tbl flm 100x20 мг (блістер. PVC/PVDC/Al)
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток No 1 до повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу, ev. ні. 2011/08453, 2012/04941
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Циталопрам Мілан 20 мг
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 24,98 мг броміду циталопраму, що еквівалентно 20 мг циталопраму.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 53,28 мг лактози моногідрату
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Білі, овальні, вкриті плівковою оболонкою таблетки з позначкою «CM score 20» з одного боку та літерою «G» з іншого. Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування основних депресивних епізодів.
Лікування панічного розладу, з агорафобією або без неї.
4.2 Дозування та спосіб введення
Спосіб введення
Циталопрам Мілан 20 мг слід призначати перорально в одній дозі, вранці або ввечері. Таблетку можна приймати з їжею або без їжі, але її слід ковтати завжди з рідиною.
Дозування
Дорослі
Лікування основних депресивних епізодів
Циталопрам слід призначати у вигляді одноразової пероральної дози 20 мг один раз на день.
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 40 мг на добу.
Ефекту антидепресанту можна очікувати лише через два тижні після початку лікування. Лікування слід продовжувати, поки пацієнт не позбудеться симптомів протягом 4-6 місяців, щоб забезпечити адекватний захист від можливості рецидиву.
Лікування панічного розладу
Протягом першого тижня рекомендується одноразова пероральна доза 10 мг на день, а потім збільшення дози до 20 мг на день.
Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 40 мг на добу.
Максимальний ефект досягається через 3 місяці. Продовження лікування може знадобитися протягом декількох місяців.
Літні пацієнти (> 65 років)
У пацієнтів літнього віку дозу слід зменшити до половини рекомендованої дози для дорослих, тобто. 10-20 мг цього. Максимальна рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 20 мг на день.
Діти та підлітки до 18 років
Циталопрам Мілан 20 мг не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків віком до 18 років (див. Розділ 4.4).
Зниження функції печінки
Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня рекомендована початкова доза 10 мг на день протягом перших двох тижнів лікування. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна збільшити до максимум 20 мг на добу. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю потрібна обережність та особливо ретельне титрування дози (див. Розділ 5.2).
Зниження функції нирок
Коригування дози у пацієнтів з нирковою та легкою нирковою недостатністю не потрібно. Немає даних про випадки важких порушень функції нирок (кліренс креатиніну 2, скрегіт зубами, неспокій
Кількість пацієнтів: циталопрам/плацебо = 1346/545
1 Протягом постмаркетингового періоду повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, включаючи Torsades de Pointes, переважно у пацієнтів жіночої статі, пацієнтів з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT або іншими захворюваннями серця (див. 4,5, 4,9 та 5,1).
2 Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час лікування або незабаром після припинення прийому циталопраму (див. Розділ 4.4).
Епідеміологічні дослідження, проведені переважно у пацієнтів у віці 50 років і старше, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти (ТСА). Механізм, що призводить до підвищеного ризику, невідомий.
Симптоми упущення, що спостерігаються при припиненні лікування
Припинення лікування SSRI/SNRI (особливо якщо це різко) зазвичай призводить до симптомів припинення. Повідомлялося про запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію та ураження електричним струмом), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сни), збудження або занепокоєння, нудоту та/або блювоту, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, діарею, серцебиття, емоційну нестабільність. дратівливість та порушення зору. Як правило, ці симптоми легкого та середнього ступеня тяжкості та обмеженого масштабу, але можуть бути більш важкими та/або постійними у деяких пацієнтів. Тому, якщо лікування циталопрамом більше не потрібне, рекомендується припинити лікування шляхом поступового зменшення дози (див. Розділи 4.2 та 4.4).
4.9 Передозування
Досвід передозування циталопраму в клінічній практиці обмежений і в багатьох випадках передбачає супутнє передозування іншими препаратами/алкоголем. Повідомлялося про летальні випадки передозування лише циталопрамом, але більшість летальних випадків включають супутнє передозування іншими препаратами.
У зареєстрованих випадках передозування циталопраму спостерігалися такі симптоми: судоми, тахікардія, сонливість, кома, ступор, передсердні та шлуночкові аритмії, подовження інтервалу QT, нудота, блювота, тремор, гіпотонія, зупинка серця, гіперветардія, цианоз, запаморочення, блокування плеча Тавара, Подовження QRS, гіпертонія, мідріаз, Torsades de Pointes та пітливість.
Спеціальний антидот для циталопраму не відомий. Лікування має бути симптоматичним та підтримуючим. Слід розглянути можливість введення активованого вугілля, осмотичного проносного (такого проносного, як сульфат натрію) та промивання шлунку. У разі порушення свідомості пацієнта слід інтубувати. Потрібно контролювати ЕКГ та життєві показники.
ЕКГ-тестування рекомендується у разі передозування пацієнтам із застійною серцевою недостатністю/брадиаритмією, пацієнтам, які одночасно приймають ліки, що подовжують інтервал QT, або пацієнтам зі зміненим метаболізмом, наприклад ураження печінки.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антидепресант, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Код ATC: N06AB04
Показано, що циталопрам є потужним інгібітором захоплення серотоніну (5-НТ). Тривале лікування циталопрамом не викликає толерантності до інгібування поглинання 5-НТ.
Циталопрам є найбільш виборчим інгібітором зворотного захоплення серотоніну (SSRI), описаним на сьогоднішній день, з мінімальним впливом на поглинання норадреналіну (NA), дофаміну (DA) та гамма-аміномасляної кислоти (GABA). Циталопрам не має або має лише дуже низьку спорідненість до групи рецепторів, включаючи 5-HT1A, 5-HT2, дофамінові D1 та D2-рецептори, альфа-1, альфа-2 та бета-адренорецептори, гістаміновий рецептор H1 та мускариновий холінергічний, бензодіазепіновий та опіоїд рецептори. Це відрізняється від багатьох трициклічних антидепресантів та від деяких інших СІЗЗС. Відсутність спорідненості до рецепторів підтверджено за допомогою різноманітних функціональних аналізів in vitro на ізольованих органах, а також функціональних аналізів in vivo. Відсутність рецепторних ефектів може пояснити, чому циталопрам викликає менш традиційні побічні ефекти, такі як сухість у роті, розлади сечового міхура та кишечника, затуманення розмитого зору, седація, кардіотоксичність та ортостатична гіпотензія.
Циталопрам, як і трициклічні антидепресанти, інші СІЗЗС та інгібітори МАО, пригнічує швидку фазу сну і продовжує сон, що характеризується глибокими повільними хвилями. Придушення швидкої фази сну (швидкого руху очей) вважається показником активності антидепресантів. Хоча циталопрам не зв'язується з опіоїдними рецепторами, він посилює антиноцицептивний ефект загальновживаних опіоїдних анальгетиків. Після введення циталопраму спостерігалося збільшення індукованої d-амфетаміном гіперактивності.
Основними метаболітами циталопраму є всі СІЗЗС, хоча відношення їх потенції до селективності нижче, ніж у циталопраму. Однак коефіцієнт селективності метаболітів циталопраму вищий, ніж у багатьох інших СІЗЗС. Метаболіти не сприяють загальному антидепресивному ефекту.
У подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні ЕКГ у здорових суб'єктів спостерігалась зміна QTc (коригування Fridericia) від вихідних 7,5 мс (90% ДІ, 5,9 - 9,1) при 20 мг/добу та 16 мг/добу. 7 мс (90% ДІ, 15,0 - 18,4) при 60 мг на добу (див. Розділи 4.3, 4.4, 4.5, 4.8 та 4.9).
5.2 Фармакокінетичні властивості
Абсорбція: Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі (середній Tmax 3,8 години). Пероральна біодоступність становить близько 80%.
Розподіл: Очевидний об'єм розподілу (Vd) β становить приблизно 12,3 л/кг. Зв’язування циталопраму та його основних метаболітів з білками плазми становить менше 80%.
Біотрансформація: Циталопрам метаболізується до активного деметилциталопраму, дидеметициталопраму, N-оксиду циталопраму та до неактивного дезамінованого похідного пропріонової кислоти. Всі активні метаболіти також є СІЗЗС, хоча вони слабші, ніж циталопрам. Циталопрам у незміненому вигляді є переважною сполукою в плазмі. CYP 2C19 є основним ферментом, що метаболізує. Ізоферменти CYP 3A4 та CYP 2D6 можуть певною мірою сприяти метаболізму.
Виведення: Період напіввиведення (T1/2β) становить приблизно 1,5 доби, а системний плазмовий кліренс (ДІ)
циталопрам становить близько 0,33 л/хв, а пероральний плазмовий кліренс (CIoral) - близько 0,41 л/хв.
Циталопрам виводиться переважно печінкою (85%), а решта (15%) нирками. Близько 12-23% добової дози виводиться із сечею у вигляді незміненого циталопраму. Печінковий кліренс становить близько 0,35 л/хв, а нирковий кліренс - близько 0,068 л/хв.
Кінетика лінійна. Рівень стійкого стану циталопраму досягається через 1-2 тижні. При добовій дозі 40 мг досягаються середні концентрації 250 нмоль/л (100-500 нмоль/л). Немає чіткої залежності між рівнем циталопраму в плазмі крові та терапевтичною реакцією або побічними явищами.
Пацієнти літнього віку (≥ 65 років): Показано, що у пацієнтів літнього віку тривалий період напіввиведення та зниження кліренсу через зниження швидкості метаболізму.
Печінкова недостатність: У пацієнтів з печінковою недостатністю циталопрам виводиться повільніше. Період напіввиведення циталопраму приблизно вдвічі довший, а рівноважні концентрації циталопраму в певній дозі будуть приблизно вдвічі вищими, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки.
Ниркова недостатність: У пацієнтів з легкою та середньою нирковою недостатністю циталопрам виводиться повільніше, але без істотного впливу на його фармакокінетику. На даний момент інформація про лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну) відсутня.