Відносини цього змісту

У цій статті

Вам також цікаво

Плюс.

  • DVD-програвачі
  • Є ті, кому для зміни каналів потрібно сім секунд
  • Скільки коштує телевізор "а-ля-карт"?
  • Несподівана якість
  • Нескінченні фільми
  • Попереднє дослідження споживачів EROSKI

Опубліковано у друкованому виданні в березні 2002 року

Проаналізовано дванадцять записуваних компакт-дисків (CD-R), вісім для даних та чотири для аудіо. Записувані компакт-диски можна записати лише один раз, на відміну від CD-RW, які можна перезаписати. CD-R з даними архівують та зберігають комп'ютерні дані, тоді як аудіо CD-R записують музичні доріжки або аудіофайли, такі як WAV або MP3. Принциповою відмінністю між ними є структура, з якою вони були створені, хоча програмне забезпечення для запису дозволяє створювати компакт-диски з тією чи іншою структурою. Музику можна записувати на Data CD-R, але деякі стереопрогравачі CD не завжди читають музику, записану на Data CD-R. Тому рекомендується використовувати CD-R із даними для передачі даних, а CD-R із аудіо для музики.

добре

Компакт-диски з даними коштують в середньому один євро за одиницю, а найдешевшими є ті, які вивчали HP (0,72 євро) та Verbatim (0,77 євро), тоді як найдорожчими були бренди Fuji (1,17 євро) та Hi Space ( 1,19 євро). Зі свого боку, ті, що вивчали Traxdata, Sony, Basf та TDK, представляють ціни, близькі до середніх. Аудіо компакт-диски коштують в середньому 2,20 євро; найдешевший - аналізований Basf (1,95 євро) і найдорожчий - Sony, який коштує 2,55 євро. Причина такої різниці в цінах: окрім того, що обсяг продажів аудіо CD-R є меншим, вони платять плату (0,5 пташ/хвилину) Загальному товариству авторів, оскільки вони призначені за запис музики.

Хоча структура CD-R схожа на структуру будь-якого іншого компакт-диска, їх відрізняє наявність (між шаром підкладки з полікарбонату та відбиваючим металевим шаром усіх CD) шару термочутливого органічного барвника, що дозволяє запис інформації.

Компакт-диски з даними (дешевші) використовуються для запису музики, хоча і не у всій комп’ютерній техніці

У результатах порівняльного аналізу інформація про споживача на цих компакт-дисках є загальноприйнятною, хоча і не дуже однорідною, з деякими упущеннями та певним змістом лише англійською мовою. Компакт-диски з даними HP та Traxdata не містять інструкцій щодо використання та обслуговування, а також у Traxdata відсутні дані виробника або імпортера. Що стосується гарантії, то вона задовільна лише для Verbatim Metal Azo. Серед компакт-дисків із даними лише компакт-диск Hi Space не вказує на швидкість запису, і жоден з аудіо компакт-дисків не надає цієї цікавої інформації. У більшості тих, хто її забезпечує, ця швидкість дорівнює 16X (16x2400 KB/sec), а в Fujifilm та Basf/Emtec - 12X (12X1800 KB/sec). Через запаморочливу швидкість, з якою змінюється ринок компакт-дисків, на момент виходу цього огляду 12X і 16X, швидше за все, будуть замінені на 32X.

З іншого боку, ємність пам’яті в аналізованих компакт-дисках однакова (оскільки є 650 МБ або 74 хвилини, 90 хвилин.): Дані вказують 700 МБ або 80 хвилин, а аудіо - 80 хвилин.

Вибагливі тести, проведені для оцінки придатності до функціонування цих 12 компакт-дисків, дали задовільний результат. Більшість з них все ще працювали після тестування, хоча були і винятки: Verbatim (дані) та Emtec (аудіо) не пропустили відклеювання ярлика, оскільки були непридатні для подальшого використання, тоді як Sony, Fuji та Hi Space (усі три дані) та Аудіо Fuji було дещо пошкоджено, але все ще працювало. А під час стрес-тесту аудіо компакт-диск Фудзі представив невелику зміну, яка не завадила йому продовжувати працювати.

Інші питання: чіткість та адекватність інструкцій із використання, обслуговування та очищення були кращими в TDK та Hi Space (випуски даних). Швидкість запису (із реєстратором LACIE/CDBP-241040s) виявилася схожою серед чотирьох аудіосигналів, але не так у даних. TDK, Sony, HP, Traxdata та Verbatim займали лише 3 хвилини, а Fuji та Basf/Emtec - 3,5 хвилини. Найповільніший, Hi Space, вимагав 4,5 хвилин. Згадаймо тут, що місткість компакт-дисків була однаковою, тому для запису однакової кількості інформації потрібен різний час. Після порівняння всіх результатів найкраще співвідношення ціни та якості серед компакт-дисків даних відповідає Verbatim Metal Azo (0,77 євро), а серед аудіо - TDK CD-RA-XG X Reflex (2,28 євро). Hi Space постає високоякісним продуктом завдяки особливостям, які йому надає вуглецеве покриття.

Колір лицьового боку компакт-дисків

Реверс компакт-дисків різного кольору: у Sony, HP, Fujifilm та Basf/Emtec золоті дані, а в Emtec та Fujifilm - аудіо. У TDK, Traxdata та TDK та Sony Audio вони були синіми або синьо-зеленими. Verbatim був темно-синім, і нарешті Hi Space's - чорним. За винятком Hi Space, де чорний колір обумовлений зовнішнім покриттям, що покращує його захист від ультрафіолетових променів та стійкість до постійного використання, в інших колір обумовлений головним чином типом органічного барвника записуючого шару. Тільки Verbatim Metal Azo вказує на природу цього органічного барвника. Хоча існують суперечки щодо цього, чорні, золоті чи темно-сині CD-R зазвичай асоціюються із збільшенням довговічності, що може бути важливим для резервних копій. Однак це не єдиний фактор, який визначає довговічність CD.

Як проводились тести

Щоб перевірити, що жоден з CD-R не мав проблем із записом, було використано сім конкретних каталогів або папок на ПК, які, в свою чергу, містили 111 папок з 1925 файлами загальною ємністю 397 МБ (мегабайт). Інформацією були текст, зображення, звук та активні ігрові програми. Для музичного запису був використаний диск із 12 піснями, що займали 480 Мб. Запис проводився з рекомендованою швидкістю запису на кожному компакт-диску. Коли ця інформація не з’являлася, використовували 12X. Час, необхідний для завершення запису, вимірювався на кожному компакт-диску. Потім було перевірено, чи відповідають записані дані оригіналам.

Компакт-диски можуть бути змінені через екстремальні або швидко мінливі погодні умови. CD-R піддавали дії низьких (-20ºC) і високих (60ºC) температур протягом 24 годин, а потім перевіряли за допомогою різних пристроїв зчитування (CD-RW, CD-програвача та CD-програвача для музичного ланцюга), чи працюють вони все ще чи ні. А якість запису перевірялася за допомогою певної програми (Disk Checker 2000), яка кількісно визначає помилки, допущені під час запису.

Під час випробування на міцність зразки піддавали 10 краплям з висоти 1,5 метра на тверду поверхню. Пізніше було перевірено, чи не було фізичного погіршення стану та чи продовжували працювати програвачі компакт-дисків.

Адгезія етикетки також може пошкодити поверхню компакт-диска. Щоб перевірити це, на верхню грань компакт-диска, у відведеному для цього місці, наклеювали ярлик розміром 7x3 см, а через 48 годин етикетку відклеювали, оглядаючи зразки візуально та через різні зчитувачі компакт-дисків.

Нарешті, для того, щоб перевірити, чи можна писати м’яким наконечником незмивного маркера на компакт-дисках, не змінюючи їх функції, зразки маркувались та оцінювали легкість напису та його проекцію на верхню грань компакт-диска. Найкраще оцінювали тих, хто мав певний рівень письма.