Спільний доступ

було

Спільний доступ

Слідуйте за нами або зв'яжіться з нами тут!

Кілька наших читачів прийшли до нашої редакції зі своєю історією після публікації наших перших статей про внутрішньолікарняні інфекції. Були ті, хто з іменами, були ті, хто подавав свої історії з псевдонімом. Серед поданих справ є трагічні та щасливі випадки. І де заклади охорони здоров’я діагностують внутрішньолікарняну інфекцію та вказують її у підсумковому звіті, де вона приховується та не реєструється.

Наші попередні статті про внутрішньолікарняні інфекції

Утеплені інкубатори, повторно стерилізовані голки, використані куртки - ось так вбиває здоров’я

Ми отримали секретний звіт ÁNTSZ про лікарняну епідемію, яка забрала життя дев'яти новонароджених

Кількість мультирезистентних бактеріальних інфекцій в угорських лікарнях потроїлася за період з 2005 по 2010 рік

Полювання на мультирезистентних супербактерій

Напад супербактерій, наслідки сучасної медицини

Transparent випустив низку статей про внутрішньолікарняні інфекції, в яких ми також хотіли б представити окремі лікарняні випадки та ширший контекст, такі як проблеми з недофінансуванням медичного обслуговування або надмірним використанням антибіотиків.

Якщо у вас є особистий досвід або інформація про внутрішньолікарняні інфекції, будь ласка, зв’яжіться з нами за адресою [email protected] та підсумуйте випадок.!

Чоловік Жоки минулого року переніс у лікарні MRSA (метицилінорезистентний стафілокок) та кілька грибкових інфекцій, а потім помер від шлункової кровотечі. Чоловіка госпіталізували із запаленням підшлункової залози. Через кілька тижнів його відпустили додому, але йому довелося повернутися назад через кісту.

"Кіста спорожнилась у напрямку до шлунка, але це не сильно допомогло, воно погіршилося, тому його було звільнено та перенаправлено до іншої лікарні, де його не прийняли, тому його повернули до початкової лікарні".

До цього часу «120-кілограмовий чоловік схуднув наполовину, він уже не міг встати, на черевній стінці була зроблена розетка, з якої виділялися смердючі виділення, я вже благав лікарів прооперувати його. " Гістологічний результат показав інфекції, пацієнта прооперували ще двічі. “Пізніше його перевели в відділення сурінтенсивної терапії, де він помер від шлункової кровотечі через чотири з половиною місяці. У звіті про розтин не було жодної згадки про лікарняну інфекцію! "

“Поки я йшов до лікарні, стільки людей померло на моїх очах, звичайно, я не знаю, чи цей період для мене є кошмаром через інфекцію чи щось інше. Тому я волів би померти вдома, аніж йти до такої лікарні, бо нікому не бажаю приниження та вразливості, які зазнав мій чоловік. Він був не маленькою дитиною, а 56-річним чоловіком, який міг би жити і сьогодні ». Наш читач писав.

Вразливі немовлята

Новонароджені двоє інших наших читачів були заражені клебсієлою в лікарні, але в їхньому випадку історія закінчилася на щастя, маленькі одужали.

Маленька донька Генрієтта народилася в Сегеді шість років тому, на дитину, як вона писала, напав кишечник і шлунок Клебсієли. «Наша історія розпочалась у січні 2010 року. Четвертого я народила здорову пару двійнят шляхом кесаревого розтину. Одна з моїх маленьких дівчаток народилася з дуже низькою вагою, тому її відразу ж перевезли до відділення інтенсивної терапії для передчасних. Оскільки вона була здоровою, вона була просто крихітною, тож на наступний день її повезли туди, де знаходяться здорові діти, і їм просто потрібно набрати вагу, щоб повернутися додому ».

Генрієтта народила шляхом кесаревого розтину, тож через відстань між двома лікарнями вона змогла побачити свою дівчинку лише на третій день. “Заборона на відвідування стосувалася і батьків, тож ми знову зустрілися в реанімації лише на шостий день. Після важкого місяця інтенсивного лікування у відділенні ми трохи передихнули, коли змогли повернути свою дівчинку додому на 47 день. Я не хочу вдаватися в подробиці, але я не бажаю нікому тих днів, які ми пережили ".

Жінка також писала, що незабаром після цього, у квітні 2010 року, один з її колег народив свою дівчинку там же, де вона була своїм близнюкам. "Дитина також заразилася клібсієлою, але їй не пощастило, як моїй дочці". Член подружжя близнюків, який також народився в серпні 2010 року, заразився Klebsiella в тій же лікарняній палаті. Цю дитину теж вдалося зцілити.

«У цих відділеннях панують жахливі гігієнічні умови. Батьки дезінфікують себе по максимуму, я не думаю, що ми занесли б інфекцію, наприклад, я, звичайно, не зробив це, бо навіть зайти не міг. Вона також не могла заразитися під час пологів, оскільки ніхто з немовлят не народився вагінально, а інша моя дочка не мала проблем. Наші сімейні обставини також не виправдовують зараження, ми не безробітні, не палимо, живемо в хороших фінансових умовах у повністю комфортному будинку, без бабусь і дідусів ».

Інша наша читачка, Анна, отримала свій особистий досвід роботи відділення перинатальної реанімації Університету Дебрецена (PIC) у 2013 році.

«Моє одноденне новонароджене було перевезене з міської лікарні Мезтур за підозрою у зараженні, не отримавши повідомлення. Він уже був у кареті швидкої допомоги, яку в основному називали іншою дитиною, але якщо швидка вже була, мою дитину посадили поруч, а потім вони мені це сказали. У Дебрецені протягом декількох днів намагалися культивувати збудника, що спричинило підозру на зараження, але протягом двох тижнів нічого не знайшли, потім повторне культивування показало наявність клебсієли ».

Неодноразово Анна підкреслювала, що це так звана інфекційна інфекція, тобто її дитина, мабуть, була спіймана старшими братами та сестрами, які ходять до такого закладу, як дитячий садок.

"Я був шокований цим, бо знаю, що інфекційне зараження стосується не навчальних закладів, а конкретно закладів охорони здоров'я". Потім Анна шукала це і знайшла сторінку в попередній статті про “Прозорість” про систему звітності про внутрішньолікарняні інфекції, згідно з якою лікарня повинна була повідомити про цю інфекцію Klebsiella на той час.

"Натомість вони намагалися переконати мене, що інфекцію спричинили старші брати і сестри, які вже два тижні були вдома за вісімдесят кілометрів, поки дитина знаходилась у ДВП у Дебрецені".

Тоді Анна не хотіла битися з лікарями та медсестрами після майже трьох тижнів у лікарні, просто чекаючи, поки їх відпустять додому. Жінці бракує звіту ÁNTSZ, ми пропонуємо підхід до того, що можна зробити в майбутньому, щоб уникнути подібних випадків.

«Швидше, вони просто доводять, що лікарі перевершують свої показники, допомога була досконалою, лише недоношені діти дуже вразливі, а матері також схильні до ризику. Це все правда, але, маючи таке ставлення, я не думаю, що такі дослідження можуть покращити догляд, якщо вони не стосуються того, що може поліпшити лікарня та її персонал ".

Бригітта Чікаш

Якщо вам сподобалася стаття

Ми шукаємо абонентів - підтримайте нашу роботу з 1000 форинтів на місяць!

Дайте 1% Transparent, щоб дізнатись, які 99% вашого податку підуть!

Грошове фінансування є запорукою нашої незалежності.