КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Tecfidera 120 мг тверді шлунково-стійкі капсули
Tecfidera 240 мг тверді шлунково-стійкі капсули
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Tecfidera 120 мг тверді шлунково-стійкі капсули
Кожна тверда шлунково-стійка капсула містить 120 мг диметилфумарату.
Tecfidera 240 мг тверді шлунково-стійкі капсули
Кожна тверда шлунково-стійка капсула містить 240 мг диметилфумарату диметилу.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Тверда шлунково-стійка капсула
Tecfidera 120 мг тверді шлунково-стійкі капсули
Зелено-білі тверді шлунково-стійкі капсули розміром 0 із написом “BG-12 120 мг”, що містять мікротаблетки.
Tecfidera 240 мг тверді шлунково-стійкі капсули
Зелені тверді шлунково-стійкі капсули розміру 0, надруковані “BG-12 240 мг”, що містять мікротаблетки.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Tecfidera призначається для лікування дорослих пацієнтів з рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом (РС) (для важливої інформації в групах, для яких встановлено ефективність, див. Розділ 5.1).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування слід розпочинати під контролем лікаря, який має досвід лікування розсіяного склерозу.
Початкова доза становить 120 мг двічі на день. Через 7 днів дозу слід збільшити до рекомендованої підтримуючої дози 240 мг двічі на день (див. Розділ 4.4).
Якщо пацієнт пропустив дозу, він не повинен приймати подвійну дозу. Пацієнт може приймати пропущену дозу, лише якщо між дозами існує 4-годинний інтервал. В іншому випадку пацієнт повинен почекати наступної запланованої дози.
Тимчасове зменшення дози до 120 мг двічі на день може зменшити частоту почервоніння та побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Рекомендована підтримуюча доза 240 мг двічі на день повинна бути відновлена протягом 1 місяця.
Tecfidera слід приймати під час їжі (див. Розділ 5.2). У пацієнтів, у яких може спостерігатися почервоніння або побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, прийом Tecfidera з їжею може покращити її переносимість (див. Розділи 4.4, 4.5 та 4.8).
Спеціальні групи пацієнтів
До клінічних випробувань Tecfider було включено обмежену кількість пацієнтів віком від 55 років, не включаючи достатню кількість пацієнтів віком від 65 років, щоб визначити, чи вони реагують інакше, ніж пацієнти молодшого віку (див. Розділ 5.2). Теоретичних причин коригування дози у людей похилого віку на основі способу дії препарату немає.
Ниркові та печінкові порушення
Tecfidera не вивчався у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки. Клінічні фармакологічні дослідження не вказують на необхідність коригування дози (див. Розділ 5.2). Слід дотримуватися обережності пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок або печінки (див. Розділ 4.4).
Безпека та ефективність Tecfidera у дітей та підлітків у віці від 10 до 18 років не встановлені.
Наявні на даний момент дані описані в розділах 4.8, 5.1 та 5.2, але не дають жодних рекомендацій щодо дозування. Застосування Tecfidera не поширюється на дітей віком до 10 років для ознак рецидивуючо-ремітуючого розсіяного склерозу.
Для перорального застосування.
Капсулу слід ковтати цілою. Капсулу та її вміст не можна подрібнювати, розділяти, розчиняти, смоктати або жувати, оскільки мікротаблетки покриті кишковорозчинною оболонкою для запобігання подразненню кишечника.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
У клінічних випробуваннях у пацієнтів, які отримували диметилфумарат, спостерігались зміни в лабораторних дослідженнях нирок (див. Розділ 4.8). Клінічні наслідки цих змін невідомі. Рекомендується оцінювати функцію нирок (наприклад, креатинін, азот сечовини крові та дослідження сечі) перед початком лікування, через 3 і 6 місяців лікування, потім кожні 6 - 12 місяців і за клінічними показаннями.
Лікування диметилфумаратом може призвести до медикаментозного ураження печінки, включаючи підвищення рівня печінкових ферментів (≥ 3 рази верхньої межі норми (ULN)) та збільшення загального рівня білірубіну (≥ 2 рази ULN). Час початку може бути негайним, від декількох тижнів або довше. Ремісія побічних реакцій спостерігалася після припинення лікування. Рівні амінотрансфераз у сироватці крові (наприклад, аланінамінотрансферази (ALT), аспартатамінотрансферази (AST)) та загального білірубіну рекомендуються до та під час лікування, якщо це клінічно показано.
У пацієнтів, які отримують Tecfider, може розвинутися важка тривала лімфопенія (див. Розділ 4.8). Диметилфумарат не вивчався у пацієнтів, у яких вже був знижений рівень лімфоцитів, і слід дотримуватися обережності при лікуванні таких пацієнтів. Перед початком лікування Tecfidera слід провести сучасний аналіз крові, включаючи лімфоцити. Якщо кількість лімфоцитів нижче норми, слід ретельно оцінити можливі причини перед початком лікування Tecfider.
Кількість крові, включаючи лімфоцити, слід перевіряти кожні 3 місяці після початку лікування.
У пацієнтів з рівнем лімфоцитів (4 тижні) постійне введення ацетилсаліцилової кислоти не вивчалося (див. Розділи 4.4 та 4.8).
Одночасне лікування нефротоксичними препаратами (такими як аміноглікозиди, діуретики, нестероїдні протизапальні препарати або літій) може посилити потенційні ниркові побічні реакції (наприклад, протеїнурія, див. Розділ 4.8) у пацієнтів, які приймають Tecfider (див. Розділ 4.4 Кров/лабораторні дослідження).
Вживання невеликих кількостей алкоголю не впливало на вплив диметилфумарату і не асоціювалося зі збільшенням побічних реакцій. Протягом однієї години після прийому Tecfidera слід уникати великих кількостей міцних алкогольних напоїв (більше 30 об.% Алкоголю), оскільки алкоголь може призвести до більшої частоти побічних реакцій шлунково-кишкового тракту.
Дослідження індукції CYP in vitro не показали взаємодії між Tecfidera та оральними контрацептивами. У дослідженні in vivo одночасне застосування Tecfidera з комбінованим пероральним контрацептивом (норгестимат та етинілестрадіол) не викликало суттєвих змін впливу оральних контрацептивів. Дослідження взаємодії з пероральними контрацептивами, що містять інші гестагени, не проводились, але вплив Tecfidera на їх вплив не очікується.
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Немає даних про використання диметилфумарату у вагітних або існує обмежена кількість даних. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність (див. Розділ 5.3). Tecfidera не рекомендується застосовувати під час вагітності та жінкам дітородного віку, які не використовують адекватну контрацепцію (див. Розділ 4.5). Tecfidera слід застосовувати під час вагітності лише в тому випадку, коли це абсолютно необхідно, і потенційна користь виправдовує потенційний ризик для плода.
Невідомо, чи виводиться диметилфумарат або його метаболіти в грудне молоко. Не можна виключати ризик для новонародженого/немовляти. Слід прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення терапії Tecfider. Слід враховувати переваги грудного вигодовування для дитини та переваги лікування для жінки.
Немає даних про вплив диметилфумарату на фертильність людини. Дані доклінічних досліджень не вказують на те, що існує підвищений ризик зниження фертильності при застосуванні диметилфумарату (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Tecfidera не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та працювати з машинами не проводилось, але жодних ефектів, пов’язаних з диметилфумаратом, які потенційно можуть впливати на здатність керувати автотранспортом та керувати машинами, не спостерігалось.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найпоширенішими побічними реакціями (частота ≥ 10%) у пацієнтів, які отримували диметилфумарат, були припливи крові та шлунково-кишкові явища (тобто діарея, розлад шлунку, біль у животі, біль у верхній частині живота). Почервоніння та шлунково-кишкові явища були частіше у пацієнтів на початку лікування (особливо протягом першого місяця), а у пацієнтів із почервонінням та шлунково-кишковими явищами ці події можуть виникати в будь-який час під час лікування Tecfider. Найчастіше повідомлялося про побічні реакції припинення лікування (частота> 1%) у пацієнтів, які отримували Tecfider, - припливи крові (3%) та шлунково-кишкові явища (4%).
У плацебо-контрольованих та неконтрольованих клінічних випробуваннях 2468 пацієнтів отримували Tecfider протягом максимум 4 років загальної експозиції, що відповідає 3588-річним дітям. Приблизно 1056 пацієнтів лікувались Tecfider більше 2 років. Досвід неконтрольованих клінічних випробувань узгоджується з досвідом плацебо-контрольованих клінічних випробувань.
Таблиця, що підсумовує побічні реакції
Побічні реакції, про які частіше повідомляли при застосуванні Tecfider порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, наведені в таблиці нижче. Ці дані були отримані з 2 основних плацебо-контрольованих, подвійних сліпих клінічних випробувань фази 3 із загальною кількістю 1529 пацієнтів, які отримували Tecfider протягом 24 місяців із загальною експозицією 2371 пацієнт-рік (див. Розділ 5.1). Частоти, наведені в таблиці нижче, базуються на 769 пацієнтах, які отримували Tecfider 240 мг двічі на день, і 771 пацієнтах, які отримували плацебо.
Побічні реакції перераховані у формі бажаних термінів MedDRA відповідно до системного класу MedDRA. Частота побічних реакцій виражається згідно з наступними категоріями:
- Дуже часто (≥ 1/10)
- Поширені (≥ 1/100 до 2 разів вище норми нормальної норми.
У постмаркетингових умовах повідомлялося про підвищення рівня печінкових ферментів та індуковані лікарськими препаратами випадки печінкової недостатності (підвищення рівня трансаміназ ≥ 3-кратного рівня верхньої норми і супутнього підвищення загального білірубіну> 2-кратного рівня верхньої норми) після прийому препарату Текфідера. припинення лікування.
Повідомлялося про зараження вірусом герпесу зостер при застосуванні Tecfidera.
У тривалому довготривалому дослідницькому дослідженні 1736 пацієнтів з РС із Tecfider приблизно 5% зазнали одного або декількох випадків оперізувального герпесу, більшість з яких були легкого та середнього ступеня тяжкості. У більшості учасників дослідження, в тому числі з важкою інфекцією вірусу оперізуваного герпесу, рівень лімфоцитів перевищував нижню межу.
Лімфопенія 2 та 3 ступеня переважала у учасників дослідження з супутньою лімфоцитопенією. У постмаркетинговому періоді більшість випадків зараження вірусом герпесу зостер не були серйозними, і інфекція пройшла після лікування. Наявні обмежені дані щодо абсолютного рівня лімфоцитів (АЛК) пацієнтів з інфекцією вірусу герпетичного оперізувального герпесу під час постмаркетингового досвіду. Однак, як повідомлялося, більшість пацієнтів стикалися з лімфопенією 2 ступеня (98%) до нормального лікування з лімфоцитами. Під час лікування Tecfidera середній рівень лімфоцитів зменшувався протягом першого року, а згодом стабілізувався. У середньому спостерігалося зменшення кількості лімфоцитів на 30% порівняно з вихідним рівнем. Середня та середня кількість лімфоцитів залишалася в межах норми. Кількість лімфоцитів - 3,5; 28% мали ≥ 2 рецидиви у попередньому році, а 42% раніше отримували інше схвалене лікування від РС. У групі МР у 36% пацієнтів, які брали участь у дослідженні, були початкові ураження Gd + (середнє ураження Gd + 1,4).
У дослідженні 2 пацієнти мали наступні середні значення вихідних параметрів: вік 37 років, тривалість захворювання 6,0 років, оцінка EDSS 2,5. Крім того, 17% пацієнтів мали показник EDSS> 3,5; 32% мали ≥ 2 рецидиви у попередньому році, а 30% раніше отримували ще одне схвалене лікування РС. У групі МР у 45% пацієнтів, які брали участь у дослідженні, були початкові ураження Gd + (середня кількість Gd + уражень 2,4).
Порівняно з плацебо, у пацієнтів, які отримували Tecfider, було виявлено клінічно та статистично значуще зниження таких кінцевих точок: первинна кінцева точка у дослідженні 1, частка рецидивів пацієнтів через 2 роки та первинна кінцева точка у дослідженні 2, річна частота рецидивів через 2 роки.
Щорічна частота рецидивів у глатирамеру ацетату становила 0,286, а у плацебо - 0,401 у дослідженні 2, що відповідає зниженню на 29% (р = 0,013) та узгоджується із затвердженою інформацією про препарат.
aВсі аналізи клінічних показників проводились як частина лікування; Аналіз bMRI базувався на групі пацієнтів з МРТ.
* p-value Контакти Правила та умови Допомога Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie