На телебаченні вершиною розваг було наслідування угорцям, а жарти про "копчене" належали фольклору.

Навіть такій невеликій

Ми - етнічно різноманітний пейзаж. Ми були багатокультурними задовго до того, як ця концепція стала модною, особливо в антиімігрантській риториці. У нашому селі теж часто звучала угорська мова, один із сусідів «бісував» русинською мовою, і в дитинстві я із затамуванням дихання слухав дискусії однокласників ромів. У голові дитини це не мало сенсу. Чому хтось говорить інакше, ніж ми всі?

Мова була головною відмінною рисою при класифікації нас та них. Навіть на такій невеликій вибірці, як шкільний клас, вже можна було зрозуміти, хто більшість, а хто тягне за коротший кінець. Навіть у такій невеликій громаді відбились якості тодішнього громадянського суспільства та його середовища.

Рівність пояснювалася всіляко. Коли ми писали диктанти, ми були рівними, не беручи до уваги той факт, що частина класу насправді не пише рідною мовою, і однакові критерії тут радять, аніж допомагають.