Затверджений текст рішення про передачу, ев. No .: 2018/03581-TR 2017/00279-Z
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
порошок для розчину для ін’єкцій/інфузій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожен флакон містить 1 г цефоперазону (у вигляді цефоперазону, натрієвої солі) та 1 г сульбактаму (у вигляді сульбактаму, натрієвої солі).
1 г цефоперазону відповідає 1,034 г цефоперазону натрію.
1 г сульбактаму відповідає 1,094 г сульбактаму натрію.
Кожен флакон містить 5,5 ммоль (126 мг) натрію.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок для розчину для ін’єкцій/інфузій
Білий до майже білого порошку
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
SULCEF (сульбактам/цефоперазон) призначений для лікування наступних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами:
· Інфекції дихальних шляхів (верхні та нижні)
· Інфекції сечовивідних шляхів (верхні та нижні)
· Перитоніт, холецистит, холангіт та інші внутрішньочеревні інфекції
· Інфекції шкіри та м’яких тканин
· Інфекції кісток і суглобів
· Запальні захворювання малого тазу, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів
Завдяки широкому спектру дії сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можна адекватно лікувати цим антибіотиком як монотерапію. Однак сульбактам/цефоперазон можуть застосовуватись одночасно з іншими антибіотиками, якщо така комбінація показана. При одночасному застосуванні аміноглікозидів (див. Розділ 6.2, Аміноглікозиди), під час лікування слід контролювати функцію нирок (див. Розділ 4.2, Порушення функції нирок).
Слід враховувати офіційні вказівки щодо належного використання антибактеріальних засобів.
4.2 Дозування та спосіб введення
Застосування у дорослих
Рекомендовані добові дози для дорослих:
Загальна доза (г)
Еквівалент дози сульбактам + цефоперазон
Загальний обсяг приготовленого розчину (мл)
Максимальна кінцева концентрація (мг/мл)
Звичайна доза SULCEF для дорослих становить 2,0-4,0 г/добу (тобто еквівалент добової активності 1-2 г цефоперазону), вводиться внутрішньовенно або внутрішньом’язово рівномірно розподіленими дозами протягом 12-годинного інтервалу.
При важких інфекціях, які погано реагують на звичайну дозу, добову дозу можна збільшити до 8 г (1: 1) сульбактаму/цефоперазону (еквівалентно 4 г цефоперазону), що вводяться внутрішньовенно в тих самих розділених дозах через шість або дванадцять годин. Пацієнти, які приймають ліки 1: 1, можуть отримувати окрему дозу цефоперазону. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (еквівалентно 8 г сульбактаму/цефоперазону).
Порушення функції печінки
Порушення функції нирок
Режим дозування сульбактаму/цефоперазону слід коригувати у пацієнтів зі значним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) з урахуванням зниження кліренсу сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатиніну між 15-30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму 2 г), тоді як пацієнтам з кліренсом креатиніну нижче 15 мл/хв. максимум 500 г/хв. мг сульбактаму кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму 1 г). У деяких випадках може знадобитися давати цефоперазон самостійно при більш важких інфекціях.
Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється під час гемодіалізу. Під час діалізу період напіввиведення цефоперазону з плазми трохи скорочується, і тому графік дозування повинен відповідати графіку діалізу.
Звичайна доза SULCEF у дітей становить 40-80 мг/кг/добу (еквівалентно активності цефоперазону 20-40 мг/кг/добу) у 2-4 рівномірно розділених дозах. При важких або інтенсивних інфекціях дозу SULCEF можна збільшити до 160 мг/кг/добу (еквівалентно цефоперазону 80 мг/кг/добу) у 2-4 рівномірно розділених дозах. (див. розділи 4.4 та 5.3)
Новонародженим у перший тиждень життя ліки слід давати з інтервалом у 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму в педіатричній практиці не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу. У випадках, коли необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг/добу, цефоперазон слід додавати окремо (див. Розділ 4.4).
Для періодичної інфузії кожен флакон SULCEF слід спочатку розвести до об’єму 8 мл (див. Розділ 6.6), потім отриманий розчин додатково розбавити тим самим розчинником до кінцевого об’єму 20 мл. Відновлений розчин слід вводити протягом 15-60 хвилин, принаймні 3 хвилини.
Для внутрішньовенних ін’єкцій розводьте вміст флакона, як зазначено вище, мінімум за три хвилини.
При розведенні слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При необхідній концентрації SULCEF 250 мг/мл або менше розведення слід проводити у два етапи - спочатку стерильна вода для ін’єкцій, потім 2% розчин лідокаїну в другу, щоб отримати приблизно 0,5% розчину лідокаїну (див. Розділ 6.2).
4.3 Протипоказання
SULCEF протипоказаний пацієнтам з відомою алергією на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або інші антибіотики цефалоспорину.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Попередження щодо сульбактаму та цефоперазону також стосуються комбінації обох речовин.
У пацієнтів, які приймали бета-лактамні антибіотики або цефалоспорини, повідомлялося про важкі та рідко навіть летальні реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції). Така реакція частіше виникає у осіб з гіперчутливістю до великої кількості різних алергенів в анамнезі. Якщо виникає алергічна реакція, прийом слід негайно припинити та розпочати відповідну терапію.
Важкі анафілактичні реакції вимагають негайної терапії адреналіном. При необхідності показано введення кисню, внутрішньовенні кортикоїди та кліренс дихальних шляхів, включаючи інтубацію.
Застосування при печінковій недостатності
Цефоперазон в основному виводиться з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки або непрохідністю жовчних шляхів період напіввиведення цефоперазону з плазми крові продовжується, а ниркова екскреція збільшується. Однак терапевтична концентрація цефоперазону в жовчі досягається навіть при серйозних порушеннях функції печінки, і в цьому випадку період напіввиведення з плазми збільшується лише в два-чотири рази.
Коригування дози слід проводити пацієнтам із серйозною непрохідністю жовчних проток, тяжкими захворюваннями печінки або пацієнтами з нирковою недостатністю одночасно з будь-яким із цих станів.
Якщо у пацієнтів спостерігаються як порушення функції печінки, так і нирок, слід контролювати концентрацію цефоперазону у плазмі крові та за необхідності коригувати дозу. Без суворого контролю концентрації в сироватці крові в цих випадках доза не повинна перевищувати 2 г цефоперазону.
Повідомлялося про серйозні випадки кровотечі, включаючи летальний результат, під час лікування цефоперазоном/сульбактамом. Підвищений ризик може спостерігатися у пацієнтів з гіпотрофією, порушенням всмоктування та у пацієнтів, які потребують тривалого парентерального харчування. У цих пацієнтів слід спостерігати за ознаками кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. Якщо кровотеча продовжується без будь-якого іншого визначеного пояснення, цефоперазон/сульбактам слід припинити. Під час тривалої терапії сульбактамом/цефоперазоном, як і іншими антибіотиками, може статися небажане розростання стійких штамів у шлунково-кишковому тракті. Тому під час лікування також слід уважно спостерігати за пацієнтами у цьому відношенні. Як і у випадку з іншими системно високоактивними препаратами, рекомендується регулярно проводити моніторинг порушень функції деяких систем органів, особливо нирок, печінки та системи кровотворення. Цей моніторинг особливо важливий для новонароджених, особливо недоношених дітей та немовлят.
Повідомлялося про випадки діареї, пов’язаної з C. difficile (CDAD), майже у всіх антибіотиків, включаючи SULCEF, і тяжкість діареї може варіюватися від легкої до діареї до гострого коліту. Лікування антибіотиками викликає зміни у мікробній флорі товстої кишки, які дозволяють розмножуватися C.difficile
C. difficile виробляє токсини А і В, які беруть участь у розвитку CDAD. Штами C. difficile, що продукують гіпертоксин, спричиняють підвищену захворюваність та смертність, оскільки ці інфекції можуть бути стійкими до антимікробної терапії та потребувати колектомії. CDAD може розглядатися у всіх пацієнтів з діареєю після введення антибактеріальних засобів. Необхідно ретельне лікування історії хвороби, оскільки про випадки діареї повідомлялося більше ніж через два місяці після відміни антибіотика.
Цефоперазон не витісняє білірубін із зв’язування з білками плазми крові.
Сульбактам/цефоперазон також був ефективним у немовлят. Його введення недоношеним дітям та новонародженим не було детально вивчено. Тому слід ретельно продумати очікуваний співвідношення користь-ризик лікування перед введенням новонародженим та недоношеним немовлятам (див. Розділ 5.3).
SULCEF містить 126 мг натрію на флакон. Це слід враховувати пацієнтам на дієті з контрольованим натрієм.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Якщо алкоголь вживали протягом або протягом п’яти днів лікування цефоперазоном, повідомлялося про реакції, які характеризувались припливами, пітливістю, головним болем та тахікардією. Подібна реакція повідомлялася і щодо інших цефалоспоринів. Тому пацієнта слід проінструктувати про вживання алкогольних напоїв під час лікування сульбактамом/цефоперазоном. Пацієнтам, які потребують штучного ентерального або парентерального харчування, не слід давати розчини, що містять етанол, під час лікування.
Взаємодія лабораторних результатів
Під час вимірювання глюкози в сечі розчином Бенедикта або Фелінга може виникнути помилково позитивна реакція.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Моніторинг ефекту на розмноження у щурів у дозах до 10 - вищих, ніж у людей, не давав доказів зниження фертильності або тератогенних ефектів. Сульбактам і цефоперазон проникають через плацентарний бар’єр. Не існує адекватних та контрольованих досліджень у вагітних.
Оскільки результати досліджень репродукції на тваринах не завжди можна вважати передбачувальними для людської медицини, SULCEF слід застосовувати під час вагітності лише у разі явної необхідності.
Лише дуже мала кількість сульбактаму та цефоперазону виводиться з грудним молоком. Хоча екскреція обох препаратів у грудному молоці дуже низька, сульбактам/цефоперазон слід обережно застосовувати жінкам, які годують груддю.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Клінічний досвід застосування сульбактаму/цефоперазону вказує на те, що навряд чи це може вплинути на здатність пацієнта керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Сульбактам/цефоперазон, як правило, дуже добре переноситься. Більшість побічних ефектів легкого та середнього ступеня тяжкості і добре переносяться пацієнтом під час продовження лікування.
Об'єднані клінічні результати порівняльних та непорівняльних досліджень з приблизно 2500 пацієнтами показують наступне:
Шлунково-кишкові розлади
Як і інші антибіотики, сульбактам/цефоперазон найчастіше викликає побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту. Зазвичай діарея або рідкий стілець 3,9%, що супроводжується нудотою та блювотою 0,6%.
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
Як і у випадку з усіма антибіотиками пеніциліну та цефалоспорину, повідомлялося про гіперчутливість, яка проявляється макулопапульозним висипом 0,6% та кропив'янкою 0,08%. Ці реакції частіше виникають у пацієнтів з алергією в анамнезі, особливо на пеніцилін.
Порушення крові та лімфатичної системи
Після введення препарату спостерігалося незначне зниження нейтрофілів на 0,4% (5/1 131). Як і у випадку з іншими бета-лактамними антибіотиками, при тривалому застосуванні може виникнути оборотна нейтропенія у 0,5% (9/1696). У деяких пацієнтів під час лікування може спостерігатися позитивний прямий тест Кумбса в 5,5% (15/269). Відповідно до опублікованих літературних даних щодо цефалоспоринів повідомляється про зниження гемоглобіну на 0,9% (13/1416) або гематокриту на 0,9% (13/1 409). Також повідомлялося про тимчасову еозинофілію 3,5% (40/1130) та тромбоцитопенію 0,8% (11/1414), а також про гіпопротромбінемію 3,8% (10/262).
Загальні розлади та стан на місці введення
Головний біль 0,04%, лихоманка 0,5%, біль у місці ін’єкції 0,08% та озноб 0,04%.
Сульбактам/цефоперазон дуже добре переноситься після внутрішньом’язового введення. Однак у рідкісних випадках при такому шляху введення можуть виникати короткочасні тимчасові болі. При внутрішньовенному введенні через в/в. катетер може, подібно до i.v. При застосуванні інших цефалоспоринів та пеніцилінів у деяких пацієнтів може розвинутися 0,1% місце інфузії флебіту.
Лабораторні та функціональні обстеження
Перехідне збільшення рівня АСТ на 5,7% (94/1 638), АЛТ 6,2% (95/1 529), лужної фосфатази 2,4% (37/1 518) та білірубіну 1,2% (12/1 1 040).
Під час постмаркетингового досвіду повідомлялося про наступні інші побічні ефекти:
Загальне: анафілактоїдна реакція (включаючи шок)
Судинні розлади: крововиливи (включаючи летальний результат), частота: невідомо (з наявних даних)
Шлунково-кишковий тракт: псевдомембранозний коліт
Шкірний: свербіж, синдром Стівенса-Джонсона
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітності, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Недостатньо інформації про гостру токсичність для людини цефоперазону та сульбактаму. У разі передозування можна очікувати симптомів, які в принципі посилюються побічними реакціями, зазначеними в інструкції з експлуатації. Слід враховувати той факт, що висока концентрація β-лактамних антибіотиків у лікворі може спричинити неврологічні симптоми, включаючи судоми.
Оскільки цефоперазон і сульбактам можуть бути виведені з кровообігу за допомогою гемодіалізу, цю процедуру можна застосовувати для збільшення елімінації препарату у пацієнта із передозуванням із порушеннями функції нирок.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антибіотики для системного застосування, цефалоспорини третього покоління. Код ATC: J01DD62
Антибактеріальним компонентом комбінації сульбактам/цефоперазон є цефоперазон, цефалоспорин третього покоління, який діє на сприйнятливі мікроорганізми під час фази активного поділу, інгібуючи біосинтез мукопептидів клітинної стінки.
Сульбактам має власний антибактеріальний ефект лише на штами Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що він діє як незворотний інгібітор найважливіших бета-лактамаз, що виробляються штамами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків.
Здатність сульбактаму запобігати руйнуванню цефалоспоринів та пеніцилінів стійкими мікроорганізмами підтверджена в дослідженнях із використанням стійких штамів для цих антибіотиків. Сульбактам мав значний синергетичний ефект при одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами. Сульбактам має здатність зв'язуватися з деякими пеніцилінозв'язувальними білками, тому деякі штами, чутливі до самого цефоперазону, ще більш чутливі до сульбактаму/цефоперазону.
Поєднання сульбактаму та цефоперазону ефективно проти всіх чутливих до цефоперазону мікроорганізмів, але крім того воно має синергетичний ефект (до 4-кратного зменшення MIC при поєднанні компонентів проти специфічного для компонентів MIC) на різні мікроорганізми, зокрема на:
Поєднання сульбактаму та цефоперазону ефективно in vitro проти широкого кола клінічно важливих мікроорганізмів, таких як:
Золотистий стафілокок (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу)
Streptococcus pneumoniae (раніше Diplococcus pneumoniae)
Streptococcus pyogenes (бетагемолітичні стрептококи групи А)
Streptococcus agalactiae (бетагемолітичні стрептококи групи В)
Більшість інших штамів бетагемолітичних стрептококів
Багато штамів Streptococcus faecalis (ентерококів)
Morganella morganii (раніше Proteus morganii)
Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri)
Serratia sp. (включаючи S. marcescens)
Salmonella та Shigella sp.
Синьогнійна паличка та деякі інші штами Pseudomonas sp.
Грамнегативні палички (включаючи Bacteroides fragilis, Fusobacterium sp. Та інші штами Bacteroides sp.)
Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella sp.)
Грампозитивні молотки (включаючи Clostridium Eubacterium та Lactobacillus sp.)
Для сульбактаму/цефоперазону були визначені такі діапазони чутливості:
Мінімальна інгібуюча концентрація (MIC)
(мкг/мл - виражене як концентрація цефоперазону)
Чутливість відповідно до розміру зони диска, мм (Кірбі-Бауер)