Стан здоров’я сильно діагностованих діабетиків 2 типу через рік після лапароскопічного, контрольованого введення шлунку
(Результати здоров’я пацієнтів з діабетом, що страждають на ожиріння типу 2, через 1 рік після лапароскопічного регулювання шлункової пов’язки)
Діксон, Дж. Б., О'Брайен, П. Е.
Догляд за діабетом 25: 358-363, 2002.
Ожиріння, яке в розвинутих країнах світу є страхітливо високим, є незалежним фактором ризику розвитку діабету 2 типу і може бути пов'язане з іншими захворюваннями серцево-судинного походження. Ступінь, тривалість, розподіл та збільшення ваги ожиріння у дорослих представляють підвищений ризик, проти якого виявляється корисним навіть помірне зниження ваги. Втрата ваги на 5-10% за допомогою дієти та ліків, підвищена активність, зміна способу життя недостатня у пацієнтів із сильним ожирінням (ІМТ> 35 кг/м 2). У той же час традиційні шлункові шунтування, які забезпечують більшу втрату ваги, є інвазивними, незворотними втручаннями та значним періопераційним ризиком. Лапароскопічне введення зовнішньо контрольованого шлунка з меншим навантаженням і меншим хірургічним ризиком (система накладки: силіконовий ремінець, розміщений на 1 см нижче стравохідно-шлункового з’єднання зі стінкою кишки).
Метою проспективного дослідження 50 хворих на цукровий діабет 2 типу було проведення широкомасштабного дослідження ефекту схуднення через рік після впровадження системи листових стрічок. Передопераційно, відповідно. Вага тіла, ІМТ, ліпіди натще, рівень глюкози в плазмі, інсулін, С-пептид, рівень HbA1c визначали через 1 рік після операції. Ми реєстрували наявність гіпертонії та оцінювали якість життя, пов’язану із захворюванням, наявність депресії та звички сну. Втрата ваги виражається як відношення надмірної втрати ваги (% EWL - надмірна втрата ваги, втрата ваги на один рік та початкова втрата ваги вище ідеальної ваги).
Операція вимагала дводенної госпіталізації, крім лапароскопічної техніки не відбулося жодних ранніх подій, невеликі події, що траплялись у 15 випадках - пролапс шлунка через підшлункову залозу, були ерозійними для лапароскопічної реоперації.
У досліджуваній діабетичній популяції спостерігалося значне зниження маси тіла після операції (середня маса тіла: від 137 кг до 110 кг, середній ІМТ вимірювався від 48,2 кг/м 2 до 38,7 кг/м 2). Швидкість надлишкового зниження (% EWL) становила 38%, при цьому 64% пацієнтів мали рівні глюкози, інсуліну, С-пептиду та HbA1c натще в межах норми, а 26% пацієнтів поверталися до норми.
Після хірургічного втручання спостерігалося значне покращення рівня ліпідів у сироватці крові, порушення сну, депресія та якість життя, пов’язані із захворюваннями. До операції десята частина пацієнтів була нормотонічною, тоді як ця частка зросла до 71% до 1 року оцінки.
Лапароскопічна операція для схуднення може підтримуватися протягом тривалого періоду часу після схуднення; вона допомагає полегшити діабет 2 типу, зменшує ризик серцево-судинних захворювань та смертності та знижує смертність. У разі ненормального аборту слід розглянути можливість раннього хірургічного втручання.