МАДРІД, 12 квітня. (EUROPA PRESS) -
Тривале перебування в космосі спричиняє зміни в експресії генів людини, реакції імунної системи та динаміці теломер.
Вони є ключовими результатами "Дослідження близнюків", яке НАСА проводило протягом двох років із двома космонавтами-близнюками, Марком і Скоттом Келлі. Один провів майже рік на Космічній станції, а другий на Землі, проходячи ті самі випробування та моніторинг.
Дослідження дало перший інтегрований біомолекулярний погляд на те, як людський організм реагує на навколишнє середовище космічного польоту, і служить геномною сходинкою, щоб краще зрозуміти, як підтримувати здоров'я екіпажу під час експедицій людини на Місяць і Марс.
Марк послужив базовою лінією для спостереження Землі, а Скотт представив аналогічний тест протягом 340 днів, проведених ним у космосі на борту Міжнародної космічної станції експедицій 43, 44, 45 та 46. Скотт Келлі став першим американським космонавтом, який провів майже рік у космосі.
Теломери в білих кров'яних клітинах Скотта, які є біомаркерами старіння в кінці хромосом, були несподівано довшими в просторі, ніж тоді коротшими після повернення на Землю, середня довжина теломер поверталася до норми через півроку.
На противагу цьому, теломери його брата були стабільними протягом усього періоду. Оскільки теломери важливі для клітинної геномної стабільності, для майбутніх однорічних місій плануються додаткові дослідження динаміки теломер, щоб з’ясувати, чи можна повторити результати для довготривалих місій.
Другий ключовий висновок - імунна система Скотта адекватно реагувала у просторі. Наприклад, вакцина проти грипу, яка вводиться в космосі, працювала точно так само, як і на Землі. Повнофункціональна імунна система під час тривалих космічних місій є критично важливою для захисту здоров'я космонавтів від умовно-патогенних мікробів в середовищі космічних кораблів.
Третім значущим висновком є мінливість експресії генів, яка відображає реакцію організму на навколишнє середовище та допомагає інформувати, як експресія генів пов’язана із ризиками для здоров’я, пов’язаними з космічними польотами.
Перебуваючи в космосі, дослідники спостерігали зміни в експресії генів Скотта, причому більшість із них нормалізувались через шість місяців перебування на Землі. Однак невеликий відсоток генів, пов’язаних з імунною системою та репарацією ДНК, не повернувся до вихідного рівня після повернення на Землю. Крім того, результати визначили ключові гени, які слід націлити на використання для моніторингу здоров'я майбутніх космонавтів та потенційного розвитку персоналізованих контрзаходів.
Інші зміни, виявлені в інтегрованому дослідженні, включають розбиті хромосоми, що переставляються в хромосомні інверсії та зміну когнітивних функцій. Багато висновків узгоджуються з даними, зібраними в попередніх дослідженнях та інших поточних дослідженнях.