Затверджений текст рішення про внесення змін, ідентифікаційний номер: 2018/04890-ZME
Додаток No1 до повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2018/03514-ZIB
Додаток № 1 до повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2020/00447-ZIB
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
L-тироксин 100 Берлін-Хемі
100 мікрограмів, таблетки
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Одна таблетка L-тироксину 100 Берлін-Хемі містить 106,4 - 113,6 мікрограмів левотироксину гідрату натрію (що еквівалентно 100 мікрограм левотироксину натрію).
Допоміжна речовина з відомим ефектом
Кожна таблетка містить 1,8 мг натрію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Блюдо-білого до світло-бежевого кольору, кругла, злегка опукла таблетка з лінією накреслення на одному боці та позначкою “100” з іншого боку; діаметр: 6 мм.
Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Заміна гормону щитовидної залози при гіпотиреозі будь-якої етіології.
Профілактика повторного зобу після резекції щитовидної залози з функцією еутиреозу.
Доброякісний зоб з еутиреоїдною функцією.
Ад'ювантна терапія для тиреостатичного лікування гіпертиреозу після досягнення функції еутиреозу.
Супресивна та замісна терапія злоякісних захворювань щитовидної залози, особливо після тиреоїдектомії.
Тест на придушення щитовидної залози.
L-Тироксин 100 Берлін-Хемі призначений для всіх вікових груп.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування гормонів щитовидної залози/Заміна
Дані про дозування базуються на рекомендаціях щитовидної залози. Індивідуальна добова доза визначається індивідуально на підставі лабораторно діагностованих результатів та клінічних обстежень.
Якщо залишкова функція щитовидної залози все ще зберігається, можуть бути достатніми нижчі замісні дози.
Лікування гормонами щитовидної залози у людей похилого віку, у хворих на ішемічну хворобу серця, у пацієнтів з важким або тривалим гіпотиреозом слід розпочинати з обережністю, при низьких початкових дозах. Дози збільшують повільно та з більшими інтервалами між збільшеннями та за допомогою частого контролю рівня гормонів щитовидної залози.
Клінічний досвід підтвердив, що при низькій вазі пацієнта низьких доз препарату достатньо для широкомасштабної терапії зоба.
Оскільки рівень Т4 або вільного Т4 у деяких пацієнтів може бути підвищений, визначення рівня сироваткового стимулюючого гормону (ТТГ) у сироватці крові є більш доцільним для моніторингу терапії.
Доза (мікрограми левотироксину натрію/доба)
Гіпотиреоз
Підлітки та дорослі
(збільшується на 25-50 мікрограмів кожні 2-4 тижні)
Профілактика повторного зобу
Доброякісний зоб з еутиреоїдною функцією
Ад'ювантна терапія для тиреостатичного лікування гіпертиреозу
Терапія після тиреоїдектомії через злоякісне захворювання
Придушення щитовидної залози за рахунок сцинтиграми
200 мікрограмів (що відповідає 2 таблеткам)/день
(за 14 днів до сцинтиграфії)
У пацієнтів літнього віку слід враховувати окремі випадки, напр. серцево-судинні захворювання та коригувати дозу натрію левотироксину з регулярним контролем рівня ТТГ.
Печінкова або ниркова недостатність
При порушенні функції печінки та нирок корекція дози не потрібна.
Початкова доза для новонароджених становить 10-15 мікрограмів на кг маси тіла (максимум 50 мікрограмів) один раз на день. Його можна регулювати поступово на рівні 5 мікрограмів/кг кожні 2 тижні або за потребою.
Початкова доза для немовлят або дітей віком від 1 місяця до 2 років становить 5 мікрограмів на кг маси тіла (максимум 50 мікрограмів) один раз на день. Його можна регулювати поступово від 10 до 25 мікрограмів на день кожні 2 до 4 тижнів.
Початкова доза для дітей віком від 2 до 12 років становить 50 мікрограмів один раз на день, її можна регулювати поступово по 25 мікрограмів на день кожні 2-4 тижні, поки метаболізм не нормалізується.
Підтримуючі дози, серед інших параметрів, залежать від віку дитини:
Вік
Доза (мікрограми/день)
Всю добову дозу слід ковтати відразу, вранці натщесерце, принаймні за 30 хвилин до сніданку, запиваючи великою кількістю води.
Дітям дають повну добову дозу принаймні за півгодини до першого прийому їжі протягом дня.
Таблетки також можна вводити у вигляді суспензії. Таблеткам дозволяється розпастись у невеликій кількості води (10-15 мл), а отриману суспензію, яка завжди повинна бути свіжоприготованою за необхідності, вводять з додатковою рідиною (5-10 мл).
При гіпотиреозі та після тиреоїдектомії через злоякісне утворення щитовидної залози, як правило, на все життя, при еутиреоїдному зобі та профілактиці повторного зобу протягом декількох місяців або років протягом життя.
При допоміжній терапії гіпертиреозу тиреостатиками тривалість застосування залежить від тривалості лікування тиреостатиками.
Для еутиреоїдного зобу тривалість лікування становить щонайменше від 6 місяців до двох років.
Якщо терапія L-тироксином 100 Берлін-Хемі не була ефективною протягом цих періодів часу, слід розглянути інші способи лікування.
Для його здійснення вводять 150-200 мкг левотироксину щодня протягом 14 днів.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
- Гіпертиреоз, що не лікується
- Нелікована надниркова недостатність
- Нелікована гіпофізарна недостатність (за умови, що це призводить до недостатності надниркових залоз, що потребує лікування)
- Гострий інфаркт міокарда
- Гострий міокардит
- Гострий панкардит
Одночасний прийом левотироксину та тиреостатичних препаратів протипоказаний при вагітності. Для отримання додаткової інформації щодо застосування під час вагітності та годування груддю див. Розділ 4.6.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Перед початком лікування гормонами щитовидної залози слід виключити або лікувати такі захворювання:
- ішемічна хвороба серця,
- стенокардія,
- гіпертонія,
- гіпофізарна та/або адренокортикальна недостатність,
- автономія щитовидної залози.
Ці захворювання або стани слід виключити або лікувати перед тестом на супресію, за винятком автономності щитовидної залози, що може бути причиною для вказівки на тест на супресію.
У разі порушення функції надниркових залоз цей стан слід лікувати адекватною замісною терапією до початку терапії левотироксином для запобігання гострої наднирково-кортикальної недостатності (див. Розділ 4.3).
При ішемічній хворобі серця, серцевій недостатності, тахіаритмії, не гострому міокардиті, тривалому гіпотиреозі або у пацієнтів, які вже перенесли інфаркт міокарда, слід уникати навіть легкого гіпертиреозу, викликаного лікарськими засобами. У цих умовах пацієнтам необхідний частіший контроль рівня гормонів щитовидної залози (див. Розділ 4.2).
У разі вторинного гіпотиреозу необхідно з’ясувати, чи не страждає пацієнт також на адренокортикальну недостатність. У цьому випадку спочатку слід забезпечити заміщення (гідрокортизон). Без адекватної заміни кортикостероїдів лікування гормонами щитовидної залози у пацієнтів з недостатністю адренокортикальної недостатності або гіпофіза може призвести до аддисонічного кризу.
Слід бути обережними при введенні левотироксину пацієнтам з епілепсією в анамнезі, оскільки у цих пацієнтів підвищений ризик судом.
При підозрі на автономність щитовидної залози рекомендується тест на TRH або придушення сцинтиграми.
У жінок у постменопаузі з підвищеним ризиком розвитку остеопорозу потрібне титрування дози левотироксину натрію до найнижчої ефективної дози, а функцію щитовидної залози слід контролювати частіше, щоб уникнути надфізіологічних рівнів левотироксину в крові (див. Розділ 4.8).
Гормони щитовидної залози не можна використовувати для зниження ваги. У пацієнтів з еутиреозом нормальні дози не викликають зменшення ваги. Більш високі дози можуть спричинити серйозні або небезпечні для життя побічні ефекти, особливо у поєднанні з деякими засобами для схуднення та особливо з симпатоміметичними амінами.
Якщо необхідний перехід на інший лікарський засіб, що містить левотироксин, протягом цього перехідного періоду слід проводити ретельний моніторинг, включаючи клінічний та біологічний моніторинг, через потенційний ризик дисбалансу щитовидної залози. У деяких пацієнтів може знадобитися коригування дози.
Необхідний моніторинг функції щитовидної залози у пацієнтів, які одночасно отримують лікування левотироксином та іншими препаратами, які можуть впливати на щитовидну залозу (тобто аміодарон, інгібітори тирозинкінази, сарцилати сертраліну, севеламер, лантан та високі дози фуросеміду) (див. Також розділ 4.5).
Інформацію щодо діабетиків та пацієнтів, які отримують антикоагулянти, див. У розділі 4.5.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки гіпотиреозу у пацієнтів, які одночасно отримували севеламер та левотироксин. Тому рекомендується ретельний контроль рівня ТТГ у пацієнтів, які одночасно отримують обидва препарати (див. Розділ 4.5).
Слід контролювати показники гемодинаміки, починаючи терапію левотироксином у недоношених дітей з дуже низькою вагою при народженні, як незрілих
функція надниркових залоз, може статися колапс кровообігу (див. також розділ 4.8).
Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто по суті незначна кількість натрію.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Левотироксин може зменшити ефект протидіабетичних засобів (наприклад, метформіну, глімепіриду, глібенкламіду та інсуліну). Тому рівень цукру в крові у діабетиків необхідно регулярно контролювати, особливо на початку та в кінці лікування гормонами щитовидної залози. За необхідності лікар повинен скорегувати дозу протидіабетичного препарату.
Левотироксин може посилити дію похідних кумарину, оскільки витісняє антикоагулянти з їх зв’язування з білками плазми. Тому під час супутньої терапії необхідний регулярний контроль згортання крові, і при необхідності слід коригувати дозу антикоагулянта (зменшення дози).
Іонообмінники на основі смоли:
Смоли, що діють як іонообмінники, напр. холестирамін, холестипол або солі кальцію та натрію полістиренсульфонової кислоти пригнічують всмоктування левотироксину через зв'язування гормонів щитовидної залози в шлунково-кишковому тракті, тому їх слід вводити через 4-5 годин після прийому L-тироксину 100 Берлін-Хемі. Необхідно стежити за рівнем гормонів щитовидної залози.
Препарати, що зв’язують жовчну кислоту:
Колесевелам пов'язує левотироксин і зменшує його абсорбцію з шлунково-кишкового тракту. Ніяких взаємодій не спостерігалося, коли левотироксин приймали принаймні за 4 години до колесевеламу. Тому L-тироксин 100 Берлін-Хемі слід приймати принаймні за 4 години до прийому колесевеламу.
Алюмінійвмісні ліки, що зв'язують шлункову кислоту, ліки, що містять залізо, ліки, що містять кальцій:
Абсорбція левотироксину може бути зменшена при одночасному прийомі препаратів алюмінію, що зв'язують шлункову кислоту (антациди, сукральфат), препаратів, що містять залізо та кальцій. Тому L-Тироксин 100 Берлін-Хемі слід приймати принаймні за дві години до прийому цих ліків.
Севеламер та карбонат лантану:
Севеламер та карбонат лантану, ймовірно, знижують біодоступність левотироксину. Слід уникати застосування левотироксину за 1 годину до або через 3 години після севеламеру. Рекомендується контролювати рівень гормонів щитовидної залози в крові. Може знадобитися коригування дози L-тироксину 100 Берлін-Хемі (див. Також розділ 4.4).
Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди та b-адреноблокатори (головним чином пропранолол):
Ці препарати пригнічують перетворення Т4 в Т3 і можуть призвести до зниження рівня Т3 у сироватці крові.
Аміодарон та йодвмісні контрастні речовини:
Аміодарон та йодвмісні контрастні речовини - Високий вміст йоду в цих речовинах може спричинити гіпотиреоз, а також гіпертиреоз. Особливу увагу слід приділити пацієнтам з вузловим зобом з можливим недіагностованим вегетативним походженням. Аміодарон пригнічує перетворення Т4 в Т3, що призводить до зниження рівня Т3 у сироватці крові та підвищення рівня ТТГ у сироватці крові. Через вплив аміодарону на функцію щитовидної залози, можливо, доведеться коригувати дозу L-тироксину 100 Берлін-Хемі.
Саліцилати, дикумарол, фуросемід, клофібрат:
Левотироксин може бути витіснений із місць зв’язування білків із плазмою крові саліцилатами (особливо вище 1,0 г/добу), дикумаролом, високими дозами (500 мг) фуросеміду, клофібрату та інших речовин. Це може спричинити початкове тимчасове збільшення вільних гормонів щитовидної залози з подальшим загальним зниженням рівня гормонів щитовидної залози.
Естрогенвмісні контрацептиви, ліки для замісної гормональної терапії в постменопаузі:
Потреба в левотироксині може зростати під час використання естрогенвмісних контрацептивів або під час замісної гормональної терапії в постменопаузі. Зв’язування левотироксину може бути підвищеним, що може призвести до діагностичних та терапевтичних помилок.
Сертралін та хлорохін/прогуаніл:
Ці речовини знижують ефективність левотироксину та підвищують рівень ТТГ у сироватці крові. Рекомендується контролювати рівень гормонів щитовидної залози в крові. Може знадобитися коригування дози L-тироксину 100 Берлін-Хемі (див. Також розділ 4.4).
Препарати, що індукують ферментну активність:
Барбітурати, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн та інші препарати, що індукують дію на печінкові ферменти, можуть збільшити печінковий кліренс левотироксину та призвести до зниження рівня плазми.
При супутній терапії левотироксином та лопінавіром/ритонавіром спостерігалась знижена ефективність левотироксину. Тому під час супутньої терапії левотироксином та інгібіторами протеази рекомендується ретельний моніторинг клінічних симптомів та функції щитовидної залози. Тиреотропний гормон (ТТГ) слід контролювати у пацієнтів, які отримують левотироксин, принаймні протягом першого місяця після початку та/або припинення терапії ритонавіром.
Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматиніб, сунітиніб, сорафеніб, мотесаніб) можуть зменшити ефективність левотироксину. Тому рекомендується моніторинг функції щитовидної залози у пацієнтів. Дозу левотироксину необхідно коригувати, якщо це необхідно.
Соєвмісні продукти можуть зменшити кишкову абсорбцію левотироксину. Підвищення рівня ТТГ у сироватці крові спостерігалось у дітей, які отримували левотироксин від вродженого гіпотиреозу та на соєвій дієті. Для досягнення нормальних рівнів Т4 і ТТГ у сироватці можуть знадобитися незвично високі дози левотироксину. Ретельний контроль рівня Т4 і ТТГ у сироватці крові необхідний під час та після соєвої дієти; Може знадобитися коригування дози левотироксину.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Вагітність та годування груддю
Гормональна терапія щитовидної залози повинна бути послідовною, особливо під час вагітності та лактації. Нормальний рівень гормонів щитовидної залози важливий для забезпечення оптимального здоров'я матері та плода. Незважаючи на їх широке застосування під час вагітності, несприятливий вплив левотироксину на перебіг вагітності або на здоров'я плода чи новонародженого поки не відомий. Кількість гормонів щитовидної залози, що виділяється з грудним молоком під час лактації, навіть при застосуванні високих доз левотироксину не досягає рівня, що призводить до гіпертиреозу або пригнічення секреції ТТГ у новонароджених.
Під час вагітності підвищена потреба в левотироксині може бути обумовлена рівнем естрогену. Тому слід контролювати функцію щитовидної залози під час вагітності та після неї, а при необхідності коригувати дозу гормонів щитовидної залози.
Застосування левотироксину як допоміжного засобу при лікуванні гіпертиреозу тиреостатиками протипоказано під час вагітності через необхідність використання тиреостатиків у більш високих дозах. Тиреостатики, на відміну від левотироксину, можуть переходити плацентарний бар’єр у ефективній дозі та викликати гіпотиреоз плода. Якщо у вагітної жінки діагностовано гіпертиреоз, для терапії може застосовуватися монотерапія тиреостатиками з низькими дозами.
Тест на супресію не можна проводити під час вагітності та лактації.
Дані досліджень щодо порушення фертильності чоловіків чи жінок відсутні. Також немає жодних підозр та ознак такого ефекту.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
4.8 Небажані ефекти
Якщо в рідкісних випадках пацієнт не переносить заданий рівень дози або сталася передозування, особливо при дуже швидкому нарощуванні дози на початку лікування, тоді можуть спостерігатися типові симптоми гіпертиреозу, наприклад серцебиття, аритмії, особливо тахікардія, стенокардічні розлади, м’язова слабкість і судоми, відчуття жару, гіпергідроз, тремор, внутрішнє неспокій, безсоння, діарея, втрата ваги, головний біль, порушення менструального циклу. Лихоманка, блювота, а також псевдопухлина головного мозку (особливо у дітей) можуть виявлятися як нетипові симптоми. У цьому випадку слід зменшити добову дозу або припинити лікування на кілька днів. Рекомендується відновити лікування, як тільки побічні реакції зникнуть, але більше уваги слід приділяти дозуванню.
У разі гіперчутливості до левотироксину або до будь-якої допоміжної речовини L-тироксину 100 Берлін-Хемі можуть виникнути алергічні реакції на шкіру (наприклад, шкірний висип, кропив'янка) або дихальну систему.
Про анафілактичний шок повідомлялося лише у поодиноких випадках. У цьому випадку лікування слід припинити.
Таблиця побічних реакцій У наведеній нижче таблиці перелічені побічні реакції, розраховані на основі даних літератури та даних постмаркетингового дослідження плацебо-контрольованих клінічних випробувань відповідно до конвенції MedDRA щодо частоти. дуже поширені (≥ 1/10), загальні (≥ 1/100 до Контакту Умови використання Допомога Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie