Стаття медичного експерта

  • Причини
  • Симптоми
  • Форми
  • Діагностика
  • Що потрібно дослідити?
  • Як дослідити?
  • Лікування
  • З ким ви хочете зв’язатися?
  • Профілактика
  • Прогноз

Дистрофія міокарда вважається патологічним процесом, заснованим на ураженні серцевого м’яза в результаті метаболічних та біохімічних порушень.

міокарда

У деяких джерелах рекомендується не виділяти дистрофію міокарда в окрему патологію, а враховувати її як клінічний прояв захворювання. Однак ця патологія, порівняно, наприклад, з кардіоміопатією, чітко визначає процеси, що відбуваються в серцевому м’язі.

Дистрофія міокарда виділяється лише в тому випадку, якщо виявляється, що метаболічні процеси порушені, що призводить до пошкодження м’язів.

[1], [2], [3], [4], [5], [6]

Причини дистрофії міокарда

Понад сто років існує класифікація, яка розрізняє дві групи причин серцевої м’язової дистрофії. В його основі лежать різні захворювання, які прямо чи опосередковано впливають на обмінні процеси в міокарді.

Причини дистрофії міокарда першої групи включають захворювання серця, особливо міокардит, ішемічну хворобу та кардіоміопатію.

Друга група припускає несерцеву патологію, яка може негативно впливати на м’язовий шар через гормони, елементи крові або нервову модифікацію.

До цієї групи належать анемія, коли рівень еритроцитів та гемоглобіну нижче дозволених норм, тонзиліт у хронічній стадії, інтоксикація, внутрішні та зовнішні, особливо професійні отруєння.

Крім того, причини цієї патології свідчать про негативний вплив препаратів, доза та тривалість прийому яких перевищували допустимі межі. Це стосується гормональних препаратів, цитостатиків та антибактеріальних препаратів.

Захворювання ендокринних органів, таких як наднирники або щитовидна залоза, що впливають на гормональний рівень, також сприяють дистрофічним процесам у серцевому м’язі. Згадайте хронічні захворювання нирок та дихальної системи.

Слід розрізняти спортивну дистрофію, коли надмірні фізичні навантаження, з якими серцевий м’яз не справляється, призводять до її поразки.

Через вищезазначені причини м’язовому шару починає бракувати енергії. Крім того, токсичні речовини накопичуються в кардіоміоцитах в результаті обмінних процесів, що спричинює подальші пошкодження (ендогенна інтоксикація).

Тому функціональні клітини серцевого м’яза гинуть в місці, де утворюються вогнища сполучної тканини. Варто зазначити, що такі ділянки не здатні виконувати функції кардіоміоцитів, що призводить до «мертвих» зон.

Компенсаторним механізмом є розростання порожнини серця, що викликає слабкий процес скорочення. У цьому випадку органи не отримують повного обсягу поживних речовин, а кисень і збільшується гіпоксія. У міру прогресування патологічного процесу розвивається серцева недостатність.

[7], [8], [9], [10], [11], [12], [13], [14]

Симптоми дистрофії міокарда

Зафарбовування клінічних проявів захворювання може сильно відрізнятися, починаючи від повної відсутності симптомів та ознак серцевої недостатності, які закінчуються важкою задишкою, набряком та гіпотензивними синдромами.

Симптоми дистрофії міокарда спочатку відсутні, але іноді можливі хворобливі відчуття в області серця. Вони виникають в результаті сильних фізичних навантажень або після психоемоційного вибуху, тоді як біль зникає.

На цьому етапі кілька людей звертаються за допомогою до лікаря. Пізніше поступово додається задишка, набряки ніг і стоп, що збільшується до вечора, все ще часто виникають серцеві болі, тахікардія, серцева аритмія та помітна слабкість.

Всі ці симптоми вже говорять про початок серцевої недостатності, що погіршує прогноз відновлення.

У деяких випадках, наприклад при клімактеричній дистрофії міокарда, спостерігається біль у ділянці серця, особливо над верхівкою, яка поширюється на всю ліву сторону грудної клітки. Їх характер може бути пірсинг, здавлювання або біль, а інтенсивність не змінюється після прийому нітрогліцерину.

Часто ці симптоми можуть поєднуватися з іншими вегетативними проявами менопаузи, такими як припливи крові, тепло і підвищена пітливість.

Алкогольна міодистрофія характеризується проявом тахікардії, відчуттям нестачі повітря і кашлем. На ЕКГ часто можна спостерігати екстрасистолію та фібриляцію передсердь.

Дистрофія міокарда у спортсменів

Спочатку ми повинні зрозуміти, як м’язові клітини працюють у спокої та під навантаженням. Отже, кардіоміоцити, навіть у стані спокою, працюють з порожньою силою, але серце стискається і розслабляється від 60 до 90 разів на хвилину.

Під час фізичних вправ, особливо під час бігу, частота серцевих скорочень збільшується в два і більше разів. Коли пульс досягає 200 за хвилину, серце не встигає повністю розслабитися, тобто діастоли практично немає.

Ось чому дистрофія міокарда у спортсменів спричинена підвищенням внутрішньої напруги серця, внаслідок чого кров погано циркулює і розвивається гіпоксія.

За відсутності кисню активується анаеробний гліколіз, утворюється молочна кислота і руйнуються деякі органели, включаючи мітохондрії. Якщо навантаження перевищує норму, кардіоміоцити майже перебувають у постійній гіпоксії, що призводить до їх некрозу.

Дистрофія міокарда у спортсменів розвивається шляхом заміщення клітин серцевого м’яза сполучною тканиною, яка не здатна розтягуватися. У спортсменів, які раптово померли, під час розтину діагностували мікроінфаркти серця, що підтверджує поганий кровообіг міокарда.

Крім того, сполучна тканина погано проводить нервові імпульси, що може проявлятися аритміями і навіть зупинкою серця. Смерть найчастіше настає вночі після інтенсивних тренувань, які спричинені мікроінфарктами через неправильно підібрані фізичні навантаження.