аткі

Ісламська віра має правила щодо того, як найніжніша частина людства повинна бути одягнена публічно. Коротко ознайомтесь з різними типами завуальованості жіночої фігури та обличчя.

Мусульманки чи жінки з ісламських країн із покритим волоссям стають звичною частиною європейських міст, і в Словаччині ми поволі звикаємо до них. Подорожуючи у відпустку до мусульманських країн, де, наприклад, ми відвідуємо мечеть або магазин, ми зустрічаємо завуальованих жінок з різних верств суспільства. Тому необхідно цікавитись звичаями, які застосовуються до вітчизняних та іноземців, особливо до консервативних ісламських держав, щоб уникнути непорозумінь чи незручностей, наприклад, з релігійною поліцією.

На зображенні жінка, одягнена в Чадор, Ірак. Фото: TASR/AP

Найчастіше ми знаємо шарф - хіджаб, він покриває волосся, шию, бюст, але обличчя відкрите. Інша форма - вуаль, яка називається нікаб, з вузьким отвором для очей (що ми можемо пам’ятати з обробки східних казок) і з нею одягається спеціальна сукня - абая.

Ілюстрація фото мусульманських жінок в Нікарагуа. Фото: TASR/AP

Фігура консервативних мусульманських жінок набагато завуальованіша. У Середній Азії вони носять шадор, чорний або темний візерунок з розпущеним одягом, де обличчя непокрите. Ще одна форма жіночого одягу - паранджа. Ми знаємо це на нашому континенті з численних ісламських громад у Західній Європі. Темна паранджа покриває все тіло, в області обличчя тканина щільно решітчаста або тканина дуже тонка: жінка бачить нас, а ми не бачимо її обличчя.

Фотографія жінки в паранджі з дитиною. Фото: TASR/AP

Після хвилі терактів через неможливість негайної ідентифікації фігури, обличчя та волосся повністю завуальованого чоловіка останніми роками загострюються питання про одяг мусульманських жінок у паранджах. Жінки-мусульманки в Європі вільно пересуваються в громадських місцях, в офісах, лікарнях та викладають у школах. У цьому контексті цікаво відзначити, що Марокко, торкаючись нашого континенту, цього року заборонив носіння та виготовлення паранджі з міркувань безпеки, щоб торкнутися нашого континенту.

На архівному зображенні від 4 серпня 2016 року 20-річна Ніссрін Самалі виходить у море в купальнику з повним тілом під назвою буркіні в Марселі. TASR/AP Фото: TASR AP

Релігійні норми, практики ісламської віри щодо жіночого одягу в громадських та приватних місцях також знайшли своє відображення у дозвіллі та спорті - створені купальники з повним тілом буркіни, а спортсменки з ісламських країн та віруючі мусульмани також одягнені по-різному. Хіджаби є частиною форми міліціонерів, учасників конкурсів краси. Шарфи також носять політики ісламської віри в США. Фотографії популярного пакистанського політика Беназір Бхутто (1953-2007) з нерозлучною білою хусткою дуже відомі.

Колишній президент Косово Атіфете Ях'ягова Фото: TASR/AP


Жоден з найважливіших днів жінки, день весілля, не обходиться без оповитих волосся. Традиції із Заходу, наречена в чорному та наречена у білому проникли в салони моди в ісламських країнах, але хіджаб та покрив тіла залишаються. Фотографії з весілля Сюмей - молодшої дочки президента Туреччини Реджепа Ердогана, яка твердо стоїть на позиції ісламу, об'їхали весь світ. Звичайно, є політики, у яких на фотографіях не було шарфів: колишній президент Індонезії Мегаваті Сукарнопутрі, прем’єр-міністр Туреччини Тансу Кіллер або колишній президент Косово Атіфете Яхджаг.


Американський фехтувальник Ібтіхай Мухаммед ремонтує свій хіджаб перед поєдинком з українкою Оленою Кравацькою в індивідуальному мечі в фехтуванні жінок на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро 8 серпня 2016 р. Фото: TASR AP