Стаття медичного експерта

Спільною рисою всіх форм ожиріння є надмірне накопичення жирової тканини в організмі. Для діагностики ожиріння та визначення його ступеня використовується індекс маси тіла (ІМТ), який отримують із співвідношення маси тіла (у кілограмах) та швидкості росту (у метрах) на квадрат:

ожиріння

ІМТ - маса тіла (кг) зріст (м) 2

ІМТ у 18,5-24,5 кг/м 2 відповідає нормальній масі тіла.

Класифікація ожиріння за ІМТ (ВООЗ, 1997)

Види маси тіла

Ризик супутніх захворювань

Нестача маси тіла

Показник ІМТ не є надійним для дітей з неповним періодом росту, осіб старше 65 років, спортсменів та людей з дуже розвиненою мускулатурою, вагітних жінок.

ІМТ використовується не тільки для діагностики ожиріння, але також для визначення ризику розвитку захворювань, пов’язаних із ожирінням, та для визначення тактики лікування пацієнтів із ожирінням.

Характер розподілу жирової тканини визначається з використанням співвідношення окружності талії/стегна (OT/OB). Значення OT/OB для чоловіків> 1,0 та жінок 0,85 вказує на абдомінальний тип ожиріння. Дослідження останніх років показали, що надійним симптомом надмірного накопичення жирової тканини в області живота є окружність талії при ІМТ 94 см.

Обстеження пацієнтів разом із визначенням антропометричних показників включає вимірювання артеріального тиску, дослідження ЕКГ, рентгенографію черепа, визначення загального холестерину, ЛПНЩ і високої щільності, тригліцеридів, глюкози натще або на тлі стандартного тесту на толерантність до глюкози, інсуліну натще, ЛГ, ФСГ, ПРЛ, E2, TTG, вул. Т4 (за даними).

Диференціальна діагностика ожиріння. У пацієнтів з ожирінням гіпоталамуса клінічні та лабораторні ознаки підвищеної активності гіпоталамо-гіпофізарної системи (зміни шкіри, перерозподіл підшкірного жиру, високий кров'яний тиск, що перевищують швидкість виведення вільного кортизолу) часто важко діагностувати, оскільки подібні симптоми може бути у пацієнтів з гіперкортицизмом. У цих випадках разом з рентгенографією черепа та хребта проводять визначення виведення вільного кортизолу, концентрації кортизолу в плазмі протягом доби, при цьому дексаметазон: Дексаметазон призначають по 0,5 мг (1 таблетка) кожні 6 годин протягом двох днів. Визначення вільного кортизолу в сечі її добова кількість буде в суді і на 2-й день дослідження. У пацієнтів із ожирінням з гіпоталамусом вільний кортизол дексаметазон у сечі у фоновому режимі зменшується щонайменше на 50% від вихідного рівня. Цей показник не змінюється при гіперкортицизації.

Вище, ніж зазвичай, у пацієнтів із синдромом гіпоталамусу статевого дозрівання виявлено вміст кортизолу в плазмі АКТГ та плазми крові та деяке збільшення виведення із сечею, що вимагає диференціальної діагностики із захворюванням або синдромом Кушинга, синдромом статевого дозрівання та гіпоталамусом. Високий ріст, прискорення фізичного та статевого розвитку, диференціація скелета, відсутність остеопорозу та хребців черепа, нормальний циркадний ритм секреції кортизолу, позитивні реакції (при секреції вільного кортизолу) введення низьких доз дексаметазону дозволяють відхилити діагноз Кушинга.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12], [13 ]]]