Додаток No 2 до рішення про реєстрацію лікарського засобу, єв. ні. 1112/1997
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
I) Натрію йодид
TM - одна жовта капсула, яка містить йодид (
I) натрій у діапазоні доз 37 - 2035 MBq після 37 MBq і 2,22 - 5,55 GBq після 185 MBq активності на контрольну дату. Кожна капсула містить максимум 20 мкг йодиду натрію. Специфічна йодидна активність (
I) натрій становить щонайменше 222 ГБк/мг.
Йод - 131 утворюється в ядерному реакторі шляхом поділу урану (
U) або опроміненням стабільного телуру нейтронами.
У мене фізичний період напіввиведення 8,04 днів. Він розпадається, випромінюючи гамма-випромінювання з енергіями 364 кеВ (81,6%), 637 кеВ (7,1%), 284 кеВ (6,2%) та бета-випромінюванням з максимальною енергією Emax 606 кеВ до стабільного ксенону (
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Терапія щитовидної залози радіоактивним йодом показана для:
• лікування хвороби Грейвса, токсичного багатовузлового зобу або вегетативного зобу,
• лікування папілярної або фолікулярної карциноми щитовидної залози, включаючи їх метастази.
I) Натрій часто поєднують з хірургічним втручанням та тиреостатичним лікуванням.
4.2 Дозування та спосіб введення
Діяльність призначається відповідно до клінічного стану пацієнта. Терапевтичний ефект досягається за кілька місяців.
Активність зазвичай знаходиться в межах 200-800 МБк, але лікування можна повторити. Необхідна доза залежить від діагнозу, розміру щитовидної залози, накопичення та кліренсу йоду в щитовидній залозі. До лікування гіпертиреозу радіоактивним йодом ліки повинні бути відповідними для досягнення еутиреозу, якщо це можливо.
Видалення щитовидної залози та лікування метастазів:
Після повного або часткового хірургічного видалення щитовидної залози проводяться заходи в межах 1850 - 3700 МБк для видалення залишків тканин. Ці види діяльності залежать від обсягу залишків та накопичення радіоактивного йоду. При подальшому лікуванні метастазів вводять дію в межах від 3700 до 11100 МБк.
Активність для дітей та підлітків можна визначити як частку дози для дорослого до маси тіла або площі поверхні тіла з таких співвідношень:
Дитяча доза (MBq) =
доза для дорослих (MBq) x вага дитини (кг)
Дитяча доза (MBq) = доза для дорослих (MBq) x площа поверхні тіла дитина (м 2)
1,73
Активність для дітей та підлітків також можна визначити як частку дози для дорослих, використовуючи коефіцієнти, рекомендовані групою педіатричних груп EANM:
Капсула призначена для прийому всередину, її слід ковтати з достатньою кількістю рідини. Його потрібно ковтати цілим.
Пацієнтам із підозрою на захворювання шлунка необхідно вводити йодидні капсули (
I) Натрію приділяйте пильну увагу. Щоб забезпечити хороший прохід капсули у шлунок та верхню частину тонкої кишки, всю капсулу ковтають із необхідною кількістю рідини.
Рекомендується одночасне застосування антагоністів рецепторів Н2 або інгібіторів протонної помпи.
Коли застосовується більше заходів, наприклад, при лікуванні раку щитовидної залози, рекомендоване збільшення споживання рідини сприяє більш частому сечовипусканню з метою зменшення радіаційного впливу на сечовий міхур.
4.3 Протипоказання
• діагностичне застосування дітям до 10 років,
• візуалізація щитовидної залози, за винятком моніторингу злоякісних пухлин або там, де вона недоступна
• порушення ковтання, стриктура стравоходу, активний гастрит, ерозія шлунка, виразкова хвороба,
• підозра на зниження моторики шлунково-кишкового тракту.
4.4 Особливі попередження
Цей радіофармацевтичний препарат може постачати, використовувати та вводити лише уповноважена особа у призначеному клінічному закладі. Постачання, транспортування, отримання, зберігання, обробка, розподіл, підготовка та використання радіофармацевтичних препаратів визначаються нормами та/або відповідними дозволами місцевих компетентних органів та організацій.
Радіофармацевтичні препарати слід готувати таким чином, щоб відповідати вимогам радіаційної безпеки та фармацевтичної якості.
Ймовірно, що більшість пацієнтів отримають високу дозу опромінення після введення цього препарату (див. Розділи 4.8 та 5.4).
Введення високої дози радіоактивного йоду може спричинити значну небезпеку для навколишнього середовища. Залежно від обсягу виконуваної діяльності, це може безпосередньо вплинути на сім'ю пацієнта, який лікується, або навіть на широку громадськість. Слід вжити відповідних запобіжних заходів щодо діяльності, яку пацієнт виключає, щоб уникнути забруднення.
Навіть при широкому застосуванні радіоактивного йоду, мало даних про збільшення захворюваності на рак, лейкоз або мутації у пацієнтів при лікуванні доброякісних захворювань щитовидної залози. При лікуванні дітей та підлітків необхідно враховувати більшу чутливість тканин дитини та тривалішу тривалість життя цих пацієнтів.
Слід також зважити ризик щодо інших можливих методів лікування. В одному дослідженні повідомлялося про більш високу частоту раку сечового міхура у пацієнтів, які отримували лікування щитовидної залози
Навіть більше 3700 МБк. В іншому дослідженні спостерігалося незначне збільшення рівня лейкемії у пацієнтів, які отримували дуже високі дози. Тому сукупна загальна активність, що перевищує 25900 МБк, не є доречною.
Особливу увагу слід звернути на терапевтичне введення йодидних капсул (
I) пацієнти з натрієм зі значним порушенням функції нирок, коли дозування активності потрібно коригувати. Для профілактики запалення слинних залоз як можливе ускладнення лікування високими дозами радіоактивного йоду рекомендується збільшене споживання їжі або напоїв, що стимулюють виведення слини (напої, що містять лимонну кислоту, солодощі).
Дієта з низьким вмістом йоду, дана перед терапією, полегшить її вживання у функціональну тканину щитовидної залози. Для забезпечення адекватного засвоєння радіоактивного йоду рекомендується припинити припинення замісної терапії перед введенням при лікуванні раку щитовидної залози. Трийодтироніну рекомендується 10 днів, а тироксину - 6 тижнів.
Подібним чином рекомендується припинити лікування пропілтіоурацилом за 5 днів до лікування гіпертиреозом радіоактивним йодом. Введення цих препаратів може бути відновлено через кілька днів після застосування
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Відомо багато взаємодій фармакологічно активних речовин з радіоактивним йодом. Механізми взаємодій, які можуть впливати на зв’язування йоду з білками, його фармакокінетика та дія різні. Тому необхідно знати попередню фармакотерапію та, за необхідності, переконатися, що йодид (
I) натрій не приймав деяких ліків пацієнт. Наприклад антитиреоїдні препарати, карбімазол (або інші похідні імідазолу, такі як пропілтіоурацил), саліцилати, стероїди, нітропрусид натрію, бромосульфталеїн натрію, перхлорат, різні речовини (антикоагулянти, антигістамінні засоби, протипаразитарні засоби, пеніциліни, сульфаніламіди, бензонатхатхімічні препарати протизапальних препаратів. вітаміни протягом 2 тижнів, натуральні або синтетичні препарати для лікування щитовидної залози (тироксин натрію, ліотиронін, екстракт щитовидної залози) протягом 2-3 тижнів, аміодарон, бензодіазепіни, літій протягом 4 тижнів, йодиди, що вводяться місцево, протягом 1–9 місяців, внутрішньовенні контрастні речовини, перорально вводили холецистографічні засоби та йодовмісні контрастні речовини до 1 року.
4.6 Застосування під час вагітності та годування груддю
I) натрій протипоказаний при вагітності (абсорбована доза в матку після введення цієї речовини перевищує 0,5 мГр і знаходиться в діапазоні 11 - 511 мГр). Щитовидна залоза плода концентрує йод протягом другого і третього триместру.
Якщо необхідно вводити радіофармацевтичний препарат жінці дітородного віку, завжди необхідно переконатися, що вона не вагітна. Будь-яку жінку, яка пропустила менструацію, слід вважати вагітною, якщо не доведено протилежне. До цього часу слід використовувати лише методи без використання джерел іонізуючого випромінювання.
У випадку диференційованого раку щитовидної залози під час вагітності лікування радіоактивним йодом слід відкласти до закінчення вагітності. Після застосування йодиду (
I) натрій з активністю більше 1000 МБк, вагітність не рекомендується жінкам протягом 4 місяців.
Якщо застосування йодиду (
I) необхідне жінкам, що годують груддю, через можливе проникнення радіофармацевтичного препарату в грудне молоко годування груддю повинно бути перервано на невизначений період.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Після використання цього препарату не очікується впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Вплив іонізуючого випромінювання на кожного пацієнта має бути обґрунтоване на основі його ймовірної користі. Застосовувана діяльність повинна бути такою, щоб отримана доза опромінення була якомога нижчою, коли досягається бажаний діагностичний або терапевтичний результат.
Після введення йодиду (
I) натрію, повідомлялося про деякі випадки побічних ефектів, включаючи нудоту, блювоту та неуточнені прояви алергії. Нудота та блювота частіше спостерігаються після перорального прийому, особливо терапевтичних доз, а у випадку нудоти слід враховувати ризик забруднення.
Терапевтична кількість йодиду (
I) натрій може посилити наявний гіпертиреоз.
Високий рівень радіоактивності може спричинити шлунково-кишкові розлади, як правило, в перші години або дні після введення. Погіршення роботи шлунково-кишкового тракту може спостерігатися до 67%. Цього можна запобігти за допомогою симптоматичного лікування.
Під час лікування високою дозою радіоактивного йоду через один-три дні після застосування може виникнути транзиторне гостре запалення щитовидної залози та трахеї з можливим проявом важкого звуження трахеї, особливо у випадках раніше існуючого стенозу. Запалення слинних залоз може виникати з їх набряком і болючістю, частковою втратою апетиту і сухістю у роті. Захворюваність коливається від 10% (у разі профілактичних заходів) до 60% (без профілактичних заходів). Сіалоаденіт зазвичай проходить спонтанно, але іноді потрібна протизапальна терапія. Постійні випадки втрати апетиту, сухість у роті з подальшою втратою зубів, залежно від дози, повідомляються рідко. Радіаційний вплив слинних залоз слід зменшити, стимулюючи секрецію слини кислими сполуками. Посилене надходження радіоактивного йоду в різні органи може спричинити їх біль, набряк тканин та нудоту.
При лікуванні метастазів раку щитовидної залози в ЦНС може розвинутися набряк мозку або ступінь попереднього набряку.
Як пізніший наслідок лікування гіпертиреозу радіоактивним йодом, гіпотиреоз може виникати дозозалежно. Тому для початку замісної терапії необхідний регулярний контроль функції щитовидної залози. Гіпотиреоз після лікування радіоактивним йодом може проявлятися через кілька тижнів, але також через роки (зазвичай це не раніше, ніж через 6 - 12 тижнів). Повідомляється, що частота гіпотиреозу після застосування радіоактивного йоду становить від 2 до 70%.
Випадки зниження функції паращитовидної залози іноді спостерігалися після введення радіоактивного йоду; тому його симптоми слід контролювати та починати замісну терапію, коли вони виявляються. Оборотна або, у дуже рідкісних випадках, незворотна супресія кісткового мозку, ізольована тромбоцитопенія або летальна еритроцитопенія можуть виникнути як наслідок одноразового застосування активності більше 5000 МБк або з інтервалом менше 6 місяців. Часто спостерігається тимчасовий лейкоцитоз.
Епідеміологічні дослідження з 1950 по 1970 рік повідомляють про збільшення частоти раку шлунка у пацієнтів після введення йодиду (
Згідно з епідеміологічними дослідженнями пацієнтів після застосування більшої діяльності
Я, наприклад, при лікуванні злоякісних утворень щитовидної залози, спостерігається підвищена частота лейкозів. Також можливе незначне збільшення захворюваності на рак молочної залози та сечового міхура.
Вплив іонізуючого випромінювання пов’язано з розвитком раку та можливим розвитком спадкових дефектів. Доза опромінення після терапевтичного опромінення може спричинити більшу частоту раку та мутацій. У всіх випадках важливо, щоб ризик опромінення був меншим, ніж ризик, спричинений самою хворобою. Доза опромінення (ЕДЕ) після введення терапевтичної дози йодиду (
I) натрій більше 20 мЗв.
4.9 Передозування
Ця речовина призначена для введення компетентною особою в лікарняних умовах. Ризик передозування є лише теоретичним. Він полягає у застосуванні небажаної кількості радіоактивності з неуважності. Радіаційне опромінення у разі передозування може бути зменшене введенням блокаторів щитовидної залози, наприклад перхлорат калію, використовуючи блювотні засоби та сприяючи діурезу з частим спорожненням сечового міхура.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Фармакотерапевтична група: терапевтичні радіофармацевтичні препарати, інші
Класифікація ATC: V10X A 01
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакологічні ефекти йоду невідомі в кількостях, що використовуються в терапевтичних цілях. Більше 90% ефекту викликано бета-випромінюванням, яке має середній діапазон 0,5 мм.
5.2 Фармакокінетичні властивості
I) Натрій швидко всмоктується з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (90% протягом 60 хвилин) після перорального прийому. Його фармакокінетика відповідає фармакокінетиці нерадіоактивного йоду. Потрапляючи в кров, він потрапляє в відділ позатиреоїдної залози. Звідти він переважно поглинається щитовидною залозою, а виводиться нирками. Невелика кількість йодиду (
I) натрій надходить у слинні залози, слизову оболонку шлунка, деякі можуть бути присутніми в грудному молоці, плаценті та хоріоїдному сплетенні. Ефективний період напіввиведення радіоактивного йоду в плазмі становить близько 12 годин, тоді як радіоактивний йод, що надходить у щитовидну залозу, має період напіввиведення близько 6 днів. Таким чином, близько 40% активності має ефективний період напіввиведення 0,4 дня, а решта 60% - 8 днів. Приблизно 37-75% виводиться із сечею, близько 10% виводиться з калом, а невелика кількість також виводиться після цього.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Через невелику кількість введеної речовини порівняно з вживанням йоду з їжею (40-500 денг на день), гостра токсичність не описана і не очікується.
Немає даних щодо токсичності повторних доз йодиду натрію або його впливу на репродукцію тварин або про можливу мутагенність та канцерогенність.
5.4 Дозиметричні дані
Дані про поглинуту дозу опромінення після введення йодиду (
I) Натрій взято з ICRP 53, Міжнародна комісія з радіологічного захисту, радіаційна доза пацієнтам від Radiopharmaceuticals, Pergamon Press, 1988.
Модель ICRP забезпечує дані для внутрішньовенного введення. Цю модель також можна використовувати для перорального прийому, оскільки вона передбачає швидке та повне всмоктування із шлунково-кишкового тракту. Це призводить до лише більшого радіаційного навантаження на стінки шлунка, яке викликане виведенням у шлунок та слинні залози. Забезпечені дії
Навіть у шлунку протягом 0,5 години поглинена доза збільшується на 30%.
Радіаційне опромінення окремих органів, які не можуть бути цільовими органами терапії, може впливати на патофізіологічні зміни, спричинені їх власною хворобою.
Як частина оцінки ризику та вигоди, рекомендується провести розрахунок ефективної дозової еквівалентності (ЕДЕ) для органу-мішені перед введенням.
Потім активність можна регулювати відповідно до ваги щитовидної залози, періоду напіввиведення та фактора "переробки", який враховує фізіологічний стан пацієнта (включаючи виснаження йоду) та пов'язані з цим патологічні процеси.