Дружина Сахарова та провідна правозахисниця Єлена Боннер згодом заявила, що Дубчек зіграв важливу роль у житті свого чоловіка.

дубчек

Брюссель, 10 листопада (TASR) - Олександр Дубчек став другим лауреатом премії Сахарова за свободу думки в 1989 році. Напередодні Європейський парламент (ЄП) присудив нову премію південноафриканському правозахиснику Нельсону Манделі та, на пам'ять, радянському дисиденту Анатолію Марченку. Дубчек виграв цю нагороду "в поєдинку" з іншими особистостями зі східноєвропейських країн.

Премія Сахарова визнана однією з найпрестижніших нагород за права людини. На честь російського фізика-ядерника, лауреата Нобелівської премії миру 1975 року, ЄП присуджує її щороку, починаючи з 1988 року, особам, які зробили винятковий внесок у глобальну боротьбу за права людини. Завдяки цій нагороді вона привертає увагу до випадків порушення прав людини у світі та підтримує лауреатів та справу, за яку вони борються.

Премія імені Андрія Сахарова асоціюється з винагородою в 50 000 євро і присуджується на урочистій сесії Європейського парламенту в Страсбурзі близько 10 грудня, коли в 1948 році було підписано Загальну декларацію прав людини ООН. Кандидати висуваються окремими політичними групами в ЄП або групою, що складається щонайменше з 40 членів. Шорт-лист з трьох фіналістів приймається трьома політичними комітетами, а лауреата обирає бюро установи.

Євродепутатам знадобилося п’ять років, щоб узгодити такий приз та узгодити правила відбору та винагороди кандидатів. У липні 1984 р. Парламент обговорив проект резолюції щодо Сахарова. Член Італії Роберто Формігоні запропонував звільнити місце в Палаті ЄП для Сахарова і, що символічно, для всіх, хто в будь-якій точці світу страждає за свої переконання.

Французький євродепутат Жан-Франсуа Деніо запропонував альтернативну ідею - створити премію з іменем радянського дисидента, яку щороку вручатимуть на теми, пов’язані зі свободою думки. У лютому 1987 р. Бюро ЄП вирішило зв'язатися з Сахаровим, щоб погодитись на цю пропозицію. У квітні він написав, що погоджується через таку ціну "привернути увагу до проблеми прав людини та заохотити людей, які сприяли цій меті". Сахаров також хотів бути проінформованим про роботу різних висунутих кандидатів.

Перша премія була вручена в 1988 році двом особам. Розширене бюро ЄП вирішило присудити премію Нельсону Манделі та Анатолію Марченку, радянському дисиденту, який провів більше 20 років у в'язниці або у вигнанні та який помер у в'язниці в грудні 1986 року в результаті голодування.

У листопаді 1989 року євродепутати рекомендували п’ятьох кандидатів на премію. Дубчек був висунутий спільно від Демократично-ліберальної реформаторської групи (LDR) та Європейської об'єднаної лівиці (GUE). Окрім нього, у списку номінацій була Доїна Корнеа, вчителька та опозиційна активістка проти режиму Чауесів у Румунії; Міністр закордонних справ Угорщини Джула Горн, який відкрив кордони країни для Заходу в 1989 році; Польський політик Тадеуш Мазовецький, який був обраний першим некомуністичним прем'єр-міністром у 1989 році; Бразильський активіст Чіко Мендес, борець за захист тропічних лісів Амазонки та за права корінних народів Амазонки.

На своєму засіданні 22 листопада 1989 р. Бюро вирішило присудити премію Сахарова "обличчя Празької весни" Олександр Дубчек.

Церемонія нагородження за 1989 рік відбулася 17 січня 1990 року в присутності Дубчека та його дружини. Дубчек вшанував Сахарова і назвав його ідеї "постійне джерело натхнення". Сахарова також запросили на церемонію, але він помер у грудні 1989 року. Він написав лист за чотири дні до смерті. Під час церемонії нагородження його прочитав тодішній президент Європарламенту барон Креспо.

Дружина Сахарова та провідна правозахисниця Єлена Боннер згодом заявила, що Дубчек зіграв важливу роль у житті свого чоловіка. Наприклад, Сахаров відкрито підтримав Дубчека і засудив вторгнення військ Варшавського договору в Чехословаччину в 1968 році, що стало початком його політичного переслідування.