11 травня у початковій школі Бенедек Елек відбулись батьківські збори. Прийшла значна кількість батьків, можливо, тому, що вони сподівались, що приїде фахівець з гастроентерології та бажає відповісти на кілька запитань. Це не прийшло, і це не вина асоціації. Тим не менше, зустріч не була марною, оскільки ми дізналися щось про кінезіологію та її корисність від Дьєрджа Орбанне Леффлера (віце-президента AÉE), Дюли Ебнера, керівника Центру аутистичної допомоги Дьєнгьйоса, як далеко вони зайшли із сином у застосовуючи метод підйому синів, Дьєрджі Варга (дитячий садок і початкова школа Ференцвароша, група аутистів) розповів про свою школу.
Більшість доповідачів торкалися питань харчування. Наприклад, Тарночі Барна водив своїх маленьких хлопчиків аж до Сегеда, щоб визначити, яка дієта їм потрібна. Їхні підозри підтвердились: вони чутливі до молока, цукру та борошна. З тих пір уся родина харчується відповідно до цього, і його син з аутизмом більше не їсть солодке ціле, навіть якщо воно знаходиться перед його носом. (Можливо, він інстинктивно відчуває, що йому не годиться).
Найбільш захоплюючу частину коментарів після лекції надали Агі Урай (головний редактор журналу Auti), який роками перекладає англійську літературу з питань харчування (також), та син Лурінка (який також має алергію на певні продукти харчування) - найкращий приклад того, як дотримуватися дієти, це значно покращує поведінку та самопочуття дитини. Їхній педіатр, який знав Лєрнка з дитинства, міг би засвідчити цю зміну, сказав Агі Урай. За його словами, не впевнено, що погане травлення - проблема з фекаліями - вірна ознака харчової алергії. Тест слід проводити, навіть якщо (мабуть) все в порядку. Наприклад, у його сина не було проблем, проте виявилося, що йому потрібна дієта без глютену та казеїну, оскільки тест на це був позитивним. Вони намагалися переконати людей (лікаря, працівника організації з аутизму) стати на захист справи та тесту на пептид, але це виявилось нічим.
Батьки багато говорили про цю хвилюючу проблему, тож зустріч, яка розпочалася о другій годині дня, тривала півтижня. Були висловлені ідеї щодо того, як асоціація може допомогти. Зараз мені раптово нагадали про двох: варто було б запросити наступного разу чиновника, щоб він повідомив (і неадж Боже, навіть підтримав) офіційний процес прийняття OEP для тестування пептидів. (стосовно останнього я намагався “вжити заходів” у нашій статті.