ОПИС
Алпразолам - це пероральний бензодіазепін для лікування тривожних розладів, включаючи паніку з агарфобією або без неї та тривоги загалом. Незважаючи на те, що бензодіазепіни також мають седативні властивості, переважно використовувати інші препарати, які мають меншу силу звикання. Алпразолам часто кращий перед іншими бензодіазеїнами, такими як хлордіазепоксид, хлоразепам та празепам, оскільки він має менший період напіввиведення та метаболіти з мінімальною активністю, хоча існують інші бензодіазепіни, такі як лоразепам або оксазепам, з ще меншою тривалістю.
Як і інші триазолобензодіазепіни, апразолам виявляє значну взаємодію з іншими препаратами, які метаболізуються через печінковий цитохром Р-450.
Механізм дії: Бензодіазепіни діють на рівні лімбічної, таламічної та гіпоталамічної областей центральної нервової системи, викликаючи депресію в їхній діяльності, що призводить до седації, гіпнозу, розслаблення м’язів та протисудомної активності. Недавні дослідження показують, що бензодіазепіми здійснюють свої дії завдяки рецепторному комплексу бензодіазепіну-ГАМК. G-амініомасляна кислота (ГАМК) є інгібуючим нейромедіатором, який діє на декілька підтипів рецепторів, які називаються ГАМК-А та ГАМК-В. GABA-A є основним підтипом рецепторів ЦНС, завдяки якому діють анксіолітики та седативні засоби. Деякі підтипи бензодіазепінових рецепторів, як видається, пов'язані з рецепторами GABA-A.
Відомо три підтипи бензодіазепінових рецепторів, розташованих у мозочку та корі головного мозку, - ті, що знаходяться в корі (BNZ1), рецептори BNZ2 у корі головного мозку та спинного мозку та рецептори BNZ3 у периферичних тканинах. Активація BNZ1 індукує сон, тоді як ліки, що зв’язуються з BNZ2, викликають розслаблення м’язів, протисудомну активність і впливають на пам’ять. Бензодіазепіни неспецифічно зв'язуються з рецепторами BNZ1 і BNZ2, посилюючи ефекти ГАМК. На відміну від барбітуратів, які посилюють реакції ГАМК, утримуючи Cl-канал довше відкритим, бензодіазепіни посилюють ефекти ГАМК, що дозволяє тримати хлорний канал у гіперполяризованих клітинах і запобігає подальшому збудженню тих самих.
Алпразолам порівнювали з плацебо в подвійних сліпих клінічних дослідженнях у пацієнтів з діагнозом тривога та асоціація тривоги-депресії. Алпразолам був значно кращим за плацебо у кожному періоді оцінки цих 4-тижневих досліджень, як судять за такими змінними: загальне враження лікаря, шкала тривожності Гамільтона, перелік симптомів, загальне враження пацієнта та шкала самооцінки. Крім того, альпразолам був кращим за плацебо за психічними та соматичними змінними шкалою тривожності Гамільтона, а також, відповідно до окремих питань щодо тривожного настрою, напруги, страху, безсоння, когнітивних симптомів, депресивного настрою, симптомів соматичного м’яза, соматичних сенсорних симптомів, серцево-судинні симптоми, респіраторні симптоми, шлунково-кишкові симптоми, сечостатеві симптоми, різні симптоми вегетативної нервової системи та поведінка під час співбесіди у всіх оцінках. Нарешті, альпразолам був кращим за плацебо в усіх оцінках, у таких змінних шкали самооцінки симптомів: соматизація, нав'язлива/компульсивна, міжособистісна, депресія, тривожність та різне.
В інших подвійних сліпих клінічних дослідженнях алпразолам порівнювали з діазепамом та плацебо у пацієнтів з діагнозом тривожність та депресія тривоги.Алпразолам був значно кращим за діазепам наприкінці цих чотиритижневих досліджень, як судили за: загальним враженням лікаря, Шкала тривожності Гамільтона, психічні та соматичні змінні цієї шкали та окремі симптоми тривожного настрою, депресивного настрою, напруги, страху, когнітивні симптоми, симптоми соматичних м’язів та серцево-судинні симптоми. Аналогічно, алпразолам перевершував діазепам в оцінці, що відповідала загальному враженню пацієнта. Нарешті, альпразолам викликав меншу частоту побічних ефектів, ніж діазепам, особливо з точки зору сонливості, запаморочення, депресії та сплутаності свідомості. Значно менше людей з алпразоламом кинули дослідження через побічні ефекти порівняно з діазепамом. У лабораторних дослідженнях сну у чоловіків алпразолам скорочував латентний період сну, збільшував його тривалість і зменшував кількість нічних пробуджень, викликаючи незначне зменшення на 3-4 стадіях та швидкому сні.
У багатонаціональному дослідженні панічних атак на короткочасній фазі було вивчено 526 пацієнтів з діагнозом агорафобія з панічними атаками або панічними розладами з уникненням фобії або без неї: 259 пацієнтів отримували алпразолам і 267 плацебо. У цьому дослідженні доза альпразоламу від 1,0 мг до 10,0 мг на день (середня добова доза на кінець 8 тижнів лікування становила 5,7 ± 2,27 мг) була ефективною для блокування або послаблення панічних атак та зменшення страху та уникнення фобії. Лпразолам суттєво покращив якість життя цих пацієнтів, судячи з оцінок погіршення роботи, соціальної та дозвіллєвої діяльності, сімейного життя та домашньої відповідальності. Як короткочасне спостереження за цим дослідженням, частина пацієнтів (180) протягом 8 місяців отримувала альпразолам, отримуючи дози, менші за ті, що використовувались у 8-тижневих дослідженнях.
Токсичність: у 2-річному дослідженні біологічного аналізу на щурах канцерогенного потенціалу альпразоламу не спостерігалось у дозах до 30 мг/кг/добу (в 150 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу) та у мишей у дозах до 10 мг/кг/добу (50 перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини).
Алпразолам не був мутагенним у мікроядерних тестах на щурах у дозах до 100 мг/кг, що в 500 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для людини 10 мг/добу. Він також не був мутагенним in vitro в тесті на пошкодження ДНК/лужне елюювання або в тесті Еймса.
Алпразолам не впливав на фертильність щурів у дозах до 5 мг/кг/добу, що в 25 разів перевищує максимально рекомендовану добову дозу для людини 10 мг/добу.
ПОКАЗАННЯ І ПОЗОЛОГІЯ
Стани тривоги (тривожний невроз): Симптоми, що виникають у таких пацієнтів, включають: занепокоєння, напруження, збудження, безсоння, побоювання, дратівливість та/або гіперактивність вегетативної НС, що, в свою чергу, спричиняє різноманітні соматичні розлади. Як лікування панічних розладів, з уникненням фобії або без нього, а також для блокування або послаблення панічних атак та агорафобії у пацієнтів, які страждають ними.
Асоціація тривоги та депресії: пацієнти, які одночасно мають симптоми тривоги та депресії. У систематичних клінічних дослідженнях ефективність альпразоламу при лікуванні тривоги та асоціації тривоги та депресії не встановлена, при тривалих лікуваннях, що перевищують 6 місяців, однак пацієнтів з панічними розладами лікували ефективно протягом періодів до 8 місяців.
ДОЗИРОВАННЯ
Оптимальна доза альпразоламу повинна визначатися індивідуально, виходячи з тяжкості симптомів та індивідуальної реакції пацієнта. Добова доза (див. Таблицю в цьому розділі) задовольнить потреби більшості пацієнтів.
У тих, хто потребує вищих доз, дозу поступово збільшуватимуть, щоб уникнути побічних ефектів. Якщо потрібні високі дози, дозу перед сном буде збільшено.
Загалом, пацієнтам, які раніше не отримували психотропні ліки, будуть потрібні менші дози, ніж ті, хто раніше лікувався незначними транквілізаторами, антидепресантами або снодійними, або пацієнтам із хронічним алкоголізмом.
Рекомендується дотримуватися загальної практики використання найнижчої ефективної дози, щоб уникнути розвитку надмірної седації або атаксії. Пацієнтів слід періодично переоцінювати та робити необхідні корекції дози.