історія
'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Відеоарт започаткував медіа-арт в Україні. Його формували наявність телебачення (Василь Цаголов, Андрій Казанджій, Гліб Катчук, Ілля Чичкан) та постмодерністичні цитати із спадщини німого кіно (Олександр Ройтбурд, Гліб Качук, Гліб та Ольга Кашимбек, Ілю Чичкан та Кирілак Проценка). Важливими темами були тілесність (Олександр Гниліцький, Наталія Філоненко, Олександр Ройтбурд, Анна Артеменко, Іван Цупка), симулякр і ілюзорність об'єктивного світу (Ілля Ісупов, Олександр Гниліцький, Лесі Заяц), і, наприклад, у відео Гліба та Ольга Кашимбек інваліди в українському суспільстві. Особливе місце в історії українського відеомистецтва сьогодні належить проекту Мистецтво в космосі (1993), художньої групи Фонду Мазоха. Це одне з перших творів мистецтва незалежної України, яке було показано на Бієнале мистецтв у Сан-Паулу в 1994 році. На відео представлена ​​документація однойменного проекту, який відбувся 25 січня 1993 року: космонавти Сергій Авдєєв та Андрій Соловйов показав на борту російської космічної станції "Мир" графічні роботи автора Ігоря Подольчака. Концепція проекту полягала в тому, щоб перенести з людського простору у космос не лише технологічну, а й мистецьку та культурну цінність.

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Існування інтерактивного мистецтва в Україні також має дуже цікаву історію. В основному це пов’язано з діяльністю Центру сучасного мистецтва Сороса та Німецького інституту etете в Києві. У 1997 році Інститут Гете запросив директора EMAF (Фестиваль електронних медіа-мистецтв) Норінга Германа з Оснабрука до Києва. Окрім його лекції, тут проходили семінари з комп’ютерної анімації, презентація німецького медіа-мистецтва та виставка відеокультур в Німеччині. Результатом цього візиту стало створення українських установ для медіа-мистецтва - Інфо Медіа Банк та фестиваль KIMAF (Київський міжнародний фестиваль медіа-мистецтв). Завдяки їм в Україні з’явилися такі медіа-виконавці, як Наталія Голіброда, Ілія Ісупов, Ольга Кашимбек, Гліб Качук, Анна Артеменко, Олександр Верещак, Маргарита Зінець, Кирило Проценко. Тут також був створений "Інститут нестійких думок".

Одним з ключових представників українського net.art є група Akuvido. До її складу входять Віктор Довгалюк та Ганні Куц, які почали вивчати мистецтво в Академії мистецтв у Львові та продовжували в Інституті нових медіа L4 (Берлін). Їхньою першою інтерактивною роботою, яку вони презентували у Берліні, була Це (1998). Пізніше це були проекти net.art City_interactive, стенд звукової станції, Decode, Jokonde XP, Web Wuerfel Werkstatt, ви чистий вуайеріст? Всі вони доступні на сайті www.akuvido.de. Акувідо - це, мабуть, найвідоміші українські медіа-артисти. Однак вони діють за межами України.

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Першою роботою net.art, створеною фізично в Україні, був проект ДЕТЕ (2002), Юрія Кручака та Юлії Костьєрєвої. На момент їх проекту рівень смертності в Україні був вищим, ніж народжуваність. Тому автори створили веб-сайт, де кожен міг створити власну дитину та підтримувати та розвивати її протягом дев’яти місяців.

У 2007 році було створено проект net.art Хазарський словник або реквієм для театру під керівництвом Анни Олександрович. Це була перша театральна вистава в Україні, яка транслювалася на веб-сайті www.hazary.com.ua. Під час вистави гіпертекст Мілорада Павича доповнювався коментарями глядачів, які проектувались на передній стіні театрального залу. Один із глядачів навіть приходив до театру з ноутбуком, тож він був і справжнім, і віртуальним глядачем. Актори могли скористатися ноутбуком, який знаходився на сцені, та вести онлайн-чат із глядачами, який також проектувався на стіні.

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Молода художниця Маша Шубіна створила мережевий арт-проект Цифровий нарцисизм (2007), в якому вона обрала сайти знайомств в Інтернеті, щоб представити власну роботу. Її цікавило поєднання традиційного живопису та мультимедіа. Її метою було зустрітися таким чином з кураторами, власниками галерей та директорами музеїв. Відповів лише один куратор з Австралії, усі чоловіки та жінки відповіли інтимними пропозиціями. Паралельною метою Машиної було просування її роботи в різних куточках світу та початок спілкування з аудиторією. Вона спілкувалася з усіма, хто це писав і бачив його картини в галереях. Цифровий нарцисизм можна знайти в Інтернеті навіть сьогодні, спочатку створений для виставки в традиційному галерейному просторі. Він був представлений в Україні в Арт-центрі Пінчука, в галереях Росії, Німеччини, Італії та Великобританії.

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Художній проект був представлений на фестивалі NonStopMedia у Харкові в 2008 році Мобільне самотність Гамлет Зіньківський та Роман Мінін. Він складався із смс-картини Мініна та 15 картин Зіньківського, на яких зображені люди, які телефонують із мобільного телефону.

'); positiontip (); "alt =" клацніть ">

Сьогодні молоді митці зі Львова працюють у найскладніших жанрах сучасного українського медіа-мистецтва. Це можливо в основному завдяки обмінним стажуванням у польських медіа-установах. Під час Бієнале медіа-мистецтва 2010 в Познані вона представила свій проект Представництво молода художниця Тамара Гридяєва. Під час перегляду її інтерактивної роботи глядача ідентифікувала стрілка, яка реагувала на нього, набуваючи гігантських розмірів. Наприклад, Сергій Петлюк взяв участь у Вроцлавській бієнале медіа-мистецтва WRO 2011 та у фестивалі “Mindware. Технології діалогу "у Любліні, ще один український медіа-художник зі Львова Андрій Лінік. Його робота в інтермедіа Айолос через малу кількість установ, брак коштів та небажання галерей працювати з цим видом сучасного мистецтва, було б дуже складно впровадити в Україні.

Сьогодні ви не знайдете жодної профільної установи в Україні, яка б займалася освітою та підтримкою молодих художників медіа. Однак існує низка фестивалів, орієнтованих на медіа-мистецтво - NonStopMedia (Харків), Terra Futura (Херсон), Тиждень сучасного мистецтва (Львів). У 2011 році з нагоди двадцятиріччя українського медіа-мистецтва у Києві відбувся форум медіа-мистецтва New Media Ukraine. Діяльність у галузі чеського та словацького медіа-мистецтва тут представила Барбора Седіва (Брно-будинок мистецтв). Найважливішим результатом цієї зустрічі стала можливість опублікувати інформацію про українське медіа-мистецтво через спільний дослідницький проект та Інтернет-базу даних Monoscope.

Незважаючи на ці проблеми, в Україні є нове покоління медіа-виконавців, які виросли на екранах комп’ютерів. А також є молоді куратори та теоретики, які готові зосередитись на інтерпретації своєї роботи.