Хвороба Крона - це хронічний запальний стан шлунково-кишкового тракту, який може розвинутися в будь-якій точці шлунково-кишкового тракту від ротової порожнини до прямої кишки. Хвороба у жінок, а не у чоловіків, спостерігається в більш промислово розвинутих країнах Північної півкулі.

діагностика

Хоча етіологія хвороби Крона не з’ясована точно, вона, мабуть, пов’язана з мутацією гена NOD2. Куріння та прийом оральних контрацептивів та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) збільшують ризик спалаху.

Клінічна картина

Найпоширенішими симптомами хвороби Крона є біль у животі, діарея, загальна слабкість, лихоманка, шлунково-кишкові кровотечі та втрата ваги. З’ясовуючи фактори ризику та можливі діагнози, слід запитати про останні подорожі, прийом антибіотиків, непереносимість їжі, прийом інших ліків, куріння або сімейний анамнез запальних захворювань кишечника. Крім того, питання повинні стосуватися потенційних позакишкових проявів (проблеми з очима та суглобами, анемія тощо).

Під час фізичного огляду слід вимірювати частоту серцевих скорочень, артеріальний тиск, температуру тіла та масу тіла. При огляді живота слід виявити ознаки напруги живота, здуття живота або часу. Аноректальне обстеження також є обов’язковим, оскільки периректальні абсцеси, тріщини або свищі можуть виникати в третині випадків.

Діагностика

Мета лабораторних досліджень - скласти карту активності та ускладнень хвороби Крона та відстежувати реакцію на терапію. рецидив (чутливість 80%, специфічність 90,7%; позитивний коефіцієнт ймовірності = 1,9, негативний коефіцієнт імовірності = 0,04).

Колоноскопія, доповнена ілеоскопією та забором біопсії, є цінним інструментом у діагностиці хвороби Крона. Типовими ендоскопічними аномаліями є періодична поява уражень в кишечнику (чергування запалених та неушкоджених/кишкових відділів), бруківка, зображення, виразки та стенози. Гістологічне дослідження може виявити нейтрофільне запалення, нежирні гранульоми, метаплазію клітин Панета і пошкодження ворсинок кишечника. Інші діагностичні засоби включають ендоскопію капсул, КТ та МР-дослідження та рентгенологічне дослідження тонкого кишечника з контрастом. Якщо стенози відомі, слід уникати ендоскопії капсул, оскільки капсула може застрягти в стенозах. Ендоскопічне обстеження стравоходу та шлунка рекомендується при наявності скарг на верхні відділи шлунково-кишкового тракту, у безсимптомних пацієнтів із залізодефіцитною анемією та у випадках активної хвороби Крона при нормальній колоноскопії.

Терапія

На додаток до локалізації, активності та тяжкості захворювання, спосіб лікування визначається ускладненнями, пов’язаними із захворюванням. Метою терапії є контроль симптомів, досягнення та підтримка клінічної ремісії з мінімальними побічними ефектами.

Відомі дві основні терапевтичні стратегії. При традиційному «поетапному» лікуванні («знизу вгору») спочатку вводяться кортикостероїди та похідні мезаламіну, а звідти вони рухаються до імуномодуляторів та засобів проти TNF-альфа. Згідно з підходом «зверху вниз», лікування розпочинають за допомогою анти-ФНО. Досі не було досягнуто професійного консенсусу щодо оптимальної терапевтичної стратегії.

Засоби для лікування ранньої стадії хвороби Крона: похідні мезаламіну (сульфасалазин, 5-аміносаліцилова кислота [5-ASA]), антибіотики (переважно метронідазол та ципрофлоксацин), будесонід (глюкокортикоїди з контрольованим вивільненням).

Засоби для лікування хвороби Крона середньої тяжкості: кортикостероїди, азатіоприн та 6-меркаптопурин, метотрексат, засоби проти TNF. Необхідно перейти на ці засоби, якщо засоби, рекомендовані для лікування легких форм, виявляються неефективними, або якщо спостерігається лихоманка, втрата ваги, біль у животі, нудота та блювота (без закупорки) або анемія.

При важкій хворобі Крона, незважаючи на вищезазначені ліки, симптоми зберігаються або розвивається кишкова непрохідність або інші ускладнення. Цим пацієнтам потрібна екстрена госпіталізація, яка повинна включати гастроентерологічну консультацію.

Ефективним агентом для підтримуючого лікування є азатіоприн, який забезпечує більш тривалу ремісію. Звичайні кортикостероїди з низькими дозами та 5-АСК неефективні для підтримання ремісії хвороби Крона, але ефективність високих доз кортикостероїдів у цій області вивчена недостатньо.

Найпоширенішими показаннями до хірургічного лікування є рефрактерна хвороба, нерегульована в іншому випадку кровотеча, перфорація та оклюзія кишечника, абсцес, дисплазія, злоякісна дегенерація та рефрактерна фульмінантна хвороба.

Джерело: Wilkins T, et al. Діагностика та лікування хвороби Крона. Am Fam Phys. 2011; 84: 1365–1375.