Якщо діти не ростуть у теплому, приємному та любовному середовищі, їм загрожує стрес, який швидко змінюється на т.зв. токсичний. Це має фундаментальний і тривалий вплив на мозок та організм дитини, шкідливий вплив якого також проявляється у зрілому віці. Однак негативний вплив можна пом'якшити. Зокрема, це залежить від генетики та того, чи є у дітей (або дорослих) принаймні одна конфіденційна та надійна людина у своєму житті, з якою вони можуть відкрито спілкуватися та хто безумовно їх любить.
Стрес - це нормальна частина життя, і наше тіло добре підготовлене до нього завдяки еволюції, яка забезпечує наше виживання. Коли ми відчуваємо стрес, наш пульс прискорюється, артеріальний тиск підвищується, ми виробляємо гормони адреналін та кортизол (гормон стресу), щоб бути сильнішими, швидшими, пильнішими, ніж зазвичай. Ці фізіологічні зміни мають лише одну мету - надати нам фізичну підтримку всьому, що ми робимо. Але позитивний заряд стресу спрацьовує лише в тому випадку, якщо це випадкові і короткі справи. Тоді завдяки кортизолу ми можемо мобілізуватись та досягти найкращого можливого результату. Коли його приплив швидко вмикається і вимикається, ми відчуваємо приплив енергії, покращуємо пам’ять, підтримуємо імунну систему.
Проблема полягає в тому, якщо ми живемо в постійному стресовому середовищі, коли організм знаходиться в постійній готовності, через що вироблення гормонів, підвищений тиск і частота серцевих скорочень не припиняється. Тоді стрес стає токсичним і спричиняє серйозні зміни в мозку та тілі.
Діти дуже вразливі, і їм справді потрібно лише час від часу переживати стрес, щоб впоратися з будь-якими проблемами. Тоді вони навчаться гнучкості, рішучості, оптимізму, заспокояться. Якщо їм потрібно впоратися з цим у середовищі, сповненому любові, розуміння та турботи, вони почуваються в безпеці і можуть переживати стресові ситуації, не залишаючись негативними. Проблема виникає в ясних і однозначних ситуаціях, таких як емоційне насильство, ігнорування, але також постійні сварки батьків, депресія або серйозні захворювання. Тоді пережитий стрес може легко перетворитися на токсичний.
Вплив токсичного стресу на дитину
Якщо мозок постійно зазнає впливу токсичного середовища, він зробить усе можливе, щоб захиститися і повністю закритися. Хоча це все ще працює, його ріст сповільнюється, дозволяючи розвиватися мікробам тривоги, депресії, стресу та тиску. Це стосується не лише дітей, а й дорослих. Довгострокові наслідки варіюються залежно від віку та стадії розвитку мозку, коли він зазнав стресу. Чим молодший мозок, тим фундаментальніший негативний вплив. Найгіршим є мозок перед новонародженими та новонародженими. Він росте, розвивається і поглинає все, що йому піддається. Тому він вразливий до хімічного впливу гормонів стресу, що може спричинити довгострокові зміни. Стрес у цей період має великий вплив, особливо на навчання та пам’ять. Токсичний стрес у пізнішому дитинстві та підлітковому віці викликає проблеми з управлінням увагою та емоціями, оскільки ці відділи мозку розвиваються в цей період. Якщо ми піддаємося цьому на початку дорослого віку, ми стаємо більш чутливими до стресу, і реакція організму має тривалі наслідки. У зрілому віці ми старіємо швидше, а стрес в основному впливає на пам’ять, емоції, когнітивні здібності.
Молодий мозок постійно розвивається і зміцнює вже встановлені зв’язки, тому жертвою токсичного стресу стає надто легко. Він атакує обидва варіанти, з одного боку, для створення нових зв’язків, а з іншого - для зменшення кількості існуючих. Це послаблює основи, необхідні для навчання, поведінки та здоров’я. Крім того, досвід підтримує активацію відповідних відділів мозку. Чим більше посилюється почуття небезпеки, тим більша чутливість дітей та дорослих до цього почуття. В результаті їхній мозок оцінює низку ситуацій як загрозу, хоча їх може і не бути взагалі, і викликає більші напади ворожості та гніву. Тіло постійно насторожене, навіть якщо реальної загрози немає.
Дослідники виявили, що, незважаючи на те, що дорослі довгий час знаходились поза середовищем, яке спричиняло токсичний стрес у дитинстві, вони відчувають високий рівень стресу у відповідь на такі загальні проблеми, як сварки, розчарування, очікування при запорах. Це негативно позначається на стосунках, як на фізичному, так і на психічному здоров’ї.
З метааналізу 16 досліджень, у яких брали участь понад 23 500 людей, дослідники дійшли висновку, що ті, хто зазнав хронічного стресу в дитинстві, мали вдвічі більший ризик депресії у зрілому віці. Вони також мали на 43% вищий ризик не лікуватися терапією чи ліками. Звичайно, не всі випадки депресії пов’язані з токсичним стресом у дитячому віці, але хронічний стрес може створити вразливість на основі засвоєної безпорадності. Дитина швидко зрозуміє, що що б він не робив, він не отримає відповідної відповіді на свої потреби.
Хронічний стрес також негативно позначається на ендокринній та імунній системах. Це призводить до аутоімунних захворювань, таких як алергія, астма або ревматизм.
Як мінімізувати вплив хронічного стресу
Хронічного стресу не завжди можна уникнути, є обставини, які неможливо запобігти, такі як втрата батька, неприємне розлучення, післяпологова депресія. Тоді для дитини важливо мати у своєму житті дорослого, на якого вона може покластися, покластися на нього, який сподобається і буде йому доступним. Дослідники виявили, що незважаючи на постійний хворобливий досвід дитини, фізіологічні зміни зменшуються, а ризик нанесення постійної шкоди зводиться до мінімуму, якщо дитина має підтримку того, хто щиро про них піклується. Такий дорослий може пояснити дитині, що відбувається з ним та його тілом, як часто і коли це може повторитися. Дитина таким чином набуває відчуття власної сили, що вона може впливати на навколишнє середовище і світ не такий страшний. Підтримуючи дитину, не забувайте торкатися. Обійми дають нам уявну межу між нами і тим, що може нам зашкодити. Однак завжди поважайте почуття дитини, якщо вона відступить, це нормально.
На думку експертів, для збалансування однієї негативної взаємодії потрібно п’ять-сім позитивів. Це тому, що наш мозок пристосований насторожуватись у негативній ситуації, яка може становити загрозу. Завдяки цьому ми вижили як людство. Ми швидше реєструємо погані речі і реагуємо на них сильніше, ніж на хороші. Чим більше значущих похвал та можливостей для успіху ми надаємо дітям, тим більше вони можуть відчувати позитивні емоції, справлятися зі стресом, формувати впевненість у собі.
Використовуйте всі способи підтримки відновлення мозку від травми, яку може спричинити токсичний стрес, будь то правильна їжа, фізичні вправи, сприйнятливі та уважні дорослі.
Дайте дітям можливість врятуватися від стресового середовища. Якщо це вдома, вони можуть відвідати спортивний клуб, провести час з родиною чи друзями, щоб відпочити та зарядитися енергією.
Дослідники виявили, що якщо ми усвідомлюємо негативи в нашому власному дитинстві, ми можемо захиститися від наслідків токсичного стресу, що виникає в цей ранній період життя. Завдяки цьому ми можемо виховувати власних дітей ефективніше та якісніше. Ті, кому вдалося впоратися з неприємним досвідом дитинства, страждали вдвічі менше проблем зі здоров’ям у зрілому віці, ніж депресія, головний біль, біль у спині. Важливо знати, що наше минуле та досвід - це не наша доля. Ми можемо змінити багато наслідків токсичного стресу. Чим швидше ми усвідомимо його вплив і зможемо ефективно на нього реагувати, тим успішніше ми будемо боротися з ним. Взаємовідносини, які ми створюємо навколо себе, важливі, найважливіші з них мають бути здоровими, підтримуючими та розвиваються, оскільки вони є відповіддю на лікування наслідків токсичного стресу.