Короткий словник словацької мови
екскаватор -а -частка с. машина для розв'язування, збирання та завантаження грунту: лопата, ковш r.
рипак -а м. витягнуті ніздрі: свиня r.;
прен. pejor. частина обличчя з носом і ротом: отримати після р-у;
копати -e -u -uc -uci немає документа.
1. проникати в поверхню з чимось загостреним, гострим і тим самим порушувати: r. в стіну, в меблі;
кабан р-у (земля)
2. вираз баран, плітки, штовхнути, тикати: r. однокласнику лікоть
1. копати, свердлити: r. в глині, хлопчик з р-е в носі
2. згорнутися, згрібати: r. у валізі;
прен. р. в чужому нещасті
док. викопати -e -ú -pol
Правила словацької орфографії
rypák ‑a m.; rypáčik ‑a m.
dig ‑e ‑u ‑uc ‑uci немає документа.; відкопати
Словник словацької мови (з 1959 - 1968) 1
рип цит. вказує на удар, удар, ляпас, поштовх: Гей, почекай, брате! - І я копаюся в цьому. (Зірка)
екскаватор, -а, -част середній. тех. обладнання для копання, копання та очищення ґрунту, екскаватор: ковш, колесо, гусениця, гідромеханічне.
морда, -і людина. р. звичка губ тварин. виступаючі (особливо у свиноматки): вдарити свиню після р-у;
Брав висунув із гущавини велику морду. (Вадж.) Газон із гравіруванням кігтів диких свиней. (Джил.);
прен. pejor. про ніс людини ал. рот: Фашистські окупанти пішли із закривавленими землекопами. (Тат.) Таво потер морду. (Швант.)
● дати комусь бити після р-у, доручити йому;
втиснути у все своє r. всіх щось цікавить;
рипачик, -а/-чка самець. р. zdrob. вираз.
1. (що, у що, в чому) копанням, натисканням гострого предмета, щоб заважати, гострим предметом десь, копатись у чомусь: кабани рили землю, r. стіни;
твердий мінерал копається у вапняку;
Я з посмішкою закопався в камінь. (Стод.) Люди копали в замороженій кераміці. (Ондр.) Ондро закопав палицю в землю. (Гор.);
прен. Священик копається в стінах серця (габ.), Роблячи каяття.
2. вираз (в кого, у що навіть безпосередньо.) сунути, тикати: Хлопці копають дитину в ребра. (Джил.);
прен. хтось співавт. атакувати щось, злісно, дратувати, дратувати: Чому ти копаєшся в мені, коли ти мій друг? (Джил.) Кожна родина Лонерів копалася проти Штура. (Hurb.);
|| копати дзвінок. вираз (в чому) завалити: r. у валізі;
Буксир копав йому ніс. (Гор.);
прен. Він копає у своєму нещасті (Гор.) Досі розмовляє про нього і думає про нього. Я копався у своїх почуттях, як ніс. (Міх.)
копати додати. м. злісно ображаючи, дратуючи, нападаючи, придираючись до когось: Людвік був допитливим, копальним, недовірливим і дуже ревнивим. (Вадж.)
1. Копатися в (з) гострим предметом: Хлопці закопуються в землю цикорієм. (Жито.)
2. (хто, у кого, у що) чистити, штовхати, тикати: Кульбаба вкопав його в ребра. (Гек.) Дорожник зарився у кубічний кінець родимки. (Команда.);
прен. хтось співавт. напасти на щось злісно, злити, мучити, дратувати: Бабусі-вервиці закопали Єву. (Урб.) Іван хотів би покопатися в людині. (Грег.)