ЕМП із 2x (5x700 мг) (паперовий папір/PE/Al/кополіетиленметакрилова кислота)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Затверджений текст рішення про передачу дозволу на продаж лікарського засобу ev.č. 2011/04474-TR
Затверджений текст рішення про зміну дозволу на продаж лікарського засобу ev.č 2010/07232, 2011/01796, 2011/01800, 2011/01802, 2011/01808
Додаток No 1 до повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу ev.č. 2011/01798, 2011/01804, 2011/01810
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Версатіс 5% лікувальний пластир
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожен пластир розміром 10 см x 14 см містить 700 мг (5% мас.) Лідокаїну
(50 мг лідокаїну на 1 г клейової основи)
14 мг метилпарабену
7 мг пропілпарабену
700 мг пропіленгліколю
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Білий гідрогелевий пластир, що містить клейкий матеріал, який наноситься на нетканий шар пеготерату з написом «Лідокаїн 5%», покритий знімною пеготератною плівкою.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Versatis призначений для симптоматичного лікування невропатичного болю, пов'язаного з попередньою інфекцією оперізувального герпесу (оперізуючий лишай, постгерпетична невралгія, PHN).
4.2 Дозування та спосіб введення
Дорослі та літні пацієнти
Хворобливе місце слід закривати пластиром один раз на день протягом 12 годин протягом 24 годин. Для ефективного лікування слід використовувати лише необхідну кількість пластирів. При необхідності пластирі можна розрізати на менші шматочки ножицями перед тим, як знімати захисну фольгу. Загалом не слід використовувати одночасно більше 3 пластирів.
Пластир потрібно наносити на неушкоджену суху шкіру без роздратування (після того, як оперізувальний лишай заживе).
Кожен пластир слід використовувати максимум 12 годин. Це повинно дотримуватися інтервалу не менше 12 годин, коли пластир не використовується. Пластир можна застосовувати вдень або вночі.
Пластир потрібно нанести на шкіру відразу після вилучення його з пакетика та зняття захисної фольги з поверхні гелю. Волосся і волосся на ураженій ділянці потрібно стригти ножицями (не голити).
Результат лікування слід переоцінити через 2-4 тижні. Якщо реакція на Версатіс відсутня після цього часу, або якщо ефект вивільнення пластиру був пов’язаний виключно з його захисними властивостями для шкіри, лікування слід припинити, оскільки потенційні ризики можуть перевищувати користь від лікування (див. Розділи 4.4 та 5.1) . Клінічні дослідження показали, що кількість використовуваних пластирів зменшується з часом при тривалому застосуванні Версатіса. Тому лікування слід регулярно переоцінювати, щоб вирішити, чи можна зменшити кількість пластирів, необхідних для покриття хворобливої ділянки, чи можна продовжити час, коли пластир не використовується.
Порушення функції нирок
Коригування дози у пацієнтів з нирковою та легкою нирковою недостатністю не потрібно. Версатіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. Розділ 4.4).
Порушення функції печінки
Коригування дози пацієнтам з легким або середнім ступенем печінкової недостатності не потрібно. Версатіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. Розділ 4.4).
Діти та підлітки
Безпека та ефективність препарату Версатіс у дітей віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин. Пластир також протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до інших місцевих анестетиків амідного типу, наприклад бупівакаїн, етидокаїн, мепівакаїн та прилокаїн.
Пластир не можна наносити на запалену або пошкоджену шкіру, таку як активні ураження лишаєм, атопічний дерматит або рани.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Пластир не слід наносити на слизові оболонки. Пластир не повинен потрапляти в очі.
Пластир містить пропіленгліколь, який може спричинити подразнення шкіри. Він також містить метилпарабен та пропілпарабен, які можуть викликати алергічні реакції (можливо, уповільнені).
Пластир слід застосовувати з обережністю пацієнтам із серйозними ураженнями серця, серйозними порушеннями функції нирок або серйозними ураженнями печінки.
Встановлено, що один із метаболітів лідокаїну, 2,6-ксилідин, є генотоксичним та канцерогенним у щурів (див. Розділ 5.3). Встановлено, що вторинні метаболіти є тератогенними. Клінічне значення цієї знахідки невідомо. Отже, тривале лікування препаратом Версатіс виправдане лише у тому випадку, якщо терапевтична користь для пацієнта (див. Розділ 4.2).
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Жодних досліджень взаємодії не проводилось. У клінічних дослідженнях з пластиром клінічно значущих взаємодій не спостерігалось.
Оскільки пікові концентрації лідокаїну в плазмі крові, що спостерігались у клінічних випробуваннях із пластирами, були низькими (див. Розділ 5.2), клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії малоймовірні.
Хоча всмоктування лідокаїну із шкіри зазвичай низьке, пластир слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають антиаритмічні засоби класу I (наприклад, токаїнід, мексилетин) та інші місцеві анестетики, оскільки не можна виключати ризик адитивних системних ефектів.
4.6 Вагітність та лактація
Вагітність
Лідокаїн проникає через плаценту. Однак відсутні достатні дані щодо застосування лідокаїну вагітним жінкам.
Дослідження на тваринах не вказують на потенційні тератогенні ефекти лідокаїну (див. Розділ 5.3).
Потенційний ризик для людини невідомий. Отже, препарат «Версатіс» слід застосовувати під час вагітності лише у разі крайньої необхідності.
Лактація
Лідокаїн виводиться з грудним молоком. Однак досліджень з пластиром у жінок, які годують груддю, немає. Оскільки лідокаїн метаболізується порівняно швидко і майже виключно потрапляє в печінку, очікується, що лише дуже низький рівень лідокаїну буде виділятися в жіноче молоко.
Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з машинами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з машинами малоймовірний, оскільки системне всмоктування є мінімальним (див. Розділ 5.2).
Побічні ефекти
У межах кожної групи частот побічні реакції подаються у порядку зменшення їх серйозності.
Очікується, що побічні реакції виникнуть приблизно у 16% пацієнтів. Через природу препарату це локалізовані реакції.
Побічними реакціями, про які найчастіше повідомляли, були реакції на місці ін’єкції (такі як печіння, дерматит, еритема, свербіж, висип, подразнення шкіри та пухирі).
У наведеній нижче таблиці перелічені побічні реакції, про які повідомлялось у постгерпетичних дослідженнях невралгії у пацієнтів, які застосовували пластир. Вони сортуються за класом системи органів і частотою. Частоти визначаються як дуже поширені (³1/10), загальні (від ≥1/100 до 12 місяців) отримують більше користі від активного лікування, що підтверджується висновком, що ця група пацієнтів була більш схильна до припинення лікування через відсутність ефекту при переназначенні до плацебо. під час подвійного сліпого результату цього дослідження.
У контрольованому відкритому дослідженні Версатіс показав ефективність, яку можна порівняти з прегабаліном у 98 пацієнтів з PHN із сприятливим профілем безпеки.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Поглинання
Коли 5% медикаментозний пластир із лідокаїном застосовують у максимально рекомендованій дозі (3 пластири застосовують одночасно протягом 12 годин), приблизно 3 ± 2% від загальної дози лідокаїну, що вводиться, є системно доступними. Це схоже для одноразового та повторного введення.
Популяційний кінетичний аналіз клінічних досліджень ефективності у пацієнтів з PHN виявив середню максимальну концентрацію лідокаїну 45 нг/мл, коли одночасно застосовували 3 пластири протягом 12 годин на день після повторного введення до одного року. Ця концентрація узгоджується з спостереженнями з фармакокінетичних досліджень у пацієнтів з PHN (52 нг/мл) та у здорових добровольців (85 нг/мл та 125 нг/мл).
Лідокаїн та його метаболіти MEGX, GX та 2,6-ксилідин не виявляли жодної тенденції до накопичення, концентрації стійкого стану були досягнуті протягом перших чотирьох днів.
Кінетичний аналіз популяції показав, що при збільшенні кількості пластирів з 1 до 3, що застосовуються одночасно, системна експозиція зростала менше, ніж було б пропорційно кількості застосованих пластирів.
Поширення
Після внутрішньовенного введення лідокаїну здоровим добровольцям об'єм розподілу становив 1,3 ± 0,4 л/кг (середнє значення ± с.о., n = 15). Обсяг розподілу лідокаїну не залежав від віку, зменшувався у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю та збільшувався у пацієнтів із захворюваннями печінки. При концентрації у плазмі крові після накладання пластиру приблизно 70% лідокаїну зв’язується з білками плазми. Лідокаїн перетинає плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри, ймовірно, шляхом пасивної дифузії.
Біотрансформація
Лідокаїн швидко метаболізується в печінці до кількох метаболітів. Основним шляхом метаболізму лідокаїну є N-деалкілування до моноетилгліцину ксилідину (MEGX) та гліцину ксилідину (GX), які є менш потужними, ніж лідокаїн, і доступні у низьких концентраціях. Вони гідролізуються до 2,6-ксилідину, який перетворюється на кон'югований 4-гідрокси-2,6-ксилідин.
Метаболіт 2,6-ксилідин має невідому фармакологічну активність, але виявив канцерогенний потенціал у щурів (див. Розділ 5.3). Кінетичний аналіз популяції виявив середню максимальну концентрацію 2,6-ксилідину 9 нг/мл при повторенні щодня протягом одного року. Цей висновок був підтверджений у фармакокінетичному дослідженні фази I. Дані обміну лідокаїну в шкірі відсутні.
Ліквідація
Лідокаїн та його метаболіти виводяться нирками. Понад 85% дози виявляється в сечі у вигляді метаболітів або активного препарату. Менше 10% дози лідокаїну виводиться у незміненому вигляді. Основним метаболітом у сечі є кон’югат 4-гідрокси-2,6-ксилідину за умови, що приблизно 70-80% дози виводиться із сечею. 2,6-ксилідин виводиться із сечею людини при концентраціях, менших 1% дози. Період напіввиведення лідокаїну після застосування пластиру у здорових добровольців становить 7,6 години. Виведення лідокаїну та його метаболітів може сповільнюватися через серцеву, ниркову або печінкову недостатність.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Ефекти в неклінічних дослідженнях загальної токсичності спостерігалися лише при експозиції, яка вважається достатньою, ніж перевищує максимальну експозицію для людини, що вказує на незначну значимість для клінічного використання.
Лідокаїну гідрохлорид не виявляв генотоксичності в дослідженнях in vitro та in vivo. Його гідролізований продукт та метаболіт, 2,6-ксилідин, виявляв змішану генотоксичну активність у кількох аналізах, особливо після метаболічної активації.
Дослідження канцерогенності з лідокаїном не проводились. Дослідження метаболіту 2,6-ксилідину у харчуванні щурів-самців та самок призвели до цитотоксичності, пов’язаної з лікуванням, та гіперплазії нюхового епітелію носа, а також спостерігали карциноми та аденоми в носовій порожнині. Також були виявлені пухлинні зміни в печінці та підшкірній клітковині. Оскільки ризик для людей незрозумілий, слід уникати тривалого лікування високими дозами лідокаїну.
Лідокаїн не впливає на загальну репродуктивну здатність, фертильність самок у щурів або розвиток ембріо-плода/тератогенність у щурів при концентрації в плазмі до 50 разів більшої, ніж у пацієнтів.
Досліджень на тваринах недостатньо щодо плодючості чоловіків, пологів або постнатального розвитку.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Самоклеючий шар:
гліцерин, рідкокристалізуючий сорбіт, кармелоза натрію, пропіленгліколь (E1520), сечовина, важкий каолін, винна кислота, желатин, полівініловий спирт, гліцинат алюмінію, динатрію едетат, метилпарабен (E218), пропілпарабенова кислота (E216,.
Підтримуючий шар: пеготерат
Покривний шар: пеготерат
6.2 Несумісність
6.3 Термін зберігання
Після першого відкриття пластиру патчі потрібно використовувати протягом 14 днів.
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Не охолоджуйте та не заморожуйте.
Після першого відкриття: Тримайте мішок щільно закритим.
Тип упаковки та вміст упаковки
Саше, що закривається, виготовлене з паперу/поліетилену/алюмінію/етилену сополімеру метакрилової кислоти, що містить 5 пластирів.
Кожна упаковка містить 5, 10, 20, 25 або 30 пластирів.
Не всі розміри упаковки можуть продаватися.
6.6 Особливі заходи безпеки при роботі
Після використання пластир все ще містить ліки. Після пілінгу використаний пластир слід скласти навпіл, приклеюючи сторону всередину, щоб самоклеючий шар не оголився, а пластир слід викинути.
Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.
7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ
8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР
9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ