Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No: 2020/01879-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Ксанірва 15 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Ксанірва 20 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Ксанірва 15 мг, вкриті плівковою оболонкою: кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 15 мг ривароксабану.
Ксанірва 20 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою: Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 20 мг ривароксабану.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Ксанірва 15 мг, вкриті плівковою оболонкою, містять 171,0 мг моногідрату лактози.
Ксанірва 20 мг, вкриті плівковою оболонкою, містять 228,0 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Таблетки Ксанірва 15 мг - це червоні, округлі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки (діаметром приблизно 9,5 мм) з тисненням «15» на одному боці та звичайні на іншому.
Ксанірва 20 мг - це коричнево-червоні, округлі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки (діаметром приблизно 10,5 мм) з тисненням «20» на одному боці та однотонні на іншому.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Профілактика інсульту та системної емболії у дорослих пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь з одним або кількома факторами ризику, такими як застійна серцева недостатність, гіпертонія, вік старше 75 років, цукровий діабет, попередній інсульт або транзиторна ішемічна атака.
Лікування тромбозу глибоких вен (ТГВ) та тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА) та запобігання рецидивам ТГВ та ТЕЛА у дорослих (див. Розділ 4.4 щодо гемодинамічно нестабільних пацієнтів із ТЕЛА).
4.2 Дозування та спосіб введення
Профілактика інсульту та системної емболії
Рекомендована доза становить 20 мг один раз на день, що також є рекомендованою максимальною дозою.
Лікування ксанірвою слід продовжувати протягом тривалого часу за умови, що переваги профілактики інсульту та системної емболії перевищують ризик кровотечі (див. Розділ 4.4).
Якщо пропущена доза, пацієнт повинен негайно прийняти Ксанірву та продовжити наступний день один день, як рекомендовано. Подвійну дозу не слід застосовувати протягом одного дня, щоб компенсувати пропущену дозу.
Лікування ТГВ, лікування ТЕЛА та профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА
Рекомендована доза для початкового лікування гострого ТГВ або ТЕЛА становить 15 мг двічі на день протягом перших трьох тижнів, потім лікування та профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА триває у дозі 20 мг 1 раз на день.
У пацієнтів з ТГВ або ТЕЛА, спровокованими значними перехідними факторами ризику (тобто нещодавно проведеною серйозною хірургічною операцією або травмою), слід розглянути можливість короткочасного лікування (принаймні 3 місяці). Слід враховувати тривале лікування у пацієнтів із спровокованим ТГВ чи ТЕЛА, не пов’язаним із значними перехідними факторами ризику, непровокованим ТГВ чи ТЕЛА або рецидивом ТГВ чи ТЕЛА в анамнезі.
Якщо показана тривала профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА (принаймні через 6 місяців лікування ТГВ або ТЕЛА), рекомендована доза становить 10 мг один раз на день. Ксанірву 20 мг 1 раз на добу слід розглядати пацієнтам, які, як вважають, мають високий ризик рецидиву ТГВ або ТЕЛА, наприклад, пацієнти з ускладненими супутніми захворюваннями, або у яких розвинувся рецидив ТГВ або ТЕЛА із тривалою профілактикою Ксанірви 10 мг один раз на день.
Тривалість лікування та підбір дози слід індивідуалізувати після ретельного розгляду переваг лікування та ризику кровотечі (див. Розділ 4.4).
| Період часу | Режим дозування | Загальна добова доза | |
| Лікування та профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА | 1 - 21 день | 15 мг двічі на день | 30 мг |
| з 22-го дня | 20 мг один раз на день | 20 мг | |
| Профілактика рецидивів ТГВ та ТЕЛА | після завершення щонайменше 6 місяців лікування ТГВ або ПЕ | 10 мг один раз на день або 20 мг один раз на день | 10 мг або 20 мг |
Якщо пропущена доза протягом фази лікування 15 мг двічі на день (1-21 день), пацієнт повинен негайно приймати Xanirva, щоб переконатися, що він або вона приймає 30 mg Xanirva щодня. У цьому випадку можна приймати дві таблетки по 15 мг одночасно. Пацієнт повинен продовжувати наступного дня з регулярними 15 мг двічі на день, як це рекомендувалось.
Якщо на етапі лікування один раз на добу пропущена доза, пацієнт повинен негайно приймати Ксанірву та продовжувати наступний день одним днем, як це рекомендовано. Подвійну дозу не слід застосовувати протягом одного дня, щоб компенсувати пропущену дозу.
Перехід від терапії антагоністами вітаміну К (VKA) до Ксанірви
У пацієнтів, які лікуються для профілактики інсульту та системної емболії, лікування VKA слід припинити та розпочати лікування Xanirva, коли значення міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) становлять ≤ 3,0.
У пацієнтів, які приймають ТГВ, ПЕ та профілактику рецидивів, лікування VKA слід припинити і розпочати лікування Xanirva, коли INR ≤ 2,5.
У пацієнтів, які переходять з VKA на Xanirva, значення міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) буде помилково зростати після прийому Xanirva. INR не підходить для вимірювання антикоагулянтної активності Xanirva, тому не повинен використовуватися для цієї мети (див. Розділ 4.5).
Перехід від Xanirva до антагоністів вітаміну К (VKA)
Існує ймовірність недостатньої антикоагуляції під час перетворення Xanirva у VKA. Під час переходу пацієнта на інший антикоагулянт слід забезпечувати постійну адекватну антикоагуляцію. Слід зазначити, що Xanirva може сприяти збільшенню INR.
У пацієнтів, які переходять із Xanirva на VKA, VKA слід вводити одночасно до INR ≥ 2,0.
Протягом перших двох днів повторного лікування слід використовувати стандартну початкову дозу VKA, а потім дозу VKA, яка регулюється вимірами INR. Протягом періоду, коли пацієнти приймають як Xanirva, так і VKA, INR не слід вимірювати раніше, ніж через 24 години після попередньої дози, а до наступної дози Xanirva. Після відміни препарату Ксанірва можна проводити надійні вимірювання INR принаймні через 24 години після останньої дози (див. Розділи 4.5 та 5.2).
Перехід від парентеральних антикоагулянтів до Ксанірви
У пацієнтів, які одночасно приймають парентеральні антикоагулянти, парентеральні антикоагулянти слід припинити, а лікування Ксанірвою слід розпочати за 0 - 2 години до наступної запланованої дози парентерального препарату (наприклад, гепаринів з низькою молекулярною масою) або під час припинення безперервного парентерального лікування (наприклад, внутрішньовенне введення гепарин).
Перехід від Xanirva до парентеральних антикоагулянтів
Першу дозу парентерального антикоагулянта слід вводити під час прийому наступної дози Ксанірви.
Спеціальні групи пацієнтів
Порушення функції нирок
а) Населення, в якому оцінювали безпеку під час лікування
На додаток до дослідження фази III ROCKET AF було проведено проспективне одногрупове, післяреєстраційне, неінтервенційне, відкрите когортне дослідження (XANTUS) з центральними кінцевими точками, включаючи тромбоемболічні події та великі кровотечі у 6785 пацієнтів з неклапальним передсердям фібриляція ЦНС у клінічній практиці. Середній бал CHADS2 та HAS-BLED в обох випадках становив 2,0 у дослідженні XANTUS порівняно із середнім балом CHADS2 та HAS-BLED 3,5 та 2,8 у дослідженні ROCKET AF. Сильна кровотеча спостерігалась у 2,1 випадки на 100 пацієнтських років. Смертельні кровотечі були зареєстровані в 0,2 випадки на 100 пацієнто-років, а внутрішньочерепні кровотечі - у 0,4 випадки на 100 пацієнт-років. Інсульт або системна емболія, що не пов’язана з ЦНС, повідомлялося у 0,8 випадків на 100 пацієнт-років.
Ці клінічні спостереження узгоджуються із підтвердженим профілем безпеки за цим показанням.
Пацієнти, які перенесли кардіоверсію
Проспективне, рандомізоване, відкрите, багатоцентрове, сліпе кінцеве аналітичне дослідження (X-VERT) проведено у 1504 пацієнтів (без попередньої пероральної антикоагулянтної терапії або попередньо пролікованих) з неклапанною фібриляцією передсердь, призначеною для кардіоверсії, порівняно з рандомізованим коригованим дозою ривароксабом у співвідношенні 2: 1) у профілактиці серцево-судинних подій. Відстежували або кардіоверсію, контрольовану ТЕЕ (1-5 днів лікування), або звичайну кардіоверсію (принаймні три тижні лікування). Первинна кінцева точка ефективності (усі інсульти, транзиторні ішемічні атаки, системна емболія поза ЦНС, інфаркт міокарда (ІМ) та серцево-судинна смерть) мали місце у 5 (0,5%) пацієнтів, які отримували ривароксабан (n = 978), і 5 (1, 0%) ) пацієнтів, які отримували VKA (n = 492; RR 0,5; 95% ДІ 0,15-1,73; модифікована популяція ITT). Основний профіль безпеки (велика кровотеча) спостерігався у 6 (0,6%) пацієнтів, які отримували ривароксабан (n = 988), і у 4 (0,8%) пацієнтів, які отримували VKA (n = 499), (RR 0,76; 95% IS 0,21- 2,67; населення, в якому оцінювали безпеку). Це аналітичне дослідження показало порівнянну ефективність та безпеку між групами ривароксабану та VKA при кардіоверсії.
Пацієнти з неклапанною фібриляцією передсердь, які перенесли ЧКВ із встановленням стента
Рандомізоване відкрите багатоцентрове дослідження (PIONEER AF-PCI) було проведено у 2124 пацієнтів з неклапанною фібриляцією передсердь, яким була проведена ЧКВ із встановленням стенту через первинну атеросклеротичну хворобу, щоб порівняти безпеку двох схем лікування ривароксабаном та однієї схеми лікування VKA. Пацієнтів рандомізували у співвідношенні 1: 1: 1 протягом 12 місяців лікування. Пацієнти з інсультом або ТІА в анамнезі були виключені.