постимося

“Ми вже пройшли половину нашого посту, але нам може здатися, що ми все ще в третю неділю, розп’яття. Чиїсь власні випробування та труднощі, які потрібно вирішити, можуть зважити нас як хрест »- сьогодні роздуми отця Джули Ігнача, помічника пастора в Ніредьгазі, зцілює нас.

Зверніть увагу, що ця новина була написана 281 день тому

У нашому звичному житті, коли ми стикаємось із труднощами, Євхаристія та спільна ствердна молитва нам дуже допомагають. У надзвичайні часи - у яких ми живемо й досі - у багатьох із нас зростає бажання Божої благодаті.

Під час читання Великого посту ми прибули до Авраама, з яким Лот також мандрував. Дотепер для нас було звичним ходити з Христом з тижня на тиждень, отримувати духовне та фізичне харчування, яке зміцнює нас. Однак зараз настав час, коли Лот повернувся в сторону від Авраама.

Авраам оселився в ханаанській землі, тоді як Лот оселився в Содомі. Незважаючи на те, що Лот жив у грішному місті, його повсякденне життя не було вплетене в пустощі, він не ототожнював себе зі способом життя міста. Хоча вони були фізично далекі від Авраама, вони залишались духовно близькими один до одного. Під час своєї міграції вони зміцнювали одне одного, тепер нічим не відрізнялися. Бо Авраам приймав відвідувачів, які казали йому, що Бог вирішив знищити Содом через численні гріхи. Він негайно звернувся до Бога і почав торгуватися з Ним, боячись праведних у Содомі. І на стороні Лота гостинність та захист їх свідчать про те, що він насправді шукає Божого шляху з Авраамом. Це на кордоні. Він живе у місті гріха, але подалі від нього він чекає своїх гостей біля воріт тих, хто походить з Ханаана, Авраама, його родича, його брата. Ангели знають добро Лота і рятують його від руйнування міста, але його дружина приваблює гріх, озирається назад і тому стає соляним стовпом.

Оравши наш розум божим плугом, ми тепер створюємо колоски чеснот Святого посту, щоб нам не довелося голодувати вічно, а радіти вічному щастю.!

Ранок понеділка, тропар між канонами, дає відповідь на напруженість у нас. Можливо, ми хочемо більше витонченості, підкріплення, але це важкий час, залишаючись вдома, «час оранки», щоб ми могли насолоджуватися «Ложкою». Зараз ми постимося з Євхаристією, коли віддалились від храмів, як Лот. Можливо, ми теж тепер більше усвідомлюємо піднесення гріха та почуваємось біля воріт, ми не хочемо наблизитись до цього духу, а об’єднатись із Христом, котрий “торгується” за нас. Якщо ми наполегливі і не визнаємо себе тим, хто належить гріху, Бог спасе і нас. Але це не може бути нашою єдиною метою, оскільки дружину Лота також врятував Бог, але вона стала стовпом солі. Коли я не стаю соляним стовпом, безпомічний? Якщо під час епідемії, хоч і в надзвичайних обставинах, але залишиться «Мій візит на Літургію». Цей період, оранка, повинен стати плідним для бажання досягти свого піку в мені для нової зустрічі з Христом та моїми одновірцями. Тоді буде піднесена, приємна Богові Євхаристія, наша подяка, яку ми всі можемо подарувати Богові в радості Воскресіння.

Текст: Дьюла Ігнач, фото: Нора П. Тот