Цукровий діабет є хронічним метаболічним захворюванням.
Нестача інсуліну або недостатня його обробка в тканинах спричиняє високий рівень цукру в крові. Це призводить до порушення метаболізму цукрів, жирів та білків. Постійно високий рівень цукру в крові призводить до пошкодження дрібних судин окремих органів, включаючи нирки. Нирки - важливий життєво важливий орган, який забезпечує виведення відходів та шкідливих речовин. Нирки беруть значну участь у регуляції артеріального тиску та утворенні еритроцитів.
Пошкодження нирок в результаті діабету називається діабетичною нефропатією.
При цьому ураженні нирок відбуваються зміни в дрібних судинах нирок, в судинах так званих ниркових клубочків, які є основними функціональними одиницями нирок. Ступінь та розвиток ураження нирок залежить від стану та компенсації діабету. Тривалий високий і погано контрольований рівень цукру в крові є основним фактором пошкодження нирок.
Високий кров'яний тиск також відіграє важливу роль при пошкодженні нирок.
Це суттєво сприяє поступовому ураженню нирок та погіршенню їх функції. Діабетики мають значно вищий ризик та ймовірність розвитку ниркової недостатності та можливого зриву при розширеній нирковій недостатності. Діабетики набагато частіше залежать від діалізу або трансплантаційного лікування. Діабетична нефропатія протікає в кілька стадій.
Визначення кількості альбуміну в сечі, так звана альбумінурія, відіграє ключову роль у діагностиці.
Якщо альбумінурія в нормі, це свідчить про відсутність діабетичної нефропатії. Якщо кількість альбуміну в сечі починає підніматися вище встановлених значень, це є свідченням початкової діабетичної нефропатії. В даному випадку мова йде про так звану мікроальбумінурію. На цій стадії функція нирок може підтримуватися за нормальних показників шляхом ефективного лікування діабету та високого кров’яного тиску.
Стійке збільшення виведення альбуміну з сечею, пов’язане з високим кров’яним тиском, свідчить про діабетичну нефропатію.
Якщо втрата альбуміну в сечі висока, набряки розвиваються по всьому тілу. Цей стан пов’язаний з важкими проявами серцево-судинної недостатності та проявами атеросклерозу. Запущена стадія діабетичної нефропатії характеризується накопиченням відходів через суттєво зниження функції нирок. Результатом може бути ниркова недостатність та включення пацієнта в програму діалізу. Пацієнти, які відповідають встановленим критеріям, можуть бути залучені до програми трансплантації. Основна профілактика полягає у ранній діагностиці та ефективному лікуванні діабету та ефективному лікуванні артеріального тиску. Ще одним важливим етапом є діагностика діабетичної нефропатії. Діабетичну нефропатію слід своєчасно виявляти, адекватно контролювати та лікувати.
Пацієнт з діабетичною нефропатією перебуває під опікою спеціаліста-нефролога.
При лікуванні артеріального тиску у діабетика слід мати на увазі, що до діабетика слід застосовувати більш жорсткі критерії артеріального тиску. Метою повинно бути досягнення цільового тиску 125/75 мм рт.ст., особливо у випадках, коли присутня альбумінурія.