ГАСТРОПЕРЕЗІЯ
ПОНЯТТЯ
ЩО ЦЕ?
Постний шлунок - як порожній складений мішок. Він розтягується під час їжі, щоб адаптуватися до обсягу вживаної їжі, а потім, завдяки дуже потужним скороченням, подрібнює їжу на частинки, достатньо дрібні, щоб пройти в кишечник через пілор (сфінктер, який відокремлює шлунок від кишечника і що лише проходження дрібних частинок). У кишечнику вони закінчать змішуватися з травними секретами і будуть всмоктуватися, переходячи в кров. Гастропарез - це зміна, яка полягає у зменшенні рухів шлунка, тому процес дроблення та подальшого виходу зі шлунка буде повільним та неефективним, а їжа, що переходить зі шлунку в кишечник, вироблятиметься повільніше, ніж зазвичай.
СИМПТОМ
ПРИЧИНА ПРИЧИНИ
Зазвичай вони хронічні, тривають 6 місяців і більше.
-Відчуття надмірної ситості після їжі, яка була не дуже великою; це відчуття триває до наступного прийому їжі.
-Набряк живота або рівня живота після основних прийомів їжі.
-Почуття ситості без можливості закінчити звичайний прийом їжі.
-Нудота і блювота, як правило, після їжі; характерно, що блювота виникає через кілька годин після їжі, і що їжа, яка потрапила в попередню їжу, може бути розпізнана.
-Прогресивна втрата ваги.
ПРИЧИНИ
ЧОМУ ВИРОБЛЯЄТЬСЯ?
Він з’являється, коли відбувається погіршення роботи м’язів, що утворюють стінки шлунка, та/або нервів, що регулюють його роботу. У багатьох причина цього ураження невідома (ідіопатичний гастропарез). В інших випадках це може бути другорядним захворюванням, яке може вразити м’язи та нерви травного тракту, наприклад:
-Цукровий діабет: це найчастіша причина гастропарезу; Зазвичай це діабет, який з’являється в молодості, тривалої еволюції та важкого контролю та з іншими ускладненнями, такими як нирки, очі тощо.
-Після хірургічного втручання: після деяких втручань на шлунку, таких як перерізання нервів (ваготомія) або видалення частини (часткова резекція шлунка), або втручань на стравоході або легенях, при яких випадково травмуються нерви, які регулюють блукаючий нерв. функціонування шлунка.
-Системні захворювання, такі як склеродермія, дерматоміозит та червоний вовчак.
-Коли спостерігається загальний розлад рухів травного тракту (хронічна псевдообструкція кишечника).
-Під час тривалого лікування деякими ліками.
ДІАГНОСТИКА
ЯК ДІАГНОСТУЮТЬСЯ?
При підозрі на гастропарез слід провести такі обстеження:
1. Фіброгастроскопія: складається з огляду внутрішньої частини шлунка через гнучку трубку, яка вводиться через рот. Застосовується для виключення інших захворювань шлунка, які можуть давати однакові симптоми: виразка, рак, езофагіт тощо. При гастропарезі ендоскопія зазвичай не виявляє пошкоджень, і іноді можна відмовитись від їжі, навіть через багато годин, не з’ївши.
2. Транзит барію: складається з рентгенівських променів, щоб побачити шлунок після вживання барієвої каші. Він служить для виключення інших травм. При гастропарезі видно великий живіт. Менш корисна, ніж ендоскопія.
3. Дослідження спорожнення шлунка: це найкращий тест для діагностики гастропарезу. Він складається з прийому їжі (омлет, тости з маслом та варенням та соком), яка позначена радіоактивним індикатором у дуже невеликій кількості. Після їжі виявлення проводять кожні 30-60 хвилин до 4 годин. У звичайних умовах у цей час шлунок практично порожній; при гастропарезі спостерігається затримка їжі в шлунку в різних кількостях залежно від тяжкості гастропарезу.
4. Шлунково-кишкова манометрія: це тест, який вивчає рухи шлунка та тонкої кишки. У випадках гастропарезу його використовують для того, щоб визначити, чи є руховий розлад внаслідок зміни м’язів або нервів шлунка, і щоб дізнатись, чи зміна рухів обмежена шлунком або також впливає на кишечник.
ЛІКУВАННЯ
ЯК ЛІКУЄТЬСЯ?
1. Дієта. Бажано дотримуватися дробової дієти (мало, але часто їсти) з невеликою кількістю жиру і мало клітковини. Коли це призводить до втрати ваги, його можна доповнити ентеральними дієтами (повноцінні дієти в рідкій формі, які не потрібно подрібнювати і легко спорожняються зі шлунка). На більш запущених стадіях, коли шлунок не може спорожнити або рідкі дієти, такі дієти можна вводити безпосередньо в кишечник через катетер, розміщений у перших відділах тонкої кишки.
2. Ліки. Існує ряд ліків, які можуть покращити рухи шлунка (прокінетики). Їх приймають до трьох основних прийомів їжі протягом дня, і лікування є хронічним. У найсерйозніших випадках деякі з них можна вводити через вену при прийомі пацієнта.
3. Інші методи лікування:
-Шлунковий кардіостимулятор: складається з розміщення в шлунку пристрою, подібного до кардіостимулятора серця, за допомогою хірургічного втручання, яке виробляє скорочення шлунка. Це не дає дуже хороших результатів і використовується дуже мало.
-Ін'єкція ботулотоксину: складається з ендоскопічної ін'єкції в пілор ботулотоксину, речовини, що постійно тримає шлунковий отвір постійно відкритим. Це не дуже ефективно і має тимчасовий ефект (6 місяців).
-Імплантація малого кишкового катетера - використовується, коли шлунок не може спорожнити рідкі дієти. Він вводиться в тонку кишку, найвищу частину кишечника, за допомогою хірургічного втручання і використовується для введення рідких та перетравлених дієт, які потрібно лише всмоктувати
-Гастректомія: застосовується мало і лише у випадках, коли кишечник працює належним чином.