тіла

  • предметів
  • реферат
  • Головний
  • методи
  • Склад тіла дитини та печінкова спектроскопія.
  • Антропометрія матері та дитини.
  • Аналіз даних.
  • РЕЗУЛЬТАТИ
  • ОБГОВОРЕННЯ
  • глосарій

предметів

  • Ожиріння
  • педіатрія
  • прогноз

реферат

Надмірна вага матері та ожиріння пов’язані з несприятливими наслідками потомства. Причинні біологічні ефектори невизначені. Припустивши, що початковими подіями можуть бути зміни у складі тіла дитини в матці, ми перевірили гіпотезу про те, що на вміст і розподіл жирової тканини новонароджених (АТ) та ліпідів у печінці впливає ІМТ матері. Ми вивчили 105 здорових новонароджених пар. Ми оцінили педіатричні AT-відсіки за допомогою МР-зображень всього тіла та вмісту внутрішньогепатоцелюлярних ліпідів за допомогою 1 H-спектроскопії. ІМТ матері коливався від 16,7 до 36,0. Кожне збільшення ІМТ матері після коригування статі та ваги немовляти збільшувало загальну кількість немовлят (8 мл; 95% ДІ, 0,09–14,0; р; = 0,03), живіт (2 мл; 95% ДІ, 0,7). –4, 0; p = 0,005) та неабдомінальний (5 мл; 95% ДІ, 0,09–11,0; p = 0,0554) АТ і, з урахуванням статі та віку дитини, це збільшення на 8,6% (95% ДІ, 1, 1- 16, 8; p = 0,03) у внутрішньогепатоцелюлярному ліпіді. АТ черевної порожнини у новонароджених та ліпіди в печінці зростають із збільшенням ІМТ матері у нормі. Ці ефекти можуть бути ініціаторами життєвої траєкторії, що веде до погіршення стану метаболізму.

Головний

Ожиріння у жінок дітородного віку зросло у Сполученому Королівстві з 12% у 1993 році до 18,5% у 2006 році (1). Існують ознаки постійного збільшення відповідно до зсуву праворуч від кривої розподілу популяції ІМТ у матері. Надмірна вага та ожиріння також зростають у дитинстві та дитинстві, а також ознаки метаболічного синдрому у дитячої популяції (2). Небезпека надмірної ваги матері та ожиріння для матері та дитини, задокументована у доповіді Великобританії щодо конфіденційної інформації про здоров’я матері та дитини „Чому помирають матері” (3), свідчить про те, що матері піддаються більшому ризику викидня, високого кров’яного тиску, гестаційного діабету, та кесарів розтин. Результати для немовлят відображаються на підвищеній перинатальній смертності та короткочасній захворюваності, а в дитячому віці, підвищеному ризику метаболічних синдромів (4, 5) та подвоєнні ризику ожиріння (6). Діти також перебувають у неблагополучному положенні, оскільки матері з надмірною вагою/ожирінням менше здатні розпочинати та підтримувати грудне вигодовування (7, 8), але невідомо, чи сприяє це підвищенню ризику ожиріння в подальшому житті (9).

Існує обмежене розуміння причинних шляхів, що ведуть із внутрішньоутробного середовища до пізнього ожиріння та погіршення стану метаболізму, а також неонатальних показників або біомаркерів, які найбільше передбачають ризик. У дітей віком від 5 до 9 років окружність талії, індекс ожиріння живота є найсильнішим предиктором діабету 2 типу (10). У дорослих абдомінальне ожиріння та підвищений внутрішньогепатоцелюлярний ліпід (ІГХЛ) мають найвищу прогностичну здатність до метаболічних ускладнень ожиріння (11). Ми припустили, що несприятливий результат потомства у зв'язку з надмірною вагою та ожирінням матерів може бути обумовлений змінами у складі тіла дитини в утробі матері, які згодом посилюються дієтою та іншими сімейними та зовнішніми факторами. У такому випадку ми могли б очікувати чітких взаємозв’язків між ІМТ матері та фенотипом новонароджених. У цьому дослідженні ми перевірили гіпотезу про те, що ожиріння немовлят та IHCL модулюються ІМТ матері.

методи

Це дослідження було проведено в рамках ширшої програми дослідження, яка вивчала детермінанти складу новонароджених. Схвалення було отримано Національною службою з питань етики Великобританії. Здорових, довготривалих дітей відбирали з відділень після пологів лікарні Челсі та Вестмінстер, Лондон, Великобританія, за письмовою інформованою згодою батьків. Класифікація материнських рас була визначена та призначена дослідницькою групою та підтверджена учасниками.

Склад тіла дитини та печінкова спектроскопія.

Аналіз даних.

Аналіз проводився з використанням SPSS версії 17 та Stata версії 11. Статистичну значимість було визначено як р 2) У Всесвітній організації охорони здоров’я було п’ять матерів з вагою (

Загальний AT, скоригований для статі та ваги немовляти щодо ІМТ матері, з встановленою лінією регресії (фіксований) та 95% ДІ для середнього (пунктир).

Повнорозмірне зображення

Абдомінальний (▴) та неабдомінальний (▪) AT з урахуванням статі та ваги новонароджених щодо ІМТ матері, оснащений лініями регресії (суцільний) та 95% ДІ для приладів (пунктир).

Повнорозмірне зображення

Існувала сильна кореляція між IHCL та постнатальним віком (Spearman ρ = 0,42, с

Ln (IHCL) з урахуванням статевого та немовлятського віку порівняно з ІМТ матері, із встановленою лінією регресії (фіксована) та 95% ДІ для середнього (пунктирною); IHCL виражається як співвідношення СН2/вода і не має одиниць.

Повнорозмірне зображення

Дані не продемонстрували взаємозв'язку між ІМТ матері та співвідношенням АТ живота/небрюшини ні в однозначному аналізі (p = 0, 10), ні після коригування статі та ваги (p = 0, 10). Не було значних доказів взаємодії між ІМТ матері та статтю немовляти, або впливу раси та діабету матері на загальний, абдомінальний та позачеревний AT або lnIHCL.

ОБГОВОРЕННЯ

Використовуючи метод прямої оцінки, ми показали, що ожиріння немовлят, особливо АТ та IHCL живота, зростає в нормальному діапазоні ІМТ матері. Під час секціонування, схоже, це не впливає на відносний розподіл між розділами. Попередні дослідження для з'ясування взаємозв'язку між ІМТ матері та ожирінням потомства використовували непрямі методи для оцінки складу тіла немовлят і фокусувались на надмірній вазі та ожирінні матері, а не на повному спектрі ІМТ. Зокрема, ці попередні дослідження показали збільшення загального жиру в організмі немовлят, народжених від матерів із надмірною вагою та матерів із ожирінням (17, 18), але не стосувалися розподілу AT або IHCL.

Наскільки нам відомо, ми, як єдина група, раніше опублікували дані про ІГХЛ немовлят, виміряні неінвазивно методом протонної МР-спектроскопії (13). У приматів, які не є людьми, ожиріння матері викликає епігенетичні зміни в генах, що регулюють енергетичний обмін у нащадків печінки, що призводить до триразового збільшення ліпідів печінки та гістологічних особливостей неалкогольної жирової хвороби печінки (19). У дорослих IHCL та ожиріння живота суттєво корелюють з інсулінорезистентністю та метаболічним синдромом. Збільшення ожиріння або печінкових ліпідів, виявлене в ранньому віці, може бути початковою подією, яка збільшує сприйнятливість потомства до подальших обезогенних впливів та вибору способу життя в сім'ї та суспільстві в цілому. Демонстрація того, що описані нами наслідки зберігаються, посилить цей висновок, і тому чітко зосереджена на подальшому розслідуванні. Ми спостерігали сильну кореляцію дитячого ІХКЛ з постнатальним віком. Однак ці дані мають поперечний переріз і не відображають реальних змін з часом. Щоб оцінити справжній вплив постнатального віку на ІГХЛ, проводиться довготривале дослідження кожної дитини.

На сьогодні клінічні консультації для вагітних мам в основному зосереджені на збільшенні ваги під час вагітності, а не на оптимальному попередньому навантаженні ІМТ. Збільшення ваги під час вагітності пов'язане з вищою вагою жиру у новонароджених, але лише слабо пов'язане з вагою жиру у потомства через 6 років (28), що припускає, що можуть бути задіяні й інші механізми, такі як вплив на загальне ожиріння немовлят. Американський медичний інститут нещодавно опублікував переглянуті рекомендації щодо набору ваги під час вагітності (29), хоча значна частина підтверджуючих даних є скромною або слабкою (30).

Є вагомі підстави стверджувати, що ІМТ перед вагітністю може бути передбаченням результатів потомства перед збільшенням ваги під час вагітності. Збільшення ваги під час вагітності складається з розширення позаклітинної рідини, відкладення АТ у матері, а також немовлят та інших продуктів зачаття. Повні жінки також набирають менше ваги, ніж бідні жінки під час вагітності, а високий кров'яний тиск, прееклампсія, кесарів розтин та діабет вагітних мають сильніші та послідовніші стосунки з ІМТ, ніж під час вагітності, ніж із збільшенням ваги (31, 32). Обмеження нашого дослідження полягало в тому, що ми не змогли оцінити збільшення ваги під час вагітності в нашому дослідженні, але для вирішення цієї невизначеності важливо, щоб жінки отримували надійні поради.