ОРИГІНАЛЬНІ ТОВАРИ

різними

Дієти з різними джерелами ліпідів: їх вплив на сироватковий профіль жирних кислот щурів

Дієти з різними джерелами ліпідів: їх вплив на сироватковий профіль жирних кислот щурів

Паула Даніела Перріс, Кароліна Сільва, Інес Фернандес, Марія Сесілія Мамбрін, Нора Х. Слободянік, Марія Сусана Феліу

Кафедра харчування. Буенос-Айресський університет. Буенос-Айрес, Аргентина.
Адреса кореспонденції: драма Марія Сусана Феліу Департамент харчування Університету харчування Буенос-Айреса ¡unín 956 2 поверх (CP 1113) Буенос-Айрес, Аргентина. Електронна пошта: [email protected]

АНОТАЦІЯ

Важливість дієти в підтримці здоров’я є загальновизнаною та визнаною. Дієтичний ліпідний профіль важливий для профілактики хронічних захворювань та покращення якості життя людей. Метою цього дослідження було проаналізувати вплив різних джерел харчових ліпідів з нормальною та високою концентрацією на профіль жирних кислот вирощування щурів. Експериментальні дієти містили 15 і 40% ккал жиру, забезпеченого вершковим маслом (B), оливковою олією (O), соняшниковою олією з високою олеїновою кислотою (SO) та соняшниковою олією (S). Контрольна дієта (С) була нормокалорійною, соєва олія забезпечувала 15% ккал жиру. Всі дієти були повноцінними з іншими поживними речовинами і вводились протягом 40 днів. Щоденне споживання було однаковим у всіх групах. У групах групи В, О та SO спостерігалося підвищення рівня олеїнової кислоти в сироватці крові та зменшення вмісту незамінних жирних кислот у сироватці крові відносно С. Ці результати спостерігаються незалежно від частки жиру (F%) у раціоні. Група S показала збільшення лінолевої кислоти лише тоді, коли F% становив 40. Введення цих дієт спровокувало зміни рівня рівня жирних кислот у сироватці у відповідь на різницю в джерелах харчових ліпідів; лише деякі зміни, що спостерігались у групі S, були відповіддю на високий відсоток жиру.

Ключові слова: Харчування; жирні кислоти; ліпіди; олії; вершкове масло; щури.

АНОТАЦІЯ

Ліпідний профіль дієти важливий для запобігання хронічним захворюванням та покращення якості життя людей. Мета: вивчити вплив дієт з різними джерелами ліпідів та концентраціями на сироватковий профіль жирних кислот щурів в період активного росту. Експериментальні дієти містили 15 і 40 Ккал% ліпідів, забезпечених: вершковим маслом (М); оливкова олія (O); соняшникова олія з високим вмістом олеїну (АО) та соняшникова олія (G). Контроль отримував нормокалорійну дієту (джерело ліпідів: соєва олія). Групи M, O та AO показали підвищення рівня олеїнової кислоти в сироватці крові із зменшенням рівня незамінних жирних кислот (AGE) щодо групи C. Ці результати спостерігаються незалежно від F% раціону. Група G демонструє збільшення лінолевої кислоти лише тоді, коли F% раціону становив 40. Введення цих дієт спричиняло зміни у профілі жирних кислот у сироватці у відповідь на різні джерела, передбачені дієтами, лише деякі зміни спостерігались у група G також була відповіддю на високий відсоток жиру.

Ключові слова: Харчування; жирні кислоти; ліпіди; олії; молочний жир; щури.

ВСТУП

Важливість дієти в підтримці здоров’я є загальновизнаною та визнаною. У всьому світі навантаження на неінфекційні хвороби, нездорове харчування та відсутність фізичної активності, які є основними причинами серцево-судинних захворювань, діабету 2 типу та деяких видів раку, швидко зростає. Глобальна стратегія щодо дієти, фізичної активності та здоров’я пропонує щодо дієти: досягнення енергетичного балансу та нормальної ваги; обмежити споживання енергії з жиру, замінити ненасичений жир насиченим жиром і спробувати усунути трансжирні кислоти; збільшити споживання фруктів та овочів, а також бобових, цільнозернових та горіхів; обмежити споживання вільних цукрів; обмеження споживання солі (натрію) (1).

Діти та підлітки з надмірною вагою та ожирінням мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань. Існує тісний взаємозв'язок між ожирінням у дитинстві та ожирінням протягом життя, яке зростає з віком. Профілактика ожиріння з дитинства значно зменшить захворюваність та смертність дорослих (2-4).

Дієтичні ліпіди, які потрібно вживати в достатній пропорції, відіграють дуже важливу роль у харчуванні. З публікації, зробленої в 1929 р. Джорджем і Мілдред Бурр (5), ліпіди більше не розглядалися як просте джерело енергії. Дослідження показали, що якщо вводити дієту, в якій бракувало ліпідів, щури хворіли і здебільшого гинули. Пізніше було проведено кілька розслідувань, які дозволили дізнатись про нові функції. Сьогодні ліпіди визнані найбільш концентрованим джерелом енергії; джерело незамінних жирних кислот (EFA), носій жиророзчинних вітамінів (вітаміни A, D, K та E), надає їжі смакові якості, забезпечує ситість та відіграє важливу імуномодулюючу роль.

Адекватний профіль жирних кислот (ФК) необхідний для запобігання хронічним захворюванням та покращення якості життя людей (6-11).

Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на важливість кількості та балансу ліпідів у дієті для прогресу серцево-судинних захворювань та ожиріння, метою цієї роботи було проаналізувати вплив дієт, що містять різні джерела ліпідів та різну калорійність, протягом 40 днів, за профілем сироваткового ГА, щура в період активного росту.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОД

Добре харчуваних щурів під час лактації (6-8 цуценят на одну матір) відлучували після досягнення маси тіла між 35-40 грамами (віком 21-23 дні), з цього часу їх годували протягом 40 днів дієтами, що містять 15 або 40 Ккал вмісту ліпідів у загальній кількості Ккал (F%). Джерелами ліпідів для обох концентрацій були:

1. масло/молочний жир (дієта М)
2. оливкова олія (дієта O)
3. високоолеїнова соняшникова олія (дієта АТ)
4. соняшникова олія (дієта G)

В якості добре харчуваного контролю використовували щурів, які після відлучення отримували нормальну калорійну дієту (F% = 15 джерела ліпідів: соєва олія) та повноцінні у всіх інших поживних речовинах згідно з міжнародними рекомендаціями (дієта С). (18)

Склад дієт представлений в таблиці 1.

В експериментах було використано 6-8 тварин на партію, їх проводили в двох примірниках і результати відповідали середнім показникам. Тварин зважували на початку та в кінці кожного експериментального періоду.

З форм годівлі, які зазвичай використовуються в експериментальному харчуванні, для цієї роботи було обрано техніку годування ad libitum. При цьому тваринам пропонується більша кількість дієти, ніж вони можуть споживати; а добровільне споживання визначається після періоду, визначеного залишком ваги. Дієтичне споживання визначали у всіх експериментальних партіях кожні 2-3 дні.

У всіх експериментах використовували щурів штаму Wistar із замкнутої колонії з біотерію кафедр хроматології та харчування Факультету фармації та біохімії. Щурів розміщували поодинці в підлогових клітках з оцинкованої сталевої сітки.

Профіль FA для дієт визначали за допомогою газової хроматографії (GC) та розраховували співвідношення жирних кислот ω 6/ω 3 та поліненасичених жирних кислот/насичених жирних кислот (PUFA/AGS).

На початку та в кінці кожного експериментального періоду тварин зважували, обчислюючи щоденний приріст ваги, який згодом виражали як швидкість набору ваги (VGP)

Наприкінці експериментального періоду тварини (віком від 61 до 63 днів) голодували протягом 3-4 годин і знеболювали кетамін/ксилазину гідрохлоридом. Цілу кров витягували через серцеву пункцію, центрифугували, а в сироватці крові визначали профіль жирних кислот методом ГХ після екстракції ліпідів з отриманням метилових ефірів, отриманих з жирних кислот. Жирні кислоти ідентифікували відповідно до часу їх утримання. Отримані результати виражали у відсотках від загальних жирних кислот, приймаючи значення 0,05% як межу кількісного визначення. (% середньої площі ± SD) (19). Аналіз отриманої інформації проводили з використанням ANOVA та DUNNETT як посттесту (20), враховуючи відмінності з контрольною групою, значущі при p

РЕЗУЛЬТАТИ

При аналізі хроматограм дієт спостерігалися відмінності в їх складі. Дієта М пропонує більший внесок пальмітинової кислоти (26,4% загальної площі) порівняно з іншими дієтами (із вмістом менше 11%). Дієти O і AO містять високий відсоток олеїнової кислоти (69% та 85,3% відповідно); дієта G містить високу концентрацію лінолевої кислоти (57,5%), як і дієта С (53,31%). Дієта С - це найвищий вміст ліноленової кислоти (5,92%).

З отриманих даних було розраховано співвідношення ω 6/ω 3 та співвідношення Поліненасичений FA/Насичений FA (PUFA/AGS). ФАО-ВООЗ рекомендує споживати на кожну одиницю ГА ω 3, передбаченої дієтою, від 5 до 10 одиниць ω6. Співвідношення ω 6/ω 3 дієт O (49,6); AO (86) та G (250) перевищують контрольне значення, тоді як дієти M (5,6) та C (9,0) знаходяться в межах рекомендованого діапазону. Співвідношення PUFA/AGS для дієт M (0,06), O (1,36) та AO (0,72) зменшено (рекомендоване значення> 1,5), оскільки дієта M забезпечує велику кількість AGS, а дієти O і OC забезпечують низьку частку ПНЖК.

Споживання дієт протягом 40 днів різними групами та VGP щурів представлено в таблиці 2.

Суттєвих відмінностей не виявлено при порівнянні кожної групи з відповідним контролем, коли споживання виражали в г/день. Також не виявлено значних відмінностей у VGP.

У таблиці 3 наведено профіль сироваткових жирних кислот експериментальних груп, коли дієти вводили протягом 40 днів.

Група M представляє збільшення пальмітинової та олеїнової кислот із зменшенням AGE щодо групи C. Експериментальні групи O та OO демонструють збільшення олеїнової кислоти зі зменшенням лінолевої, ліноленової та DHA кислот. Група G демонструє зниження вмісту ліноленової кислоти та DHA. Ці результати спостерігаються незалежно від F% раціону.

Група G демонструє підвищений вміст лінолевої кислоти лише тоді, коли дієта містить 40% F.

ОБГОВОРЕННЯ ТА ВИСНОВКИ

Дієти добре сприймались щурами, і споживання, виражене як г/день для різних груп, не відрізнялося від контрольної групи (13,70 ± 2,08) ні в одному досвіді.

Тварини, які отримували дієти з F% = 40, не демонстрували більшого збільшення ваги, ніж контроль, що могло бути пов'язано з тим, що на тваринних моделях генетичного та дієтичного ожиріння активація запальної реакції в гіпоталамусі порушення сигналів, що генеруються лептином та інсуліном, що призводить до поганого контролю над споживанням їжі та витратами енергії (21-22).

Групи М, О та АО мають подібний сироватковий профіль FA, незалежно від F% дієт. Профіль передбачає загострення шляху сімейства ω 9 із зменшенням лінолевої та ліноленової кислот. Це було б наслідком викривлення внеску ГА від джерел раціону.

Дієта O і AO забезпечує велику кількість олеїнової кислоти. З іншого боку, М-дієта забезпечує пальмітинову кислоту, яка шляхом насиченого ФА після процесів подовження та десатурації виробляє олеїнову кислоту.

Дієти O і OA виявляють спотворення у співвідношенні ω 6/ω 3. Дієта М щодо дієт O і OO містить більшу кількість ліноленової кислоти (ω 3) і меншу кількість лінолевої кислоти (ω 6). Дієта М представляє зниження арахідонової кислоти, що належить до сімейства ω 6, але не свідчить про зменшення ДГК, що належить до родини ω 3, які мають дієти О і ОА.

У цих трьох дієтах тип джерела є більш важливим, ніж F%, оскільки зміни не очевидні, коли він збільшується, але вони є, коли джерело АГ змінюється.

На відміну від цих трьох груп, G поводиться по-різному. Це показало зменшений шлях сім'ї. Коли F% високий (F% = 40), спостерігалося збільшення лінолевої кислоти. У цьому випадку джерела було недостатньо для здійснення змін, необхідно, щоб воно подавалось у великих кількостях. Зниження DHA буде пов’язане зі спотворенням, представленим дієтою у співвідношенні ω 6/ω 3, ФАО-ВООЗ рекомендує, щоб на кожну одиницю GA ω 3, передбачену дієтою, слід вживати від 5 до 10 одиниць ω 6), низький внесок ліноленової кислоти та високий рівень лінолевої кислоти можуть стримувати перетворення альфа-ліноленової кислоти в ейкозапентаенову та докозагексаєнову.

Отримані результати підкреслюють вплив дієти на профіль жирних кислот у сироватці крові та її можливу частоту на певні фактори ризику хронічних захворювань. У більшості західних промислово розвинутих країн спостерігається велике споживання насичених жирів та соняшникової олії. Насичені жири призводять до збільшення рівня холестерину та тригліцеридів (спостерігалося в попередніх роботах) (23). Обидва шляхи призводять до зменшення ФА сімейства ω 3. З цієї причини необхідно включати інші продукти, які вводяться в раціон ФА сімейства ω 3, такі як риба, серед інших. Риба, особливо жирна риба, є дуже важливим джерелом омега-3 жирних кислот, що має доведений сприятливий вплив на здоров’я серцево-судинної системи та розвиток мозку.

З цієї причини важливо враховувати не лише відсоток ліпідів у споживаних дієтах, а й різні жирні кислоти, що їх складають, беручи до уваги міжнародні рекомендації.

Дякую: Фінансується УБА № 20020120200068.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Глобальна стратегія щодо дієти, фізичної активності та здоров'я - ВООЗ, 2004. [Посилання]

2. Берроус, Р. Профілактика та лікування ожиріння з дитинства: стратегія зменшення хронічних незаразних захворювань у дорослих, преподобний Мед Чіль. 2000; 128: 105-10. [Посилання]

3. Харика Р.К. Cosgrove MC. Осендарп СЖ. Verhoef P. Zock PL. Споживання жирних кислот дітьми та підлітками не відповідає рекомендаціям щодо дієтичного споживання для майбутнього здоров’я серцево-судинної системи: систематичний огляд даних про споживання дієти з тридцяти країн, Br J Nutr. 2011 р .; 18: 1-10. [Посилання]

4. Перріс П. Фернандес І. Феліу М.С. Гуревич М. Боскі Е. Кордич Л. Бордоні Н. Слободяник Н. Ліпідний профіль в а група дітей з харчовим ризиком. Nutr оновлення. 2006; 7: 72-4. [Посилання]

5. Берр Г.О. Берр М. М. Нова дефіцитна хвороба, спричинена жорстким виключенням жиру з раціону. J Biol Chem. 1929; 82: 345-67. [Посилання]

6. Ерккіла А. де Мелло В.Д. Riserus U. Дієтичні жирні кислоти та серцево-судинні захворювання: епідеміологічний підхід. Prog Lipid Res.2008; 47: 172-87. [Посилання]

7. Jicha Gregory A. Markesbery William R. Омега-3 жирні кислоти: потенційна роль у лікуванні ранньої хвороби Альцгеймера, Clin Interv Aging 2010; 5: 45-61. [Посилання]

8. Chicco Adam J. Sparagna Genevieve C. Багата лінолеатом дієта з високим вмістом жиру зменшує смертність у щурів із гіпертонічною серцевою недостатністю порівняно з дієтами, багатими салом та жиром. Гіпертонія 2008; 52 (3): 549-55. [Посилання]

9. Анандан С. Нурматов У. Омега-3 і 6-олії для первинної профілактики алергічних захворювань: систематичний огляд та мета-аналіз. Алергія 2009; 64 (6): 840-8. [Посилання]

10. De Spirt S. Stahl W. Tronnier H. Втручання за допомогою лляних насіння та олійного боровику модулює стан шкіри у жінок, Br J Nutr. 2009; 101 (3): 440-5. [Посилання]

11. Сурет Я. Стулл Д. Вплив лікувального харчування, що містить гамма-ліноленову та ейкозапентаенову кислоти, на лікування астми та якість життя дорослих хворих на астму. Curr Med Res Opin. 2008; 24 (2): 559-67. [Посилання]

12. Сімопулос А.П. Омега-3 жирні кислоти при запаленні та аутоімунних захворюваннях, J Am Coll Nutr. 2002; 21: 495-505. [Посилання]

13. Ширмер М.А. Фінні С.Д. Гамма-ліноленат зменшує відновлення ваги у людей, які раніше страждали ожирінням, J Nutr. 2007; 137 (6): 1430-5. [Посилання]

14. Стенлі Дж. Ельсом Р.Л. Calder PC et al. Звіт семінару Агентства з харчових стандартів Великобританії: вплив дієтичного співвідношення n- 6: n-3 жирних кислот на серцево-судинне здоров'я. Британський J Nutr. 2007; 98: 1305-10. [Посилання]

15. Сімопулос А.П. Важливість співвідношення омега-6/омега-3 незамінних жирних кислот, Biomed Pharmacoth. 2002; 56 (8): 365-79. [Посилання]

16. Перес-Хіменес Ф. Руано Ж. Перес мартінес П. Лопес-Сегура Ф. Лопес-Міранда Дж. Вплив оливкової олії на здоров’я людини: не питання лише жиру, Mol Nutr Food Res. 2007; 51 (10): 1199-208. [Посилання]

17. Вотерман Е. Локвуд Б. Активні компоненти та клінічне застосування оливкової олії, Altern Med Rev. 2007 12 (4): 331- 42. [Посилання]

18. Рівз П.Г., Нільсен Ф.Х. Очищені дієти AIN-93 для лабораторних гризунів: підсумковий звіт спеціального комітету Американського інституту харчування щодо переформулювання дієти для гризунів AIN-76A, J Nutr. 1993; 123 (11): 1939-51. [Посилання]

19. Гай Лепаж. Клод К. Рой. Пряма переетерифікація всіх класів ліпідів в одноступеневій реакції. J Lipid Res. 1986; 27: 114-20. [Посилання]

20. Віннер Б. Дж. Браун. Статистичні принципи в експериментальному дизайні. Книжкова компанія McGraw-Hill. 1991. [Посилання]

21. Міланскі М. Дегаспері Г. Насичені жирні кислоти виробляють запальну реакцію переважно завдяки активації сигналізації TLR4 в гіпоталамусі: наслідки для патогенезу ожиріння. J Невроски. 2009; 29 (2): 359-70. [Посилання]

22. Веллосо Л.А. Araújo EP. від Souza CT. Індуковане дієтою запалення гіпоталамуса при ожирінні. Нейроімуномодуляція 2008; 15 (3): 189-93. [Посилання]

23. Перріс П. Фернандес І. Вплив дієт з високим вмістом жиру на ліпідний профіль сироватки крові: дослідження на вирощуванні щурів. Nutr оновлення. 2012 р .; 13 (3): 185-90. [Посилання]

Ця робота була отримана 23 січня 2014 року та прийнята до друку 29 червня 2014 року.

La Concepción # 81 - Офіс 1307 - Провіденсія