золь інжир 5x1 мл/50 мг
Зміст короткого опису характеристик (SPC)
Додаток No 1 до рішення про зміну реєстрації, ev. ні. 2108/09042
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Галоперидол деканоат-Ріхтера
розчин для ін’єкцій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ЛІКОВОГО ПРОДУКТА
Кожна ампула по 1 мл містить 70,52 мг галоперидолу деканоату, що еквівалентно 50 мг галоперидолу.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Жовтий або жовто-зелений (макс. Y1) розчин прозорий і практично не містить частинок
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Підтримуюче лікування хронічної шизофренії та інших психозів, особливо якщо підтверджена ефективність лікування гострим галоперидолом. Він також призначений для лікування інших психічних або поведінкових проблем, коли психомоторний неспокій вимагає підтримуючого лікування.
4.2 Дозування та спосіб введення
Галоперидол Деканоат-Ріхтер призначається для використання у хворих із хронічним психотичним станом, які потребують тривалого парентерального антипсихотичного лікування. Цим пацієнтам слід попередньо стабілізувати лікування антипсихотиками, перш ніж приймати рішення про перехід на Галоперидол Деканоат-Ріхтер.
Галоперидол Деканоат-Ріхтер призначений лише для дорослих і призначений для забезпечення щомісячного лікування більшості пацієнтів після одноразової глибокої внутрішньом’язової ін’єкції в сідничну область.
Галоперидол Деканоат-Ріхтерса не слід вводити внутрішньовенно! Оскільки введення обсягу більше 3 мл є незручним для пацієнта, такі великі обсяги ін’єкцій не рекомендуються.
Оскільки індивідуальна реакція на нейролептики варіюється, дозу слід розраховувати індивідуально, і найкраще починати та титрувати її під пильним наглядом лікаря. Індивідуальна початкова доза буде залежати як від тяжкості симптомів, так і від величини пероральної дози, яку потрібно підтримувати перед початком депо-лікування.
Рекомендується, щоб початкова доза галоперидолу Деканоат-Ріхтера в 10-15 разів перевищувала попередню пероральну дозу галоперидолу. Для більшості пацієнтів це означає початкову дозу від 25 до 75 мг галоперидолу деканоат-Ріхтера. Максимальна початкова доза не повинна перевищувати 100 мг. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна поступово збільшувати на 50 мг до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.
Найбільш відповідна щомісячна доза Галоперидолу Деканоат-Ріхтера часто приблизно в 20 разів перевищує добову дозу перорального галоперидолу.
Під час корекції дози або в епізодах загострення психотичних симптомів лікування Галоперидолом Деканоат-Ріхтер може доповнюватися нормальним Галоперидолом.
Звичайний інтервал часу між ін’єкціями становить чотири тижні. Однак коливання реакції пацієнта може вимагати коригування інтервалу доз.
Рекомендується починати з низьких доз, спочатку 12,5 мг - 25 мг кожні 4 тижні у літніх та ослаблених пацієнтів. Цю дозу можна збільшувати залежно від реакції пацієнта.
При низьких температурах препарат може випадати в осад у розчині. Опади можна видалити, нагріваючи ампулу в руці. Слід використовувати лише прозорий розчин.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до галоперидолу або будь-якої з допоміжних речовин; Хвороба Паркінсона та інші екстрапірамідні розлади; гострі отруєння алкоголем, снодійними та анальгетиками та/або психотропними препаратами; коматозний стан; ураження базальних гангліїв.
Його не можна давати дітям.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Рекомендується спочатку пацієнтам, які отримують Галоперидол Деканоат-Ріхтер, приймати пероральний галоперидол, щоб виключити можливість несподіваних побічних реакцій на Галоперидол.
Співвідношення користі та ризику у пацієнтів з факторами ризику шлуночкових аритмій, таких як шлуночкові аритмії, слід повністю оцінити перед початком терапії галоперидолом. хвороби серця, сімейну історію раптової смерті та/або подовження інтервалу QT, неконтрольовані електролітні порушення, субарахноїдальний крововилив, голодування або зловживання алкоголем слід ретельно контролювати (рівень ЕКГ та калію), особливо на початковій фазі лікування, щоб досягти стабільних рівнів у плазмі крові. Галоперидол слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають поганий метаболізм CYP2D6, і його слід застосовувати з обережністю під час прийому інгібіторів цитохрому Р450. Слід уникати одночасного прийому нейролептиків.
Перед початком терапії галоперидолом слід провести ЕКГ. Під час лікування необхідність обстеження ЕКГ повинна визначатися індивідуально.
Якщо інтервал QT подовжується під час лікування, слід зменшити дозу галоперидолу і припинити лікування, якщо інтервал QT перевищує 500 мс.
Також рекомендується регулярний контроль рівня електролітів у плазмі крові.
Оскільки галоперидол метаболізується в печінці, пацієнтам із захворюваннями печінки рекомендується з обережністю. Дозування пероральних антикоагулянтів слід коригувати після початку терапії Галоперидолом Деканоат-Ріхтера.
При одночасному застосуванні з депресантами ЦНС Галоперидол Деканоат-Ріхтер може посилити їх пригнічувальний ефект, що слід враховувати при визначенні дози, особливо у літніх людей.
Є дані, що Галоперидол Деканоат-Ріхтер може знизити судомний поріг. Тому пацієнтам із відомою епілепсією або судомами в анамнезі (наприклад, відмова від алкоголю та пошкодження головного мозку) рекомендується дотримуватися обережності.
Тироксин може збільшити токсичність галоперидолу деканоат-Ріхтера. Тому його можна застосовувати лише з великою обережністю пацієнтам із гіпертиреозом. У цих пацієнтів лікування антипсихотиками завжди повинно супроводжуватися відповідним тиреостатичним лікуванням.
Як і всі нейролептики, Галоперидол Деканоат-Ріхтер не слід застосовувати самостійно, де переважає депресія. Його можна поєднувати з антидепресантами для лікування станів, при яких депресія та психоз виникають одночасно. Галоперидол може впливати на метаболізм трициклічних антидепресантів (клінічне значення невідоме).
Якщо одночасно потрібно антипаркінсонічне лікування, його потрібно буде продовжувати протягом декількох тижнів після останньої ін’єкції Галоперидолу Деканоат-Ріхтера через дуже тривалий період напіввиведення Галоперидолу Деканоат-Ріхтера.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Як і всі нейролептики, Галоперидол Деканоат-Ріхтер може посилити депресію центральної нервової системи, спричинену депресантами ЦНС, включаючи алкоголь, снодійні, заспокійливі та сильні анальгетики.
Повідомлялося про посилений ефект ЦНС у поєднанні з метилдопою.
Галоперидол Деканоат-Ріхтер може антагонізувати ефекти адреналіну та інших симпатоміметиків (наприклад, адреналін) і змінити ефекти артеріального тиску, що знижують адренергічні блокатори, такі як гуанетидин.
Галоперидол Деканоат-Ріхтер може послабити антипаркінсонічну дію леводопи.
Галоперидол Деканоат-Ріхтер пригнічує метаболізм трициклічних антидепресантів, збільшуючи тим самим рівень цих препаратів у плазмі крові. Це може призвести до збільшення токсичності трициклічних антидепресантів (антихолінергічні ефекти, серцево-судинна токсичність, зниження судомного порогу).
Коли до лікування галоперидолом Деканоат-Ріхтера додають тривале лікування карбамазепіном, результатом є значне зниження рівня галоперидолу в плазмі крові. Тому дозу галоперидолу Деканоат-Ріхтер слід збільшувати, якщо це необхідно, під час комбінованої терапії, а дозу зменшувати після припинення прийому карбамазепіну.
У рідкісних випадках повідомлялося про синдром, подібний на енцефалопатію, у поєднанні літію та галоперидолу Деканоат-Ріхтер. Залишається сумнівним, чи представляють ці випадки іншу клінічну сутність, чи насправді це були випадки злоякісного нейролептичного синдрому та/або нейротоксичності літію. Ознаки синдрому, подібного енцефалопатії, включають сплутаність свідомості, дезорієнтацію, головний біль, порушення рівноваги та сонливість. Один звіт, включаючи безсимптомні аномалії ЕЕГ у цій комбінації, свідчить про необхідність моніторингу ЕЕГ. При одночасному застосуванні літію та галоперидолу галоперидол слід вводити з найнижчою ефективною дозою, а рівень літію слід контролювати і підтримувати нижче 1 ммоль/л. Якщо з’являються симптоми синдрому, подібного енцефалопатії, лікування слід негайно припинити.
Галоперидол Деканоат-Ріхтер зменшує дію пероральних антикоагулянтів.
4.6 Вагітність та лактація
Хоча існують поодинокі повідомлення про вроджені вади розвитку після дії фебрильного галоперидолу в поєднанні з іншими препаратами, причинно-наслідковий зв’язок так і не встановлений. Зворотні екстрапірамідні симптоми спостерігались у новонароджених, які зазнали впливу галоперидолу внутрішньоутробно протягом останнього триместру вагітності. Тому користь від лікування під час вагітності слід оцінювати з урахуванням потенційних ризиків.
Галоперидол виводиться з грудним молоком. Були поодинокі випадки екстрапірамідних симптомів у немовлят, які годували груддю. Якщо застосування Галоперидолу Деканоат-Ріхтер вважається необхідним, слід оцінити користь грудного вигодовування щодо потенційних ризиків.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Може спостерігатися певна ступінь седації або неспання, особливо при вищих дозах та на початку лікування, і може посилюватися алкоголем або іншими депресантами ЦНС. Пацієнтам слід рекомендувати не керувати автотранспортом та не працювати з машинами під час лікування, поки не буде відома їх сприйнятливість до препарату.
4.8 Небажані ефекти
Усі побічні ефекти після прийому Галоперидолу Деканоат-Ріхтера, як правило, викликані галоперидолом. Як і у випадку з усіма ін’єкційними лікарськими засобами, із Haloperidol Decanoat-Richter повідомлялося про місцеві реакції тканин.
Порушення крові та лімфатичної системи
Іноді повідомлялося про незначне та, як правило, тимчасове зменшення кількості клітин крові. Рідко повідомлялося про агранулоцитоз, тромбоцитопенію та транзиторну лейкопенію, як правило, при застосуванні галоперидолу разом з іншими лікарськими засобами.
Порушення ендокринної системи
Гормональні ефекти антипсихотичних нейролептиків включають гіперпролактинемію, яка може спричинити галакторею, гінекомастію та оліго- або аменорею. Повідомлялося про випадки гіпоглікемії та зниження секреції АДГ дуже рідко.
Вони трапляються іноді і включають: депресію, седацію, збудження, сонливість, безсоння, головний біль, сплутаність свідомості, запаморочення, великі напади та явне загострення психотичних симптомів.
Порушення нервової системи
Неврологічні побічні ефекти найчастіші.
Як і у всіх нейролептиків, можуть виникати екстрапірамідні симптоми. Гострі дистонічні реакції можуть виникати на початку лікування і можуть бути серйозними під час пікової концентрації у плазмі крові, наприклад: через 3-9 днів після ін’єкції. Повідомлялося про очні екологічні кризи та дистонічні реакції гортані. Паркінсонічна ригідність, тремор, гіперсалівація, брадикінезія, акінезія, гостра дистонія та акатизія, як правило, набагато повільніше починаються. Антихолінергічні лікарські засоби не слід призначати регулярно, а лише за необхідності через потенційний ризик зниження ефективності Галоперидол Деканоат-Ріхтера.
Пізня дискінезія може виникнути у деяких пацієнтів при тривалому лікуванні або після відміни препарату. Ризик зростає із збільшенням віку та збільшенням доз, особливо у жінок. У деяких пацієнтів симптоми можуть зберігатися і бути незворотними. Синдром характеризується переважно ритмічними мимовільними рухами язика, обличчя, рота та щелепи. Повідомлялося, що м'які звивисті, схожі на черв'як рухи мовою можуть бути раннім ознакою пізньої дискінезії. Якщо лікування припинено в цей час, повний синдром не розвинеться. У разі симптомів пізньої дискінезії прийом препарату слід негайно припинити, а пацієнта перевести на інше лікування.
Нейролептичний злоякісний синдром
Як і всі антипсихотичні препарати, Галоперидол Деканоат-Ріхтер був пов'язаний з рідкісними випадками злоякісного нейролептичного синдрому (НМС), ідіосинкратичною реакцією, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативною нестабільністю, порушенням свідомості, комою та підвищеним рівнем КФК у плазмі крові. Ознаки вегетативної дисфункції, такі як тахікардія, нестабільний артеріальний тиск і потовиділення можуть запобігти появі гіпертермії, виступаючи ранніми попереджувальними сигналами. Антипсихотичне лікування слід негайно припинити і рекомендується відповідне підтримуюче лікування та ретельний моніторинг. Показано, що дантролен і бромокриптин ефективні при лікуванні НМС.
Іноді може спостерігатися помутніння зору.
У пацієнтів похилого віку може розвинутися вузькокутний напад глаукоми.
Порушення серця та серця
Іноді повідомляється про тахікардію та гіпотонію. Рідко повідомляється про подовження інтервалу QT, torsade de pointes, шлуночкові аритмії, включаючи фібриляцію шлуночків та шлуночкову тахікардію, та зупинку серця, переважно при парентеральному застосуванні галоперидолу.
Ці побічні ефекти можуть частіше виникати у високих дозах та у схильних пацієнтів.
Шлунково-кишкові розлади
Повідомлялося про нудоту, блювоту, втрату апетиту, диспепсію та запор. Можуть відбуватися зміни ваги.
Гепатобіліарні розлади
Повідомлялося про поодинокі випадки порушення функції печінки або гепатиту, найчастіше холестатичного, жовтяниці.
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
Реакції гіперчутливості спостерігались рідко, напр. шкірний висип, кропив'янка, анафілаксія, світлочутливість, ексфоліативний дерматит та мультиформна еритема.
Порушення роботи кістково-м’язової системи сполучної тканини
Може виникнути скутість м’язів.
Порушення роботи нирок та сечовиділення
Іноді може спостерігатися затримка сечі.
Порушення репродуктивної системи та молочної залози
Іноді можуть розвиватися приапізм, еректильна дисфункція, порушення статевої функції, включаючи еякуляцію.
Загальні розлади та стан на місці введення
Можуть виникати периферичні набряки, підвищене потовиділення або слиновиділення, сухість у роті, порушення температури тіла.
4.9 Передозування
Прояви - це загострення відомих фармакологічних ефектів та побічних ефектів галоперидолу. Найбільш помітними симптомами є: важкі екстрапірамідні реакції, гіпотонія, седативний ефект. Екстрапірамідні симптоми проявляються скутістю м’язів, загальним або місцевим тремором. Також може спостерігатися гіпертонія. У виняткових випадках може розвинутися коматозний стан та пригнічення дихання, що супроводжується гіпотонією, що призводить до шокового стану. Також може виникнути шлуночкова аритмія, що може бути пов’язано з подовженням інтервалу QT.
Лікування передозування: оскільки специфічного антидоту немає, лікування в першу чергу є підтримуючим. У коматозних хворих дихальні шляхи слід підтримувати шляхом ротоглоткового дихання або ендотрахеальної інтубації. При депресії дихання може знадобитися штучне дихання. Гіпотонії та колапсу кровообігу можна протидіяти за допомогою внутрішньовенних розчинів, плазми або концентрованого альбуміну та вазопресорних препаратів, таких як дофамін або норадреналін. Не слід застосовувати адреналін. У разі серйозних екстрапірамідних реакцій антипалікінсонічне лікування антихолінергічного типу слід проводити протягом декількох тижнів. Слід бути дуже обережним при припиненні прийому цих препаратів, оскільки екстрапірамідні симптоми можуть з’явитися знову. Слід проводити моніторинг ЕКГ та життєвих показників та продовжувати до тих пір, поки ЕКГ не стане нормальною. Важкі аритмії слід лікувати відповідними антиаритмічними препаратами.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: Антипсихотичні засоби, код АТС: N05AD01
Галоперидол Деканоат-Ріхтер - це складний ефір галоперидолу та деканової кислоти і як такий є депо-нейролептиком із групи бутирофенонів. При внутрішньом’язовій ін’єкції галоперидол деканоат-Ріхтер поступово вивільняється з м’язової тканини і повільно гідролізується до вільного галоперидолу, який надходить у системний кровообіг. Галоперидол є потужним антагоністом дофаміну і, отже, дуже різким нейролептиком.
У мозку галоперидол суттєво впливає на марення та галюцинації (ймовірно, через взаємодію з дофаміновими рецепторами в мезокортикальній та лімбічній тканинах) і має інгібуючий ефект, опосередкований його дією на базальні ганглії, тобто. j. нігростріальні пучки, що також підкреслює екстрапірамідні рухові побічні ефекти (особливо дистонія, акатизія та паркінсонізм). Галоперидол має ефективний психомоторний седативний ефект, що пояснює як сприятливу дію на манію, так і на інші синдроми збудження. Резоціалізуючий ефект спостерігався у емоційно пригнічених. Більше периферичних антидопамінергічних ефектів пояснює ефективність проти нудоти та блювоти (впливаючи на тригерну зону хеморецепторів), розслаблення шлунково-кишкових сфінктерів та збільшення вивільнення пролактину (через пригнічення активності фактора, що інгібує пролактин (PIF-дофамін) на рівні аденогіпофіза).
5.2 Фармакокінетичні властивості
Введення Галоперидолу Деканоат-Ріхтера у вигляді депо внутрішньом’язової ін’єкції призводить до повільного та тривалого вивільнення вільного галоперидолу. Концентрації в плазмі збільшуються поступово і зазвичай досягають максимуму протягом 3-9 днів після ін'єкції, а потім знижуються з очевидним періодом напіввиведення приблизно 3 тижні. Рівень рівноважного стану в плазмі досягається протягом 2-4 місяців у пацієнтів, які отримують одну ін’єкцію на місяць. Фармакокінетика Галоперидолу Деканоат-Ріхтера залежить від дози після внутрішньом’язової ін’єкції. Взаємозв'язок доза-плазма галоперидолу приблизно лінійна при дозах до 450 мг. Галоперидол легко перетинає гематоенцефалічний бар'єр. Зв’язування з білками плазми крові становить 92%. Галоперидол метаболізується в печінці та виводиться із сечею (40%) та фекаліями (60%). Приблизно 1% дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Метаболіти нейролептично неактивні.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Дані в таблиці I вказують на широкий діапазон безпеки між значеннями LD50 у дослідженнях гострої токсичності на тваринах та рекомендованими дозами для людей, наприклад найнижча (собаки: 90 мг/кг) і найвища (щури: 850 мг/кг) пероральні дози в 300 разів і в 2833 рази перевищують рекомендовану максимальну добову дозу для дорослої середньої ваги (0,3 мг/кг).