Самозор починається з внутрішньої оболонки ока - сітківки. У ньому є дві сенсорні клітини: супозиторії та палички. Супозиторії зберігаються в основному в задньому полюсі та в його оточенні, тоді як вони відсутні по краях. Вони використовуються для чіткого зору, але для цього їм потрібне гарне освітлення. Палички відсутні в задньому полюсі, оскільки вони розташовані переважно по краях сітківки. Вони дають змогу краще бачити при дуже слабкому освітленні, у сутінках, вночі тощо.
Люди з нормальними очима пристосовуються до зору при слабкому освітленні після короткого перебування в темряві (пристосування до темряви). При захворюваннях периферичних відділів сітківки порушується здатність розпізнавати предмети в темряві. Око навіть протягом тривалого часу не може пристосуватися до бачення в темряві. Цей розлад називається вовчим туманом (гемералопія). На більш просунутому етапі поле зору також звужується при денному світлі, так що врешті воно стає настільки вузьким, як при перегляді печі. Це робить пацієнта набагато складнішим для орієнтації в просторі навіть вдень.
Вовчий туман може передаватися у спадок або набуватися протягом життя. Успадкований вовчий туман зумовлений дуже характерними дегенеративними змінами сітківки, однаковими для обох очей. Зазвичай він з’являється в перше десятиліття життя, все ще продовжується і може закінчитися сліпотою. Потрібно тривале лікування при успадкованому вовчому тумані. Отриманий вовчий туман обумовлений головним чином нестачею вітаміну А, який є низьким у раціоні (нестача молока, масла, моркви тощо), або його достатньо, але він не застосовується при захворюваннях кишечника, печінка та ін. Отриманий вовчий туман можна дуже добре вилікувати, вводячи вітамін А ін’єкціями.