Ми провели кілька днів у рідному селі, де майже в кожному будинку маємо друга, друга та родича. Ми гуляли з дитиною, вітали тіток хустками, що сиділи на лавці перед воротами, прийняли медову грушу від старого тесляра, а потім провели довгу розмову з лісом про гриби, чорницю та багато корисних наслідків дрібноквіткова верба.
Перед однією з осель запах корів забився мені в ніс, нагадуючи запах теплого молока, що тонкою дугою капає у синій сир. Моя бабуся завжди наповнювала скляний горщик літром: через три дні воно стало знежиреним молоком, зверху жирною сметаною товщиною не менше півдюйма.
В одній з шухлядок зношеного комода лежала напівсферична ложка альпака, з якою найкраще падало холодне знежирене молоко, віком два дні, не дуже м’який, але не дуже свіжий домашній хліб.
Тож ми постукали до будинку, що пахне коровою, до тітки Тері і запитали, чи не можемо ми спостерігати за вечірнім доїнням.
- Звичайно, милий, - бадьоро відповів він і відразу ж натиснув на нас батогом, щоб пурхали мухи навколо Бориса, Ріски та Сарі. Дитина спочатку обережно повзала серед купи соломи, просоченої гноєм, але потім все сміливіше клацала батогом. Також не знеохочувалось, що у армії мух помітно не вистачало радості.
- Гаразд, дитинко, відпусти мене, дай вимити вим’я, - жестом показала тітка Тері, а потім погладила корови по животу кількома швидкими рухами з раковиною сумнівної чистоти. Мені знову нагадали бабусю, яка щоразу виймала новий повідець, доївши біле, і прибирала корів принаймні півгодини, перш ніж тягнути триногий стілець поруч із собою і починала м’яко тягнути та штовхати їх вимені з достатньою рішучістю. Той, хто вперше побачить це, вважає, що це легка робота, але якщо ви спробуєте, то зрозумієте, наскільки важко досягти її ритму. І тоді корова лише терпляча до людини, до якої звикла, навіть найблагочестивіша худоба стає неспокійною від чужих рук, рухів сути.
Тітка Тері на кілька хвилин зникла в кімнаті. Потім він вийшов, тримаючи трубки, дроти, металеві блискучі пляшки.
- Доїльний апарат, - зауважив я тихим голосом, з невеликим прихованим розчаруванням.
- Звичайно, кохана, я не могла витримати трьох корів наодинці, - сказала вона, відштовхуючи хустку на голову. Потім професійно він майже з технічною точністю закріпив всмоктувальні головки та запустив невелику компресорну машину. Почувся лише ледь чутний гул, і з кожним всмоктуванням усередині пластикових трубок з’являлася тонка біла смужка молока. Замість сирної крамниці тітка Тері вилила знежирене молоко в добре закупорену алюмінієву ємність із кришкою.
- Ну, ми можемо їхати, ми тут закінчили, - сумно показав я дитині. Біля воріт я б сказав жінці, що наступного разу вона все одно покаже нам, що таке справжнє доїння корів. Але не встиг я навіть роззявити рота, стільниковий телефон задзвонив у кишені фартуха тітки Тері. Її внучка подзвонила з Пешти.
Ми мовчки зачинили садові ворота, і в супроводі гулу доїльної машини вийшли на терпку вулицю.