Дізнавшись, що ми чекаємо дитину, я зрозумів, що мені потрібно більше уваги приділяти діабету, бо я вже не відповідав лише за себе, а й за свою майбутню дитину.
Моя історія починається за замовчуванням. 12 років з не найкращим компенсованим діабетом і раптом настав заповітний етап у моєму житті, якого прагне кожна жінка - ВАГІТНІСТЬ. Однак кожна жінка з діабетом має таку ж повагу, як я та моє оточення до цього періоду.
Я використовую датчики з самого початку вагітності
З початку вагітності я використовую датчики, на які жінка має право під час вагітності. Завдяки їм я тримав рівень глюкози під контролем і зміг це виправити. Більш інтенсивний контроль також був відображений у результатах HbA1c, я досягла значення 5,8% під час вагітності, чого я дуже чекала. Протягом перших 5 місяців мій діабет був стабільним, хоч гіпо з’являлася туди-сюди.
У мене цукор у крові почав стрибати
Однак з 6-го місяця вагітності рівень цукру в крові почав стрибати, і у мене почастішала гіперглікемія. У третьому триместрі я навіть підскочив із 70 одиниць інсуліну до 130 немислимих для мене, що насправді недостатньо, але з датчиками та порадами доктора. Ми впоралися з Чиляком грайливо. У мене навіть був датчик при народженні, що було великим плюсом не тільки для мене, але і для мого акушера та медсестри, оскільки вони могли перевірити рівень глюкози в крові одним натисканням на насос під час пологів. Вони часто ним користувались і дуже хвалили.
Після пологів я все ще потребував інтенсивного контролю, який я міг мати лише за допомогою датчика, тому я пробув на датчиках ще кілька тижнів.
У мене був нижчий рівень глюкози в крові, і дозу інсуліну потрібно було відкоригувати. З початкових 130 одиниць інсуліну я впав до 50 одиниць, і без допомоги датчиків мені було б важко зрозуміти, коли і яку дозу інсуліну регулювати. У мене народився здоровий син, я пишаюся собою, що нам це вдалося без ускладнень. Я ціную її професійну допомогу та можливість користуватися сучасними технологіями, що було мені великою допомогою протягом усієї вагітності.
Думка лікаря:
Док. MUDr. Міріам Цилякова, к.т.н.
Ми з Лорікою вперше познайомилися більше 12 років тому. Її направили в дитячу ендокринологічну клініку в Мартіні з позитивним тестом глюкози в сечі та нормальним вмістом глюкози в крові натще. Я пам’ятаю, як вона їй тоді сподобалася, коли я сказав їй добре поїсти і прийти на перевірку рівня глюкози в крові через 2 години. На жаль, ми виміряли глікемію 18 ммоль/л і негайно відправили до лікарні. Ми діагностували діабет 1 типу та встановили базально-болюсний режим за допомогою інсулінових ручок. Ми турбувались про цей режим з самого початку. Лоріка тільки входила в статеве дозрівання, а гормони займалися своїми справами.
Ми пережили різні умови
У відділенні інтенсивної терапії ми колись лікували діабетичний кетоацидоз, і нам не вдалося знизити гликированний гемоглобін нижче 10%. Важка гіпоглікемія сталася наприкінці 2013 року, коли ми вирішили спробувати терапію інсуліновою помпою. Під час госпіталізації вона мала можливість спробувати датчик насоса, пам’ятаю, як вона була схвильована.
На той час датчик уже міг вимкнути дозування інсуліну при низькому рівні глюкози. На той момент ми також діагностували у її сестри діабет 1 типу, і сім’ї не вистачало коштів на придбання датчиків. Однак болюсний радник інсулінової помпи вже нам дуже допоміг, надавши Лоріке гнучкий спосіб життя. Глікований гемоглобін покращився, значення коливались у межах 8-9,5%.
Всі перевірки пройшли добре
Після закінчення мого дитинства я запропонував їй можливість продовжувати спілкування один з одним у зрілому віці. Коли Лоріка сказала мені, що вона вагітна, я дуже злякався. На той час глікований гемоглобін був не найкращим (9,2%), вона відчувала перехід від батьків до партнера. Мені сподобалось, що вони обоє прийшли, ми з Лаурікою обнялися, і ми пообіцяли, що обоє зробимо для маленьких якомога більше.
Я негайно призначив передавач для насоса та датчиків, порекомендував контрольне око, неврологічне та нефрологічне обстеження, всі засоби контролю, на щастя, вийшли добре. Лоріка чесно відвідувала мене щомісяця, вона використовувала датчики майже на 100%, її середнє значення глюкози на датчику раптово було нижче 8 ммоль/л. Під час кожної перевірки ми завантажували дані з насоса та датчика та відповідно регулювали налаштування інсулінової помпи на наступний місяць. Ми отримали глікований гемоглобін до 5,8%.
Нагородою став прекрасний хлопчик
Більш важкої гіпоглікемії або кетоацидозу під час вагітності або після пологів не було. Добова доза інсуліну під час вагітності зросла з 65 Дж. на рівні 138 МО, під час останнього огляду перед призначеним терміном, я також підготував для неї зміну налаштувань інсулінової помпи після пологів, де загальна добова доза інсуліну мала становити лише 56 МО. Коли настав День D, ми були готові до всього.
Нагородою став прекрасний хлопчик. Я дуже пишаюся Лаурік, як їй це все вдалося у віці 21 року, за те, що вона змогла зробити для себе та свого хлопчика. Незважаючи на те, що занепокоєння щодо сина та сім'ї зросло, він все ще підтримує свій глікований гемоглобін відносно оптимально на рівні 7,2%. Час від часу він купує датчики, але йому також довелося відмовитися від регулярного використання датчиків через інші фінансові потреби молодої початкової сім'ї.