Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. ні. 2017/04578-1Б
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить 25 мг спіронолактону.
Допоміжна речовина з відомим ефектом: кожна таблетка містить 146,0 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Майже білі, круглі, плоскі таблетки зі скошеними краями та характерним запахом меркаптану. VEROSPIRON вигравірувано з одного боку, інший - з іншого боку.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Первинний гіперальдостеронізм (діагностика та лікування)
- Додаткове лікування серцевої недостатності та артеріальної гіпертензії
- Набряки при нефротичному синдромі
- Асцит та набряки внаслідок цирозу печінки
- Асцит внаслідок злоякісної пухлини
- Гіпокаліємія, коли інші заходи вважаються недоречними або недостатніми. Він також призначений для профілактики гіпокаліємії у пацієнтів, які приймають дигоксин, коли інші заходи вважаються недоцільними або недостатніми.
Лікувати дітей можна лише під керівництвом спеціаліста-педіатра. Доступні лише обмежені педіатричні дані (див. Розділи 5.1 та 5.2).
4.2 Дозування та спосіб введення
Для постановки діагнозу
а) Тривалий тест: ВЕРОСПІРОН слід вводити у добовій дозі 400 мг протягом трьох місяців. Лікування гіпокаліємії та гіпертонії забезпечує передбачувані докази первинного гіперальдостеронізму.
b) Короткий тест: ВЕРОСПІРОН слід вводити у добовій дозі 400 мг протягом чотирьох днів. Якщо рівень калію в плазмі крові збільшується під час прийому, але знижується при припиненні прийому ВЕРОСПІРОНУ, слід розглянути ймовірний діагноз первинного гіперальдостеронізму.
ВЕРОСПІРОН дають у дозах від 100 до 400 мг на добу для підготовки до операції. Пацієнтам, які не можуть перенести операцію, спіронолактон слід давати протягом тривалого часу з найнижчою ефективною підтримуючою дозою. У цьому випадку початкову дозу можна зменшувати кожні 14 днів до досягнення найнижчої ефективної дози. Для тривалого лікування рекомендується вводити спіронолактон у комбінації з іншими діуретиками для зменшення побічних ефектів.
Набряк у разі застійної серцевої недостатності або нефротичного синдрому:
Для лікування набряків рекомендується початкова добова доза 100 мг спіронолактону, що дається як одноразово, так і розділеними дозами, але може становити від 25 мг до 200 мг на день. У більш високих дозах спіронолактон можна поєднувати з діуретиком, що діє в проксимальній частині ниркових канальців. Доза спіронолактону повинна залишатися незмінною.
Додаткове лікування серцевої недостатності (клас NYHA II-IV та EF ≤35%):
На підставі результатів дослідження RALES (див. Також розділ 5.1), лікування спіронолактоном у поєднанні зі стандартною терапією слід розпочинати з 25 мг спіронолактону один раз на день, якщо калій у сироватці крові ≤5,0 ммоль/л та креатинін у сироватці крові ≤2,5 мг/дл. У пацієнтів, які переносять дозу 25 мг 1 раз на день, дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу, як зазначено за клінічними показаннями. У пацієнтів, які не переносять дозу 25 мг один раз на день, дозу можна зменшити до 25 мг через день. (Див. Розділ 4.4).
Додаткове лікування артеріальної гіпертензії, коли попереднє лікування іншими антигіпертензивними засобами було недостатнім.
Початкова доза становить 25 мг на добу в одній дозі в поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо артеріальний тиск не досягає цільового значення через 2 тижні, дозу можна подвоїти. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою, які приймають інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину, рівень калію та креатиніну в крові слід оцінювати перед додаванням спіронолактону. Не слід починати лікування пацієнтам із рівнем калію в крові> 5,0 ммоль/л або креатиніном у крові> 2,5 мг/дл. Протягом перших 3 місяців лікування необхідний частий контроль рівня калію та креатиніну в крові. Комбіновану терапію слід призупинити або припинити при вмісті калію в крові понад 5,0 ммоль/л або креатиніну в крові вище 2,5 мг/дл (див. Розділи 4.4 та 4.5).
Асцит та набряки внаслідок цирозу печінки
Якщо співвідношення рівнів Na/K у сечі вище 1,0; 100 мг/добу. Якщо коефіцієнт рівня менше 1,0; Від 200 до 400 мг/добу. Підтримуючу дозу слід визначати індивідуально.
Асцит внаслідок злоякісної пухлини:
Початкова доза зазвичай становить від 100 до 200 мг на день. У важких випадках дозу можна поступово збільшувати до 400 мг/добу. Коли набряк контролюється, підтримуючу дозу слід визначати індивідуально.
25-100 мг на день, якщо замінників калію або інших методів, що зберігають калій, недостатньо.
Початкова доза становить від 1 до 3 мг/кг маси тіла на день, один раз або у два прийоми. Дозу слід зменшити до 1-2 мг/кг при підтримці або в комбінації з іншими діуретиками (див. Розділи 4.3 та 4.4).
Лікувати дітей можна лише під керівництвом спеціаліста-педіатра. Доступні лише обмежені педіатричні дані (див. Розділи 5.1 та 5.2).
Таблетку можна подрібнити, а потім розчинити у воді, щоб полегшити її прийом.
Рекомендується розпочинати лікування з найменшої дози та титрувати її вгору, якщо це необхідно, до досягнення максимальної користі. Слід бути обережними при важких порушеннях функції печінки або нирок, які можуть змінити метаболізм та виведення. Однак у пацієнтів літнього віку також слід враховувати ризик гіперкаліємії (див. Розділ 4.4).
Порушення функції нирок
У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну 3,5 ммоль/л. Рекомендується починати моніторинг калію та креатиніну через тиждень після початку лікування або збільшення дози спіронолактону один раз на місяць протягом перших 3 місяців, потім щоквартально протягом року, а потім кожні 6 місяців або припинити лікування, якщо калій у сироватці крові> 5 ммоль/л або креатинін у сироватці> 4 мг/дл (див. розділ 4.2 «Пацієнти із симптоматичною систолічною серцевою недостатністю»).
- Спіронолактон слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з порфірією, оскільки багато препаратів викликають спалах гострої порфірії. Під час лікування спіронолактоном заборонено вживати алкоголь.
- Згідно з літературою, введення великих доз максимальних доз людини в експериментах на тваринах може розвинути карциному високих доз та мієлоїдний лейкоз. Слід уникати тривалого прийому спіронолактону, якщо це не потрібно.
Препарат містить лактозу моногідрат. У разі непереносимості лактози слід враховувати, що кожна таблетка містить 146,0 мг моногідрату лактози. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Калійзберігаючі діуретики слід з обережністю застосовувати педиатричним пацієнтам з гіпертонічною хворобою із слабкою нирковою недостатністю через ризик гіперкаліємії. (Спіронолактон протипоказаний для використання педіатричним пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю; див. Розділ 4.3.).
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Одночасне застосування спіронолактону з іншими калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, блокаторами альдостерону, добавками калію, багатою калієм дієтою або замінниками солі, що містять калій, може призвести до важкої гіперкаліємії. На додаток до одночасного застосування інших лікарських засобів, які, як відомо, спричиняють гіперкаліємію, одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (котримоксазолу) та спіронолактону може спричинити клінічно значущу гіперкаліємію.
Імунодепресанти, циклоспорин та такролімус можуть збільшити ризик індукованої спіронолактоном гіперкаліємії.
Холестирамін також може збільшити ризик гіперкаліємії та гіперхлоремічного метаболічного ацидозу.
Трициклічні антидепресанти та антипсихотики можуть посилити гіпотензивний ефект спіронолактону.
Антигіпертензивні засоби: ефект антигіпертензивних засобів посилюється, і, можливо, доведеться зменшити їх дозу, коли до лікування додають спіронолактон, а потім коригують за необхідності. Оскільки інгібітори АПФ зменшують вироблення альдостерону, їх не слід призначати одночасно зі спіронолактоном, особливо пацієнтам з відомими порушеннями функції нирок.
Одночасне введення гліцерину тринітрату та інших нітратів або інших судинорозширювальних засобів може ще більше посилити зниження артеріального тиску, спричинене спіронолактоном.
Алкоголь, барбітурати або наркотики можуть посилити дію спіронолактону, викликаючи ортостатичну гіпотензію.
Кортикостероїди, АКТГ: може спостерігатися інтенсивне виснаження електролітів, особливо гіпокаліємія.
Пресорні аміни (наприклад, норадреналін): спіронолактон зменшує судинну реакцію на норадреналін. Тому слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують спіронолактон та проходять місцеву або загальну анестезію.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): у деяких пацієнтів прийом НПЗЗ може зменшити діуретичний, натрійуретичний та гіпотензивний ефекти петлевих, калійзберігаючих та тіазидних діуретиків. Комбінація НПЗЗ, напр. ацетилсаліцилова кислота, індометацин, мефенамінова кислота з калійзберігаючими діуретиками асоціюються з важкою гіперкаліємією. Тому за пацієнтом слід ретельно стежити за одночасним введенням спіронолактону та НПЗЗ, щоб визначити досягнення бажаного діуретичного ефекту.
Дигоксин: Спіронолактон може збільшити період напіввиведення дигоксину. Це може призвести до підвищення рівня дигоксину в сироватці крові та, як наслідок, токсичності наперстянки. Під час лікування спіронолактоном може знадобитися зменшення дози дигоксину, і за пацієнтом слід ретельно спостерігати, щоб запобігти низькій оцифровці.
Взаємодія з лабораторними дослідженнями: У літературі було кілька повідомлень про можливий вплив спіронолактону на радіоімунологічний аналіз дигоксину або його метаболітів. Клінічне значення ще не ясно.
За допомогою флуориметричних методів спіронолактон може перешкоджати визначенню сполук із подібними флуоресцентними властивостями (наприклад, кортизолу, адреналіну та дигоксину).
Антипірин: спіронолактон підсилює метаболізм антипірину.
Літій: загалом літій не слід вводити з діуретиками. Діуретики зменшують нирковий кліренс літію та додають високий ризик токсичності літію.
Карбеноксолон може спричинити затримку натрію і, таким чином, зменшити ефективність спіронолактону. Слід уникати одночасного прийому цих двох речовин.
Карбамазепін може викликати клінічно значущу гіпонатріємію при одночасному застосуванні з діуретиками.
Гепарин, низькомолекулярний гепарин: Одночасне застосування спіронолактону з гепарином, відповідно. при низькій молекулярній масі гепарин може призвести до важкої гіперкаліємії.
Одночасне призначення антигістамінного препарату терфенадину зі спіронолактоном збільшує ризик шлуночкових аритмій через гіпокаліємію та інший електролітний дисбаланс.
Спіронолактон може зменшити антикоагулянтну дію похідних кумарину.
Спіронолактон може посилити дію аналогів ГнРГ (трипторелін, бусерелін, гонадорелін).
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Спіронолактон або його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар’єр. Фемінізація плодів самців спостерігалась у щурів із спіронолактоном. При застосуванні спіронолактону вагітним жінкам очікується користь очікуваної користі щодо потенційного ризику для матері та плоду.
Метаболіти спіронолактону визначали у грудному молоці. Якщо спіронолактон вважається необхідним, годування груддю слід припинити та встановити інші методи годування дитини.
Спіронолактон може спричинити імпотенцію та нерегулярні менструації (див. Розділ 4.8).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
На початку лікування слід уникати керування автотранспортом та експлуатації машин протягом індивідуально визначеного періоду. Це обмеження буде пізніше коригуватися індивідуально.
4.8 Небажані ефекти
Побічні ефекти обумовлені конкурентною антагоністичною дією альдостерону, який зменшує виведення калію, та антиандрогенною дією спіронолактону.
Побічні реакції перераховані за класифікацією систем органів відповідно до бази даних MedDRA, використовуючи дозвіл частоти MedDRA: дуже часто (≥1/10); загальні (≥1/100 до 1
гіпонатріємія, дегідратація, порфірія
Порушення нервової системи
сонливість 3, головний біль
Порушення серця та серця
Дихальні, грудні та середостінні розлади
Шлунково-кишкові розлади
гастрит, виразка, шлунково-кишкові кровотечі, біль у шлунку, діарея
Гепатобіліарні розлади
порушення роботи печінки
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
алопеція, екзема, кільцева еритема, вовчакоподібний синдром
бульозний пемфігоїд 6, гіпертрихоз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж, токсичний епідермальний некроліз
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Порушення роботи нирок та сечовиділення
гостра ниркова недостатність
Порушення репродуктивної системи та молочної залози
зниження лібідо, еректильна дисфункція, гінекомастія (у чоловіків), болючість грудей, біль у грудях (чоловіки), збільшення грудей, порушення менструального циклу (у жінок)
Загальні розлади та стан на місці введення
Лабораторні та функціональні обстеження
збільшення сечовини в крові, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові
1 у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів, які одночасно приймають калійвмісні лікарські засоби
2 у пацієнтів літнього віку, діабетиків та пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ
3 у хворих на цироз печінки
4 у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів, які одночасно приймали калієвмісні ліки
5 при прийомі великих доз (450 мг на день)
6 особливо у випадку тривалого лікування
Побічні ефекти зазвичай зникають після припинення лікування.
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Симптоми: Очікується, що передозування спіронолактоном має ознаки та симптоми, які можуть спостерігатися як побічні реакції під час лікування, такі як сонливість, розлад психіки, еритематозні або макулопапульозні висипання, нудота, блювота, запаморочення або діарея. Гіпонатріємія або гіперкаліємія можуть виникати рідко, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю; Печінкова кома може виникати у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки, але причинно-наслідковий зв’язок між цими ефектами та передозуванням спіронолактону не встановлений.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає. Слід підтримувати водно-електролітний та кислотно-лужний баланс: калійсекретуючі діуретики, глюкоза + інсулін слід вводити парентерально, а у важких випадках - гемодіаліз.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: діуретики, калійзберігаючі діуретики
Код ATC: C03DA01
Спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Його дія проявляється в дистальних відділах ниркових канальців, де він пригнічує вплив альдостерону на затримку води та секрецію Na + і K +. Це не тільки збільшує виведення Na + та Cl - і зменшує виведення K +, але також пригнічує виведення H + із сечею. В результаті його діуретичного ефекту також знижується артеріальний тиск.