Додаток No 2 до повідомлення про зміну, ev. No: 2017/06430-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна тверда капсула містить 2,5 мг індапаміду.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: моногідрат лактози 10,4 мг на тверду капсулу.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Тверді желатинові капсули з білим дном та синім верхом.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Індапамід призначається для лікування артеріальної гіпертензії у дорослих.
4.2 Дозування та спосіб введення
Добова доза становить 1 капсулу (2,5 мг), прийняту вранці. Капсули ковтають в необробленому вигляді і приймають з водою.
4.3 Протипоказання
- гіперчутливість до індапаміду, сульфаніламідів або до будь-якої допоміжної речовини, перерахованої у розділі 6.1.
- важкі порушення функції печінки
- вагітність і лактація
- важка ниркова недостатність
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
При печінковій недостатності тіазидні діуретики можуть викликати печінкову енцефалопатію. У цьому випадку діуретики слід негайно припинити.
Рівень натрію в плазмі:
Рівень натрію слід визначати до початку терапії, а потім регулярно контролювати. Будь-яке лікування діуретиками може супроводжуватися гіпонатріємією, іноді з дуже серйозними наслідками, і зниження рівня натрію спочатку може бути абсолютно безсимптомним. Тому необхідний регулярний моніторинг, частіше у літніх пацієнтів та людей із цирозом.
Рівень калію в плазмі:
Тривалий прийом тіазиду та подібних діуретиків створює ризик виснаження калію при гіпокаліємії. Слід запобігати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у літніх людей, людей, які страждають від недоїдання та пацієнтів, які одночасно приймають ряд інших лікарських засобів, у хворих на цироз печінки з набряками та асцитом, у людей з ішемічною хворобою серця та у пацієнтів із серцевою недостатністю, оскільки мають ризик розвитку аритмій (гіпокаліємія посилює токсичну дію препаратів наперстянки на серце. Люди з великим інтервалом QT, незалежно від його вродженого або ятрогенного походження, також піддаються ризику. У всіх цих випадках частіший контроль рівня калію в плазмі крові Перший огляд калію слід провести в перший тиждень після початку лікування. При виявленні гіпокаліємії слід вжити відповідних заходів.
Рівень кальцію в плазмі:
Тіазиди та подібні діуретики можуть зменшити екскрецію кальцію з сечею, спричиняючи незначне і тимчасове підвищення рівня кальцію в плазмі. Справжня гіперкальціємія може бути результатом раніше не виявленого гіперпаратиреозу. У цьому випадку лікування слід припинити, поки не буде вивчена функція паращитовидної залози.
Рівень глюкози в крові:
Регулярний контроль рівня глюкози в крові необхідний пацієнтам з діабетом, особливо пацієнтам з гіпокаліємією.
Рівень сечової кислоти:
Пацієнти з підвищеним рівнем сечової кислоти мають ризик нападів подагри, тому дозу слід коригувати відповідно до поточних рівнів у плазмі крові.
Тіазидні та подібні діуретики повністю ефективні лише при нормальній або мінімально зниженій функції нирок (креатинін плазми крові нижче 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). Індукована лікуванням діуретична гіповолемія внаслідок зменшення лікування діуретиком зменшує клубочкову фільтрацію з можливим підвищенням рівня сечовини та креатиніну в плазмі крові.
Для людей з нормальною функцією нирок ця минуща функціональна ниркова недостатність не має наслідків, але може ще більше посилити вже існуючу ниркову недостатність.
Індапамід може спричинити позитивний результат допінг-тесту.
Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Підвищений рівень літію в плазмі з ознаками передозування, напр. на несолоній дієті (зменшення виведення літію з сечею). Однак, якщо необхідні діуретики, слід ретельно контролювати рівень літію в плазмі та вносити відповідні корективи.
Деякі речовини в інших лікарських засобах (астемізол, еритроміцин, терфенадин, вінкамін), що вводяться з індапамідом, можуть спричиняти torsades de pointes із супутньою гіпокаліємією та брадикардією та існуючим подовженням інтервалу QT.
Комбінації, що вимагають особливого догляду:
Нестероїдні протизапальні препарати (системні) та високі дози саліцилату можуть зменшити антигіпертензивний ефект індапаміду. У зневоднених пацієнтів існує ризик гострої ниркової недостатності (зниження швидкості клубочкової фільтрації). Необхідно зрошувати пацієнта, контролювати функцію нирок на початку лікування. Амфотерицин В (внутрішньовенно), глюкокортикоїди та мінералокортикоїди (системні), стимулюючі (подразнюючі) проносні засоби можуть викликати гіпокаліємію (адитивний ефект). Слід контролювати і коригувати рівень калію в плазмі крові, якщо це необхідно, особливо при супутній терапії наперстянки.
Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Необхідно зрошувати пацієнта, контролювати функцію нирок на початку лікування.
У пацієнтів, які приймають наперстянку, поточна гіпокаліємія може збільшити ризик токсичних ефектів наперстянки. У цих випадках слід контролювати рівень калію та ЕКГ у плазмі крові та, за необхідності, переоцінити лікування.
Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): ці раціональні комбінації, корисні для деяких пацієнтів, не виключають можливості гіпокаліємії або, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або діабетом, гіперкаліємією. Необхідно контролювати рівень калію в плазмі крові, при необхідності ЕКГ, відповідно. переоцінити лікування.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) створюють ризик раптової гіпотензії або гострої ниркової недостатності на початку лікування та супутнього виснаження натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).
При есенціальній гіпертензії, де попередня терапія діуретиками могла спричинити виснаження натрію, рекомендується припинити діуретик за 3 дні до початку терапії інгібіторами АПФ.
При хронічній серцевій недостатності, коли застосовується комбінація індапаміду та інгібітора АПФ, слід починати приймати дуже низьку дозу інгібітора АПФ одночасно з низьким діуретиком. У будь-якому випадку протягом перших тижнів терапії інгібіторами АПФ слід контролювати функцію нирок (рівень креатиніну в плазмі крові).
При одночасному прийомі антиаритмічних препаратів Ia (хінідин, дизопірамід) та III (аміодарон, бретилій, соталол) слід враховувати ризик "torsades de pointes" (гіпокаліємія, брадикардія та існуючий довготривалий інтервал QT є схильними факторами) .
Існує ризик розвитку лактоацидозу з метформіном через можливу ниркову недостатність щодо діуретиків (найчастіше хлопчиків). Рекомендується не застосовувати метформін, якщо рівень креатиніну в плазмі перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.
Високі дози йодованих контрастних речовин у поєднанні з індапамідом та супутньою дегідратацією збільшують ризик гострої ниркової недостатності.
Іміпрамінові (трициклічні) антидепресанти та нейролептики збільшують антигіпертензивний ефект та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Сліди кальцію слід враховувати через ризик гіперкальціємії через зменшення виведення кальцію з сечею.
Циклоспорин представляє ризик підвищення рівня креатиніну в плазмі без зміни рівня циклоспорину в циркуляції (навіть без виснаження води/натрію).
Кортикостероїди можуть зменшити антигіпертензивний ефект через затримку води/натрію.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Діуретики зазвичай не даються жінкам під час вагітності. Вони ніколи не повинні застосовуватися для лікування фізіологічних набряків під час вагітності. Діуретики можуть викликати фетоплацентарну ішемію, що загрожує росту плода. Індапамід виводиться з грудним молоком, і годування груддю слід припинити.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Індап зазвичай не впливає на увагу. В окремих випадках, особливо на початку лікування або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами, через зниження артеріального тиску це може спричинити зниження уваги і, отже, здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Більшість побічних ефектів, що впливають на клінічний або лабораторний контроль, залежать від дози. Рідко можуть виникати нудота, запор, сухість у роті, запаморочення, втома, парестезія, головний біль. У більшості випадків вони сприятливо реагують на зменшення дози.
Панкреатит зустрічається дуже рідко.
У людей із схильністю до алергічних та астматичних реакцій можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, особливо дерматологічні.
У разі наявної гострої дисемінованої червоної вовчака існує ризик погіршення стану, макулопапульозний висип, пурпура.
Порушення функції печінки може призвести до енцефалопатії (див. Розділи 4.3 та 4.4).
Індапамід також може впливати на лабораторні показники з точки зору виснаження калію, що призводить до гіпокаліємії в особливо групах ризику (див. Розділ 4.4), гіпонатріємії з гіповолемією, що призводить до дегідратації та ортостатичної гіпотензії.
У клінічних випробуваннях після лікування протягом 4-6 тижнів у терапевтичних дозах спостерігали гіпокаліємію (рівень калію в плазмі крові менше 3,4 ммоль/л у 25% пацієнтів та менше 3,2 ммоль/л у 10% пацієнтів). Після 12 тижнів лікування середнє зниження рівня калію в плазмі становило 0,41 ммоль/л.
Супутня втрата хлорид-іонів може спричинити вторинний метаболічний алкалоз. Частота та інтенсивність цього ефекту низькі.
Підвищений рівень сечової кислоти та цукру в крові під час лікування є необхідною умовою дуже обережного призначення цих діуретиків у хворих на подагру та діабет.
Рідко можуть виникати гематологічні порушення (тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія).
Дуже рідко може спостерігатися гіперкальціємія.
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Встановлено, що індапамід не має токсичних ефектів аж до дози 40 мг, тобто. 27-кратна терапевтична доза. Прояви гострого отруєння зумовлені гіповолемією (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можуть виникати нудота, блювота, гіпотонія, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, поліурія або ліурія, або навіть анурія (внаслідок гіповолемії).
Початкові заходи включають швидку елімінацію речовини, яка потрапила всередину, промиванням шлунка або введення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу в спеціалізованому медичному закладі.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: діуретики, окремі сульфаніламіди
Код ATC: C03BA11
Індапамід - це похідне сульфаніламідів з індольним кільцем, фармакологічно подібне до тіазидних діуретиків, яке діє, пригнічуючи реабсорбцію натрію в сегменті розведення кори. Збільшує виведення натрію та хлориду із сечею та меншою мірою виведення калію та магнію, збільшуючи тим самим обсяг утвореної сечі, має антигіпертензивний ефект.
Антигіпертензивна ефективність зберігається у пацієнтів з гіпертонічною хворобою без анерії.
Як і інші діуретики, судинний механізм дії індапаміду включає:
Зниження скоротливості гладком'язових волокон у стінці судини, пов'язане зі змінами трансмембранного іонного обміну (особливо кальцію).
Стимуляція синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).
Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Для тіазидних та подібних діуретиків терапевтичний ефект більше не збільшується вище певної дози, тоді як побічні ефекти ще більше посилюються. Тому у випадку неефективного лікування подальше збільшення дози неможливо.
У пацієнтів з гіпертонічною хворобою короткотермінові, середньострокові та довгострокові спостереження показали, що індапамід не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцеридів, холестерину ЛПНЩ, HDI-холестерину), цукру (навіть у діабетиків з артеріальною гіпертензією).
5.2 Фармакокінетичні властивості
Біодоступність індапаміду висока (93%).
Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації в сироватці крові (Tmax), становить 1-2 години. після дози 2,5 мг.
Понад 75% індапаміду зв’язується з білками плазми.
Період напіввиведення з плазми становить від 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).
Багаторазове введення індапаміду збільшує рівноважні концентрації у плазмі порівняно з одноразовою дозою. Стабільний стан залишається стабільним і накопичення не відбувається.
60-80% введеної дози виводиться нирками. Індапамід виводиться переважно у вигляді метаболітів. 5% виводиться у незміненому вигляді.
При нирковій недостатності фармакокінетичні параметри не змінюються.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Токсикологічні експериментальні результати дуже сприятливі для індапаміду. Гострі токсичні симптоми індукуються аж до мегадоз, летальна доза становить 300 - 1000 мг/кг маси тіла, підгостра токсичність протягом трьох місяців при пероральному введенні починається у щурів у дозі 1000 мг, хронічна токсичність у 30 мг спричинена гіпокаліємією. Тестування на мутагенність, канцерогенність, репродуктивну токсичність призвело до негативних результатів.