ОПИС
Бромокриптин - синтетичний агоніст дофаміну, хімічно пов’язаний з алкалоїдами ріжків. Застосовується при лікуванні різних синдромів гіперпролактинемії, а також паркінсонізму, безпліддя, акромегалії та аденоми гіпофіза, що екскретують пролактин. Він більше не використовується для початкового показання, післяпологового придушення зростання молока. Він також використовується при лікуванні синдрому відміни кокаїну.
Механізм дії: Бромокриптин стимулює рецептори дофаміну 1 типу і антагонізує рецептори 2 типу в гіпоталамусі та неостріатумі центральної нервової системи, пригнічуючи секрецію пролактину з передньої частини гіпофіза. Після досягнення зниження рівня пролактину в плазмі крові аменорейні жінки відновлюють овуляцію та функції яєчників, тоді як лактація пригнічується у жінок з нормальною функцією яєчників. Бромокриптин також індукує менструацію у жінок з аменореєю з нормальним рівнем пролактину, можливо, через вивільнення лютеїнізуючого гормону, хоча це може бути і через прямий вплив на допамінові рецептори яєчників. Менструація відновлюється через 6-8 тижнів після початку лікування пролактином
Бромокриптин уповільнює ріст аденоми гіпофіза і може посилити секрецію гормону росту у нормальних пацієнтів. У пацієнтів з акромегалією, які отримували бромокриптин, спостерігається парадоксальне зниження гормону росту, яке повертається до вихідних рівнів протягом двох тижнів після припинення лікування.
Хронічне вживання кокаїну знижує концентрацію дофаміну, спричиняючи підвищену чутливість до цього препарату, що пояснює наслідки, що виникають при припиненні прийому кокаїну. Антагонізуючи дофамінові рецептори, бромокриптин зменшує інтенсивність психічних симптомів, що супроводжують синдром відміни кокаїну.
Бромокриптин також має інші фармакологічні ефекти: збільшує екскрецію натрію та знижує артеріальний тиск. У високих дозах цей препарат може викликати звуження судин. Крім того, бромокриптин знижує вміст глюкози в плазмі, тригліцеридів та жирних кислот у хворих на ожиріння з діабетом II типу.
Фармакокінетика: лише 28% пероральної дози бромокриптину всмоктується через шлунково-кишковий тракт, і при значному метаболізмі (> 90%) у печінці лише 6% дози досягає системного кровообігу. Після пероральної дози від 1,25 до 5 мг бромокриптину протягом перших двох годин спостерігається значне зниження рівня пролактину в плазмі крові. Максимальне зниження гіперпролактинемії спостерігається протягом перших 4 тижнів лікування. У пацієнтів з акромегалією зниження гормону росту спостерігається протягом 2 годин після прийому дози бромокриптину.
Період напіввиведення бромокриптину в плазмі становить близько 3 годин, значною мірою зв'язуючись з білками плазми (90-96%). Бромокриптин, який не метаболізується при першому проходженні через печінку, згодом гідролізується до неактивних метаболітів, які виводяться з жовчю. Лише незначна частина введеної дози виводиться через нирки.
ПОКАЗАННЯ ТА ПОЗОЛОГІЯ
Лікування хвороби Паркінсона:
- Дорослі: 1,25 мг двічі на день, повільно збільшуючи дози до отримання бажаної відповіді. Лікування леводопою може підтримуватися під час введення бромокриптину. Бромокриптин особливо показаний пацієнтам із недавньою та легкою хворобою Паркінсона, тим, хто виявляє слабку реакцію або непереносимість L-допи та у яких корисність обмежена появою явищ включення-виключення.
Синдром Паркінсона після черепно-мозкових травм:
- Дорослі: у випадках Паркінсона після серйозних травматичних пошкоджень голови застосовували зростаючі дози бромокриптину з 2,5 мг/тиждень до максимум 35 мг.
Лікування акромегалії;
- Дорослі: 1,25-2,5 мг щодня перед сном протягом 3 днів. Ці дози можна збільшувати зі швидкістю 1,5-2,5 мг/день кожні 7 днів до досягнення оптимальної терапевтичної дози. Препарат також можна давати розділеними дозами
Лікування аденоми гіпофіза або інших станів, пов’язаних з гіперпролактинемією (аменорея з галактореєю або без неї, чоловічий гіпогонадизм або жіноче безпліддя):
- Дорослі та підлітки> 16 років: починати лікування дозами від 1,25 до 2,5 мг/добу з кроком по 2,5 мг кожні 7 днів до досягнення найбільш сприятливої терапевтичної відповіді. Підтримуючі дози зазвичай коливаються від 5 до 7,5 мг/день, хоча були описані дози до 30 мг/день.
- Підлітки у віці від 11 до 15 років: хоча кількість клінічних досліджень у цій популяції обмежена, початкові дози становлять 1,25-2,5 мг/добу з подальшим збільшенням до досягнення оптимальної відповіді. Звичайні дози у цих пацієнтів зазвичай становлять від 2,5 до 10 мг/добу.
- Діти до 11 років: ефективність та безпека бромокриптину у цих пацієнтів не встановлені.
Лікування масталгії, пов’язаної з передменструальним синдромом:
- Дорослі: від 2,5 до 7,5 мг двічі на день, починаючи лікування за 10-14 днів до початку менструації. Бромокриптин може бути препаратом вибору у пацієнтів з одночасною галактореєю або гіперпролактинемією
Ад'ювантне лікування алкоголізму:
- Дорослі; у дослідженні 52 алкоголіків бромокриптин у дозі 7,5 мг/добу значно зменшив тривожність, спричинену відміною від алкоголю
Лікування синдрому відміни кокаїну:
Лікування симптомів, пов’язаних з нейролептичним синдромом:
Як допоміжний засіб при лікуванні ожиріння та гіперінсулінемії у хворих на цукровий діабет II типу, які отримують сульфонілсечовини:
- Дорослі: Бромокриптин у дозах від 1,6 до 2,4 мг/добу вивчали протягом 18 тижнів у 17 пацієнтів із ожирінням, деякі з них із діабетом II типу. Усі вони отримували гіпокалорійну дієту, і всі вони мали нормальну функцію щитовидної залози. У всіх них спостерігалося значне зменшення ваги та жиру в організмі порівняно з плацебо та значне покращення толерантності до глюкози.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Бромокриптин протипоказаний при інфекціях та сепсисі. Не слід застосовувати пацієнтам із захворюваннями периферичних судин
Рекомендується з обережністю пацієнтам із синдромом Рейно, а також при введенні високих доз бромокриптину пацієнтам із психотичними розладами, пептичною виразкою або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі. Плевральний випіт спостерігався у деяких пацієнтів з Паркінсоном, які тривалий час лікувались високими дозами бромокриптину. Хоча можливий причинно-наслідковий зв'язок між цими спостереженнями та препаратом невизначений, пацієнтів, у яких спостерігаються плевролегеневі ознаки або симптоми невизначеної етіології, слід ретельно контролювати і врешті-решт слід розглянути можливість припинення лікування.
У деяких пацієнтів, особливо в перші дні лікування, спостерігались перепади артеріального тиску, тому необхідно, щоб ті, хто керує автотранспортом або працював із механізмами, вживали заходів обережності.
Бромокриптин класифікується за категорією ризику вагітності B. Однак жінкам, які отримують цей препарат, рекомендується проконсультуватися зі своїм лікарем, якщо вони завагітніють.
Бромокриптин перешкоджає секреції молока і не повинен застосовуватися під час лактації.
ВЗАЄМОДІЇ
Одночасний прийом психотропних препаратів може уповільнити інгібуючу дію секреції пролактину, спричиненої бромокриптином. З іншого боку, ліки, що підвищують рівень пролактину, такі як бутирофенони (галоперидол, локсапін, моліндон), інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), іміпрамін, амітриптилін, метилдопа, фенотіазини, тіоксантини та резерпін можуть антагонізувати ефекти.
І бромокриптин, і леводопа є агоністами дофаміну. Його одночасне введення може викликати адитивні неврологічні ефекти. Хоча ця комбінація може бути корисною у багатьох випадках, рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів, і може знадобитися зменшення доз леводопи.
Естрогени та гестагени можуть індукувати аменорею та галакторею, тому одночасне їх застосування з бромокриптином не рекомендується.
Бромокриптин може посилювати дію гіпотензивних речовин.
Зафіксовані випадки гіпертонії та судом у пацієнтів, які отримували фенілпропаноламін та бромокриптин. Ці побічні реакції також іноді спостерігались при одночасному застосуванні бромокриптину із симпатоміметичними препаратами, тому рекомендується якомога більше уникати цих комбінацій.
Алкоголь може знизити толерантність до бромокриптину і, навпаки, бромокриптин може знизити толерантність до алкоголю. Якщо бромокриптин вводити пацієнтам, які вживають алкоголь, може виникнути синдром, подібний до синдрому, що виробляється дисульфірамом, що проявляється болем у грудях, припливами, головними болями, сильною слабкістю, блювотою та погіршенням зору.
Одночасний прийом еритроміцину може підвищити рівень бромокриптину в плазмі крові, зменшуючи його плазмовий кліренс.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
У перші дні лікування деякі пацієнти можуть відчувати легку нудоту і рідко блювоту або запаморочення, хоча і недостатньо сильні, щоб припинити лікування. За необхідності початкової нудоти та блювоти можна уникнути, приймаючи протиблювотний за 1 годину до введення бромокриптину.
Іноді бромокриптин може спричинити зниження артеріального тиску (постуральна гіпотензія), тому амбулаторним пацієнтам бажано контролювати цей параметр з інтервалом протягом перших днів лікування. Ця картина може турбувати, але вона стихає при симптоматичному лікуванні. Якщо побічні ефекти зберігаються, дозу слід зменшити. Після першої дози були описані епізоди важкої гіпотензії з порушеннями систолічного тиску, а в інших випадках - тахіаритміями та дією на периферичні судини, запамороченням, запамороченням. У деяких випадках спостерігались галюцинації, енурез та сонливість, маніакальні психічні розлади та розлади поведінки, головні болі та занепад сил; також гіперкінези, шлунково-кишкові розлади, шлунково-кишкові кровотечі та катар в носі.
Під час лікування бромкриптином у високих дозах спостерігались запори, сонливість і рідше психомоторне збудження, галюцинації, дискінезія, сухість у роті та нічні судоми ніг.
Ці побічні ефекти залежать від дози і, як правило, можуть контролюватися зменшенням дози. Особливо спостерігалося, особливо у акромегалічних пацієнтів із синдромом Рейно і підданих тривалому лікуванню дозами 20 мг або більше, поява, викликане холодом, оборотної блідості пальців.
Тривале лікування бромокриптином може призвести до розвитку легеневих інфільтратів, потовщення плеври та плевральних випотів. Ці ефекти зазвичай зникають при припиненні лікування. Також повідомлялося про випадки ретроперитонеального фіброзу через 2 роки лікування бромокриптином.
Незважаючи на те, що ринорея спинномозкової рідини може траплятися досить рідко, вона може виникати у пацієнтів, які використовують бромокриптин для лікування макроаденоми, або у тих, хто переніс транссфеноїдну операцію. Рекомендується ретельний моніторинг цих пацієнтів.
Іншими побічними реакціями, описаними під час лікування бромокриптином, є судоми м’язів ніг, металевий присмак, висип, кропив’янка, шум у вухах, імпотенція, приапізм, затуманення зору, закладеність носа та ксеростомія.
Бромокриптин є алкалоїдом ріжків і, отже, може викликати ерготизм, що характеризується тиками в пальцях, синдромом Рейно, застудою ніг, нетриманням сечі або затримкою сечі тощо, хоча ці побічні реакції спостерігались рідко.
Отруєння передозуванням бромокриптину може спричинити блювоту та падіння артеріального тиску, що може призвести до колапсу. Лікування полягало б у виведенні препарату (промивання шлунка у хворих зі свідомістю), підтримці постійних кардіоциркуляторних властивостей та встановленні додаткової симптоматичної терапії.
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
ПАРЛОДЕЛЬ. комп. Капсули 2,5 мг та 5 мг
ЛІТЕРАТУРА
Монографія переглянута 20 грудня 2010 р. Команда з написання IQB (Співпрацюючий центр Національного управління з питань медицини, харчових продуктів та медичних технологій -ANMAT - Аргентина) .