Стратегії лікування дітей з нефропатією, пов’язаною з гемолітико-уремічним синдромом -

В Аргентині гемолітико-уремічний синдром після діареї (SUHPD) є другою за частотою причиною хронічної ниркової недостатності (ХНН) у дітей. 5% цих пацієнтів помирають у гострій стадії захворювання, 55% пацієнтів мають сприятливий розвиток і 5% прогресують до термінальної стадії хвороби нирок. 35% еволюціонують до IRC через змінний період. У цьому дослідженні автори аналізували, зокрема, останню групу пацієнтів.

Більшість досліджень у пацієнтів з HPSD були спрямовані на запобігання або затримку прогресування ХНН на тлі фокального сегментарного гломерулосклерозу. Експерти додають, що клубочковий склероз зумовлений внутрішньоглобулярною гіпертензією та гіперфільтрацією решти нефронів. Протеїнурія є маркером пошкодження клубочків і є важливим патогенним фактором у виникненні та прогресуванні ХНН.

У 2 попередніх дослідженнях у дітей та дорослих обмеження білка не було ефективним для зменшення швидкості прогресування хронічної хвороби нирок різної етіології та на різних стадіях (II-IV). На відміну від цього, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та блокатори рецепторів ангіотензину II (АРБ), здається, зменшують протеїнурію та швидкість прогресування нефропатії. Однак ефект цих препаратів у пацієнтів з нефропатією, вторинною до HPSD, невідомий.

В Аргентині споживання білка у дітей перевищує рекомендований рівень у 3-4 рази. Ймовірно, зазначають експерти, протеїнурія у пацієнтів з HEDP частково зумовлена ​​цим високим споживанням.

Метою цього дослідження було визначити вплив дієти та лікування АПФЗ або БРА у 137 пацієнтів з легкою нефропатією, асоційованою з HUSPD. Для цього оцінювали пацієнтів із нормальною швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та легкою протеїнурією.

Пацієнти та методи

Дослідження було перспективним і подвійним сліпим за дизайном. Було розглянуто 1660 записів із 7 педіатричних лікарень з метою виявлення пацієнтів молодше 17 років, з протеїнурією більше 20 мг/кг/день, через 6-12 місяців після гострої фази HEDS або старше 5 мг/кг/наступний день. У пацієнтів повинен бути нормальний артеріальний тиск і ШКФ.

Були виключені пацієнти з протеїнурією понад 50 мг/кг/добу, пацієнти з артеріальним тиском вище 95-го процентиля за віком та діти із СКФ менше 80 мл/хв/1,73 м2. Також не вивчали пацієнтів з порушеннями функції нирок на УЗД, з пухлинами, системними захворюваннями, калієм понад 5,5 мЕкв/л та з первинним гіперальдостеронізмом, серед інших критеріїв виключення. Сто тридцять сім із 164 спочатку ідентифікованих пацієнтів погодились взяти участь у дослідженні. Ефективність лікування оцінювали за 24-годинною екскрецією білка з сечею у кожному контролі (мг/кг/добу), щоб знати відсоток зміни.

Під час першого етапу дослідження, пацієнти протягом 2 місяців отримували звичайну білкову дієту для їх віку, відповідно до харчових рекомендацій. Загальне споживання білка становило 2,5 г/кг/добу у пацієнтів від 0 до 6 місяців, 2,2 г/кг/добу у пацієнтів від 7 до 12 місяців, 2 г/кг/добу у дітей від 13 місяців до 10 років. Прийом визначали з анкети та виділення сечовини у 24-годинні проби сечі. Дієта також була нормозодичною (лише 1 г доданої солі на день); Це контролювалося 24-годинною екскрецією натрію з сечею. Пацієнти отримували препарати заліза та фолієвої кислоти.

Після перших 2 місяців спостереження дітей з протеїнурією понад 5 мг/кг/добу випадковим чином розподіляли до однієї з трьох груп лікування (фаза II): дієта плюс плацебо (група 1), дієта плюс 2 мг/кг. лозартан кг/день (група 2) або дієта плюс еналаприл 0,2 мг/кг/день протягом 7 місяців (група 3).

Враховували масу тіла, зріст, кров'яний тиск та різні параметри плазми: натрій, калій, альбумін, сечовина, фібриноген, трансамінази, загальний та непрямий білірубін, сечова кислота, лужна фосфатаза, холестерин, тригліцериди, кількість клітин крові. гемоглобін і тромбоцити, а у 24-годинній сечі: натрій, калій, хлорид, креатинін та протеїнурія. Пацієнти, у яких рівень калію в сироватці крові> 5,5 мекв/л, запаморочення, постійна дратівливість, кашель, стійка ортостатична гіпотензія, незважаючи на зменшення дози антигіпертензивних препаратів, висип або підвищення рівня печінкових ферментів (критерії типу А), та пацієнти з ІФГ ♦ Стаття написана SIIC –Ібероамериканське товариство наукової інформації