золь інжир 5х1 мл/1 мг
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток No 2 до рішення про зміну реєстрації, ев. ні. 2108/06396
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ВІНКРИСТИН РІДКИЙ-РИХТЕР 1 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
Вінкристин сульфат 1 мг у 1 флаконі (1 мл).
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1. Терапевтичні показання
Гострий лімфобластний лейкоз, хвороба Ходжкіна, всі гістопатологічні підтипи та клінічні стадії неходжкінських лімфом, рабдоміосаркома, саркома Юінга, нейробластома, пухлина Вільмса.
При солідних пухлинах для дорослих його в основному дають у поєднанні з іншими цитостатиками.
4.2. Дозування та спосіб введення
Він призначений лише для внутрішньовенного вживання (слід вживати запобіжних заходів, щоб уникнути екстравазації). Це має летальні наслідки при внутрішньовенному введенні.
Особливу увагу слід приділити розрахунку індивідуальної дози залежно від клінічного стану пацієнта.
Зазвичай його дають в одній дозі 1,0-1,4 мг (максимум 2 мг) на квадратний метр площі поверхні тіла раз на тиждень. Загальна доза, введена під час лікування, не повинна перевищувати 10-12 мг/м 2 .
Дітям дають 1,5 мг/м 2 поверхні тіла в одній дозі один раз на тиждень.
Тривалість лікування - 4-6 тижнів.
Тільки менші дози можна застосовувати при печінковій недостатності.
Препарат слід розбавляти додаванням сольового розчину. Свіжоприготовлений розчин вінкристину (0,1 мг/мл) вводять у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій або інфузій протягом 1 хвилини.
4.3. Протипоказання
Підвищена чутливість до препарату та допоміжних речовин. Мієлосупресія, неврологічні захворювання, бактеріальні та вірусні інфекції.
4.4. Особливі попередження
Вінкристин можна застосовувати дуже обережно при одночасному та попередньому застосуванні цитостатиків або променевої терапії у пацієнтів літнього віку, при лейкопенії, тромбоцитопенії та печінковій недостатності.
Необхідно регулярно перевіряти показники крові. Якщо лейкоцити падають нижче 3000, доцільно припинити лікування та приймати антибіотики з профілактичною метою.
Після терапії вінкристином може розвинутися гостра урикемічна нефропатія; тому слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечувати достатнє споживання рідини та адекватний діурез та вводити інгібітор ксантиноксидази (наприклад, алопуринол).
Екстравазація може спричинити місцеву хворобливу реакцію та некроз. Прийом слід негайно припинити, а решту дози ввести в іншу вену.
Місцеве введення гіалуронідази рекомендується для полегшення дискомфорту.
Під час лікування слід застосовувати негормональну контрацепцію.
4.5. Наркотичні та інші взаємодії
Одночасне вживання нейротоксичних препаратів (таких як аспарагіназа, ізоніазид тощо).
З обережністю можна використовувати з:
мітоміцин С (можуть спостерігатися гостра задишка та бронхоспазм)
фенітоїн (сироваткові концентрації антиконвульсантів можуть зменшуватися, а настороженість до судом може зростати).
4.6. Застосування під час вагітності та годування груддю
Як і інші цитостатики, вінкристин слід застосовувати з обережністю під час вагітності. Лікуючий лікар повинен враховувати співвідношення користь/ризик.
Під час лікування грудне вигодовування слід припинити.
4.7. Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з машинами
4.8. Побічні ефекти
Найчастіше: нейротоксичність (проявляється в сенсорних, рухових або вегетативних функціях), гіперурикемія, гостра гіперурикемічна нефропатія, алопеція.
Нечасто: токсичність центральної нервової системи, гіпонатріємія, синдром, пов'язаний з невідповідною секрецією антидіуретичного гормону, запор, втрата ваги, нудота, блювота, кропив'янка.
Рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, стоматит.
Після комбінованої терапії з відеомагнітофоном можуть виникнути азооспермія та аменорея. Якщо виникають нейротоксичні симптоми, терапію слід припинити.
4.9. Передозування
Допоміжне лікування повинно включати прийом протисудомного препарату (фенобарбітал), клізми (для запобігання хвороби клубової кишки), моніторинг серцево-судинної функції пацієнта та регулярний контроль показників крові.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1. Фармакодинамічні властивості
Код ATC: L01CA02
Фармакотерапевтична група: цитостатик
Вінкристин - алкалоїд рослинного походження (Catharanthus roseus). Він оборотно блокує поділ мітотичних клітин на стадії метафази. Зв’язуючись з мітотичними мікротрубочками, він запобігає розвитку мітотичних веретен. Він вибірково пригнічує механізм відновлення ДНК в клітинах пухлини і, пригнічуючи дію ДНК-залежної РНК-полімерази, пригнічує синтез РНК.
In vitro в культурі тканин Hela низькі дози пошкоджують мітотичне веретено, при більш високих дозах розвиваються пікномітоз і пікноз. Цитотоксична дія вінкристину пов’язана з появою цитоплазматичних крапель у культурах тканин. Порогова доза зупинки мітозу становить 10 -4 мг/мл.
Джонсон та Армстронг вперше перевірили ефективність вінкристину in vivo у 1963 р. На лейкозі Р-1534 у мишей та на ряді асцитичних та твердих форм трансплантаційних пухлин гризунів. Найважливішими пухлинами гризунів є: NKLy асцитична, АК, Л-1210 та Р-388 лейкемія, асцитична пухлина Ерліха, саркома Йошиди та гепатома Новікова. У цих дослідженнях ступінь ефективної щоденної в/в. дози від 0,05 до 0,3 мг/кг. Цей діапазон доз значно збільшив виживання тварин, які мали як лейкемію, так і асцитичну пухлину, і суттєво заблокував ріст трансплантованих солідних пухлин. Помірне пригнічення росту спостерігалось у підшкірній карциномі Герина та підшкірній карциномі Уокера, при інтраперитонеальному введенні спостерігалося понад 50% гальмування.
5.2. Фармакокінетичні властивості
При внутрішньовенному введенні собакам міченого вінкристину спостерігали двофазну екскрецію з періодом напіввиведення 5 хв та 5 хв відповідно. 190 хв. Печінка виводить її переважно з жовчю, де пікова концентрація може спостерігатися через 60 хвилин після введення. Менші кількості можна виявити в сечі як у незміненому, так і в метаболізованому вигляді. Що стосується розподілу, посилене накопичення може спостерігатися в підшлунковій залозі, селезінці, нирках, легенях та печінці (Касл). Екскреція у людей показує трифазну модель (Бендер) з періодом напіввиведення 4-5 хв, 2-3 год та 19-155 год. Також спостерігалося інтенсивне зв'язування з клітинами крові та білками сироватки крові. Існують великі варіації між індивідуальними варіантами періоду напіввиведення та обсягу розподілу.
Він метаболізується в печінці і виводиться переважно з жовчю. Лише 10-20% введеної дози з’являється в сечі.
Кінетика щурів та людей
Кінетика у щурів:
(мг/кг) Амплітуда половина Амплітуда половина
(мг/л) (год) (мг/л) (год)
Вінкристин 0,1 714 ± 383 0,78 ± 0,21 12 ± 10 14,3 ± 6,3
(n = 3) 454 ± 23 0,68 ± 0,02 4,2 ± 0,5 12,3 ± 0,6
Список літератури: Роджер Рахмані та ін.: Порівняльна фармакокінетика протипухлинних алкалоїдів Vinca: Внутрішньовенні болюсні ін’єкції Navelbine та супутніх алкалоїдів для онкологічних хворих та щурів, хіміотерапія та фармакологія раку (1986)
Фармакокінетика вінкристину (VCR) у онкологічних хворих:
Після внутрішньовенної болюсної ін’єкції відеомагнітофона фармакокінетичні дані аналізували за допомогою цифрового комп’ютера згідно з відкритою моделлю із трьома відділеннями (C), в якій C-1 представляв об’єм плазми, C-2 добре перфузійні тканини та C-3 a досяжна порція. Вважалося, що виведення наркотиків відбувається із С-2. Періоди напіввиведення трьох фаз розкладання a, b та g становили 2,64, 34,5 та 942 хвилини. Очевидні обсяги компонентів 1, 2 та 3 становили 2,85, 13,95 та 125,68 літра. У кінцевій фазі (g) розподіл ліків у С-1, С-2 та С-3 становив: 2,11, 8,78 та 89,11%. Великий третій компонент і тривала фаза розпаду крові g разом з дуже низькою константою елімінації (K31) вказують на значне зв’язування VCR з тканинами, з яких відбувається повільне вивільнення. Це дозволило б тривалий вплив нервової тканини на відеомагнітофон, що може призвести до клінічної нейротоксичності.
Список літератури: В. Сагар-Сетхі та ін., Медична школа Боумена Грея, Університет Вейк-Фореста, Вінстон-Салем, (Клінічні дослідження, 1980)
5.3. Доклінічні дані безпеки
Келлнер та Немет спостерігали такі токсичні симптоми, коли спостерігали одну дозу вінкристину LD50 або LD99: параліч задніх кінцівок та сечового міхура, втрата ваги, діарея та атрофія селезінки. Гістопатологічне дослідження виявило руйнування лімфоїдної тканини та сильне пошкодження стінок кишечника та слизової.
Субхронічна токсикологія у мавп (і людей) показала, що периферична нервова система є найбільш чутливим органом-мішенню після стінок кишечника та скелетних м’язів. Серед пошкоджень системи кровотворення у тварин, які отримували вінкристин, депресія гранулопоетичної системи є найбільш вираженою, а тромбоцитопенія (Келлнер) також спостерігалася при більш високих дозах. У щурів та мишей низькі дози вінкристину індукують тромбоцитоз.