїн слід застосовувати з обережністю (див. розділ 4.3).
Оскільки левобупівакаїн метаболізується в печінці, його слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки або зниженим печінковим кровотоком, наприклад у пацієнтів із алкогольною залежністю або у пацієнтів із цирозом.
Слід бути обережними при застосуванні більш високих концентрацій левобупівакаїну при розгляді блокування периферичних нервів, де потрібні великі обсяги місцевого анестетика. Дослідження на тваринах показали дозозалежну токсичність ЦНС та серцево-судинну систему, тому існує ймовірність того, що при дозах однакового об’єму, але при більших концентраціях, ризик токсичних ефектів вищий.
Під час блокади левобупівакаїну може відбуватися ненавмисне внутрішньовенне введення, що може призвести до зупинки серця (деякі випадки мали летальний результат). Може знадобитися тривала реанімація, незважаючи на оперативну діагностику та відповідне лікування. Успіх реанімації невідомий, оскільки він не вивчався. Як і всі місцеві анестетики амідного типу, левобупівакаїн слід вводити поступово зростаючими дозами. Повідомлялося про випадки важкої брадикардії, гіпотонії та зупинки серця (деякі із летальним наслідком) при застосуванні місцевих анестетиків, включаючи левобупівакаїн. Оскільки левобупівакаїн не слід вводити швидко у великих дозах, він не підходить для надзвичайних ситуацій, де необхідний швидкий початок хірургічної анестезії.
Регідуральна анестезія, незалежно від типу анестетика, завжди пов'язана з ризиком гіпотонії та брадикардії. Усі пацієнти повинні мати безпечний внутрішньовенний доступ. Реанімаційне обладнання, персонал та відповідні засоби i.v. розчини, судинозвужувальні засоби, протисудомні анестетики, міорелаксанти та атропін (див. розділ 4.9).
Доступні лише обмежені дані клінічних випробувань з левобупівакаїном протягом більше 24 годин. Повідомлялося про постмаркетинговий звіт про синдром кінського хвоста (синдром кінського хвоста) та події, що свідчать про нейротоксичність (див. Розділ 4.6), пов’язані із застосуванням левобупівакаїну для епідуральної аналгезії протягом 24 годин або довше. Ці події були більш важкими і в деяких випадках призводили до стійких наслідків, коли левобупівакаїн вводили більше 24 годин. Тому використання левобупівакаїну більше 24 годин не рекомендується.
Дуже важливо, щоб аспірація крові або ліквору (за необхідності) проводилася перед ін’єкцією будь-якого місцевого анестетика, перед початковою дозою та перед будь-якими наступними дозами, щоб уникнути внутрішньосудинного або інтратекального введення. Однак негативна аспірація не є гарантією проти внутрішньосудинного або інтратекального введення анестетика. Левобупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інші місцеві анестетики або препарати, структурно подібні до місцевих анестетиків амідного типу, оскільки токсична дія цих препаратів є адитивною.
Використовувати в області голови та шиї
Низькі дози місцевих анестетиків, що вводяться в голову та шию, можуть призвести до побічних реакцій, подібних до системної токсичності, що спостерігаються при ненавмисному внутрішньосудинному введенні більших доз. Процедури ін’єкцій вимагають максимальної уваги. Повідомлялося про сплутаність свідомості, судоми, пригнічення дихання та/або зупинку дихання та серцево-судинну стимуляцію або депресію. Ці реакції можуть бути наслідком ретроградного надходження в кров мозку при внутрішньоартеріальному введенні місцевого анестетика. За пацієнтами, які перенесли ці закупорки, слід здійснювати постійний моніторинг та контролювати їх кровообіг та дихання. Реанімаційне обладнання та персонал для лікування побічних реакцій повинні бути негайно доступними. Не можна перевищувати рекомендовану дозу (див. Розділ 4).
Повідомлялося про випадки хондролізу в постмаркетингових умовах у пацієнтів, які отримували внутрішньосуглобову безперервну інфузію місцевих анестетиків. Більшість зареєстрованих випадків хондролізу стосувалися плечового суглоба. Через велику кількість факторів та суперечливі дані в науковій літературі щодо механізму дії причинно-наслідковий зв'язок не встановлений. Внутрішньосуглобова безперервна інфузія не є затвердженим показанням для левобупівакаїну.
Цей препарат містить розчин натрію 3,5 мг/мл. Це слід враховувати пацієнтам на дієті з контрольованим натрієм.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Дослідження in vitro показали, що ізоформи CYP3A4 та CYP1A2 опосередковують метаболізм левобупівакаїну. На метаболізм левобупівакаїну можуть впливати інгібітори CYP3A4, наприклад кетоконазол та інгібітори CYP1A2, напр. метилксантини.
Левобупівакаїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антиаритмічні засоби з місцевою анестезуючою дією, наприклад мексилетин або антиаритмічні засоби III. класу, оскільки їх токсична дія може бути адитивною.
Жодних клінічних досліджень для оцінки ефекту левобупівакаїну, який застосовували одночасно з адреналіном, не проводилось.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Левобупівакаїн протипоказаний для використання при парацервікальній блокаді в акушерстві. На основі досвіду застосування бупівакаїну після парацервікальної блокади може виникнути брадикардія плода (див. Розділ 4.3).
Клінічні дані щодо застосування місцевих анестетиків амідного типу, включаючи бупівакаїн, на ранніх термінах вагітності обмежені. Репродуктивна токсичність спостерігалася у тварин, які застосовували левобупівакаїн. Значення цих результатів для безпеки використання людиною невідомо. Левобупівакаїн не слід застосовувати на ранніх термінах вагітності, якщо це не є абсолютно необхідним.
Невідомо, чи виводиться левобупівакаїн у грудне молоко.
Як і бупівакаїн, левобупівакаїн, ймовірно, незначною мірою переходить у грудне молоко. Тому можливе годування груддю після місцевої анестезії.
З огляду на великий досвід використання місцевих анестетиків амідного типу, включаючи бупівакаїн, в акушерській хірургії, безпека такого застосування вважається встановленою.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Левобупівакаїн може мати великий вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнтам слід давати вказівки не керувати автотранспортом та не працювати з машинами, доки не зникнуть усі наслідки анестезії та негайні наслідки операції.
4.8 Небажані ефекти
Побічні ефекти місцевих анестетиків амідного типу рідкісні, але можуть бути наслідком передозування або ненавмисного внутрішньосудинного введення та можуть бути серйозними.
У клінічних випробуваннях найпоширенішими побічними реакціями (незалежно від причини) були: гіпотонія (31%), нудота (21%), післяопераційний біль (18%), пірексія (17%), блювота (14%), анемія (12%), свербіж (9%), біль (8%), головний біль (7%), запор (7%), запаморочення (6%), шок плода (6%).
Побічні реакції, про які повідомляють спонтанно або під час клінічних випробувань, наведені в таблиці нижче. У межах кожного органокласу класифікація побічних реакцій класифікується за частотою за наступними умовами: дуже часто ≥≥ 1/10; часто ≥≥ 1/100 для зв’язку Умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie