У галузі діабету було проведено ряд клінічних випробувань для оцінки ефективності та безпеки різних антигіперглікемічних засобів при цукровому діабеті 2 типу. Спочатку ці дослідження були необхідні для реєстрації, але пізніше, в міру розширення обсягу знань, увага приділялася вивченню деталей нових терапевтичних методів. Однією з таких областей, яка порівняно рідко вивчається, є тривалість ефекту контролю глікемії даного препарату, тобто тривалість контролю глікемії (в англійській літературі це стійкість).

типу

UKPDS

Багато цитоване дослідження UKPDS (Проспективне дослідження діабету Великобританії) було проведено серед пацієнтів із нещодавно діагностованим T2DM, вихідні дані якого були доступні в 1998 році. Дані про ефективність антигіперглікемічного лікування були опубліковані в окремій публікації через 6 років після початку терапії. Загалом було встановлено, що глікемічна ефективність звичайної терапії (дієти) була значно нижчою, ніж у антидіабетиків у відділенні інтенсивної терапії, але через прогресивний, прогресивний характер T2DM, HbA1c поступово збільшувався з роками. -значення дослідження, тому в цьому відношенні не було суттєвої різниці між окремими групами ефективності (сульфонілсечовина, метформін, інсулін) (1).

ПРИЙМІТЬ

Дослідження ADOPT (дослідження прогресування діабету) оцінювало тривалість ефективності початкової монотерапії у пацієнтів із СД2, але лише на дієті (2). Дослідження проводили в 3 групах (розиглітазон, глібенкламід, метформін), причому первинною кінцевою точкою був час до відмови від монотерапії. Недостатність монотерапії визначалася як глюкоза в крові натще> 10,0 ммоль/л протягом двох послідовних досліджень під час максимальної дози, встановленої протоколом і переносимої пацієнтом. Що стосується HbA1c, розиглітазон був препаратом з найдовшою дією, метформін трохи відставав, а глібенкламід був найменш ефективним.

EUREXA

Дослідження EUREXA (європейський екзенатид) безпосередньо порівнювало глікемічну ефективність ексенатиду та глімепіриду у пацієнтів, які більше не контролювались належним чином монотерапією метформіном (3). Початкова доза ексенатиду становила 2 × 5/г/день протягом 4 тижнів, а потім дозу збільшували до 2 × 10 мкг щодня. Початкова доза глімепіриду становила 1 мг на добу, і слідчий лікар міг збільшувати його кожні чотири тижні відповідно до місцевих вимог. Терапевтична недостатність спостерігалась у 203 пацієнтів (41%) у групі екзенатидів та у 262 пацієнтів (54%) у групі глімепіридів (співвідношення шансів 0,748; 95% ДІ: 0,623-0,899). Дослідження показало, що ексенатид, доданий до метформіну, забезпечує належний глікемічний контроль у більшої частини пацієнтів, ніж глімепірид, доданий до метформіну.