Серцево-судинна придатність та смертність після сучасної серцевої реабілітації
Мартін, B-J, Arena R et al., Університет Калгарі (електронна пошта: [email protected]), Mayo Clin Proc 2013; 88 (5): 455-63. doi: 10.1016/mayocp.2013.02.013.
Кардіореспіраторна придатність (аеробна здатність; VO2max) є предиктором очікуваної смертності, про що свідчить величезний набір даних за десятиліття в різноманітних моделях та умовах популяції. (Lavie CJ et al., J Glycomics Lipidomics 2012; 2: e104; Kaminsky LA et al., Circulation 2013; 127 (5): 652-62.). Ті, хто підтримує високу фізичну форму протягом усього життя, можуть очікувати більш тривалого та здорового життя (Blair SN et al., JAMA 1996; 276 (3): 205-10. При ІХС фітнес є кращим показником очікуваного результату, ніж супутні захворювання або фактори ризику (Myers J et: N Engl J Med 2002; 346 (11): 793-801). (Lavie CJ et al., Progr Cardiovasc Dis. 2011; 53 (6): 397-403.)
Інститут оздоровлення серця в Калгарі, Канада, проводить уніфіковану 12-тижневу наглядову амбулаторну реабілітаційну програму двічі на тиждень з 1996 року та пропонує 2-3 повторення вдома для коронарних хворих, які пройшли обстеження/втручання за допомогою катетера. На додаток до ІМТ, ліпідного профілю, HgbA1c, на конвеєрній стрічці виконується максимальне (обмежене симптомами) навантаження, з якого розраховували аеробну потужність. Вдома пропонується інтенсивність фізичних вправ від 12 до 14 за шкалою Борга. Також контролювались щотижневі тренування з опору та розтяжки. У середньому пацієнти входили в програму реабілітації через 72 дні після катетеризації, за даними 5641 учасника (76% чоловіків). Окрім навчання, вони також надають навички прийому їжі та стресу та, якщо потрібно, соціальні поради. За пацієнтами спостерігали не менше одного року.
Обмеження нижче 5 MET, між 5-8 MET та вище 8 MET використовувались відповідно до придатності. ІМТ та окружність живота (88 та 102 см відповідно) використовувались для характеристики ожиріння. Діагноз метаболічного синдрому був встановлений за наявності принаймні трьох із верхньої окружності живота, 150 мг/дл тригліцеридів або гіполіпідемічної терапії, артеріального тиску вище 130/85 мм рт.ст. та глікованого гемоглобіну вище 6%.
Середній вік 5641 пацієнта становив 60 років, але середній вік 424 пацієнтів із низькою фізичною формою (нижче 5 MET) становив понад 75 років. Середній вік 2742 осіб з аеробною здатністю понад 8 MET становив 56 років, 86 відсотків з яких були чоловіками. Серед тих, хто має низьку фізичну форму, більше людей страждають ожирінням, а більше двох третин мають метаболічний синдром. Рівень ЛПВЩ, ЛПНЩ та загального холестерину суттєво не відрізнявся між категоріями фізичної форми.
Під час 12-тижневої програми найбільше покращився низький рівень фізичної підготовки: 1,41 MET відкритий, 1,1 MET середній та 0,8 MET високий фізичний стан. Мало хто з пацієнтів втрачав вагу, лише незначне зменшення окружності живота. Через рік вищий рівень фізичної форми повернув більшість до контролю (67, 59 та 50% відповідно щодо зменшення фізичної форми), більшість підтримували свою фізичну форму, але ІМТ не був.
Аналіз виживання проти низької фізичної форми показав рівень смертності 0,54 для середньої фізичної форми та 0,32 для високої фізичної форми. Крива виживання Каплана-Мейєра передбачає виживання 30 осіб з низьким рівнем фізичної форми, 133 серед людей з середньою фізичною формою та 151 з людей з високим рівнем фізичної форми протягом 15 років.
Взаємозв'язок між високою фізичною формою та нижчою смертністю підтверджено попередніми дослідженнями: у здорових суб'єктів спостерігалося зниження смертності на 22% та 13-15% на один MET.
Слабкими сторонами дослідження було те, що вони не вимірювали аеробну здатність; що домашня активність не вимірювалася; кількість відвіданих тренінгів та фізіологічне навантаження тренувань не враховуються; низька підготовленість більше відсутня у щорічному контролі.