порядок

Ця функція зарезервована для абонентів. Підпишіться лише на € 5 на місяць. Зберегти статтю

Будь ласка, увійдіть до закладки

Мультфільми підкорюють серця і переносять мільярди доларів. Але це ще не все, люди: анімація теж грає на політичній дошці. Це було зроблено з самого початку: під час світових воєн мультфільми вчили дітей розпізнавати ворога; в часи холодної війни її герої перекладали ідеологію на мову анімації. Сьогодні вони є одним із інструментів м’якої сили.

Що спільного у крижаної принцеси, сім’ї Парр та круглих жовтих істот? По-перше, що вони герої мультфільмів; два, що ці малюнки є американськими; і троє, які є найвигіднішими дійовими особами в анімаційній індустрії: дві частини "Замороженого", продовження "Суперсімейних" та "Міньйони" були мультфільмами з найвищим світовим прокатом. Якщо фокус розширити, вісім із десятки найбільш прибуткових анімаційних фільмів випускає або розповсюджує Дісней. І всі вони американці.

Ви хочете отримувати подібний вміст у своєму електронному листі?

Але анімація - це не казкове царство, а висококонкурентна галузь. І змагання не закінчуються на касі чи на рівні аудиторії: повідомлення, передані мультфільмами, сягають, як підшкірна голка, до розумів найменших, гіпнотизують їх через екрани і шепочуть їм, що робити і як їм слід робити поводитись ... Або про це думали на зорі телебачення та пропаганди. Вважалося, що телевізійний стимул викликає, як укол, майже автоматичну реакцію аудиторії. З цієї причини персонажа Супермена звинуватили в тому, що він спонукав маленьких вистрибнути з вікна, намагаючись навчитися літати.

Час показав, що повідомлення, що з’являються на екранах, не програмують автоматичних відповідей. Але не слід недооцінювати його роль. Влада змінилася, і сила покинула п’єдестал для впливу, переконання та спокушання: м’яка сила. Одним із його інгредієнтів є медіа-індустрія. Дані кас дають зрозуміти, яка медіа-імперія домінує в анімації сьогодні. А анімація - запорука дитячих сердець.

Війна - це дитяча справа

У 1914 році в Чикаго динозавр Герті вийшов зі своєї печери, поглинув стовбур дерева і вклонився перед глядачами під командою аніматора Вінзора Маккея. Вона була першим героєм правильно охарактеризованого мультфільму, з особистістю та історією. Герті грала, плакала і їла; отже, це розважало. Створивши Герті, Маккей відкрив новий горизонт для анімації, який раніше зосереджувався більше на техніці та посланні, а не стільки на намальованих істотах. Але розвага була не єдиним завданням мультфільмів. З іншого боку Атлантики Великобританія керувала індустрією молодої анімації з іншою метою: до 95% британських малюнків, виготовлених між 1914 і 1918 роками, були з пропагандистською метою.

Це були роки Першої світової війни. У міру загострення конфлікту мультфільми міцніли. Одні підносили цінності батьківщини, інші висміювали ворога. У Сполученому Королівстві пропаганда перестала бути виключною прерогативою держави щодо передачі у діловий світ. Діти ще не були цільовою аудиторією молодої анімаційної індустрії, оскільки їх зусилля були зосереджені на піднятті бойового духу учасників бойових дій та цивільного населення, і, як правило, це були короткі та мовчазні твори. Крім того, вони торкнулися кишені: подібно до фільмів, мультфільми проектувались у публічних приміщеннях - театрах та кінотеатрах. Все змінилося в 1928 році, коли американець Уолт Дісней навчив мишу свистіти, синхронізуючи музику із зображенням. Відтоді і до сьогодні Дісней став провідною анімаційною компанією у світі, а Міккі Маус продовжує залучати глядачів та інвесторів.

Міжвоєнний період заклав основи сучасних мультфільмів: довші твори, більш реалістичні персонажі та орієнтація на дітей. У той же час домогосподарства у всьому світі почали сором'язливо приймати нового члена: телебачення, хоча його використання стало популярним лише в 1950-х роках. Молода промисловість охоплювала дедалі більше регіонів. У 1936 р. Радянський Союз створив державну анімаційну студію "Союзмультфільм", яка продовжує існувати під такою ж назвою і сьогодні в Росії ("Союз" означає "союз" і позначає Радянський Союз). В Аргентині та Мексиці з'являлися школи мультфільмів та приватні студії. Від Південної Африки до Єгипту та від Токіо до Сіднея анімація вдосконалила свої технічні прийоми та потрапила у серця маленьких.

Потім настала чергова світова війна, і цього разу вона була перекладена для найменших мовою анімації. Від імені США Міккі Маус, Дональд Дак та Багз Банні. На нацистському фронті багато інших тварин, цього разу із сильним антисемітським посланням. З вивчення державної анімації СРСР демонізований Гітлер погрожував забрати свободу радянських громадян. В Японії мультфільм Хлопчик Момотаро захищав свою батьківщину від американських загарбників. Але оскільки війна не розуміє авторських прав, Міккі Маус і Дональд Дак не були виключно на службі Діснея. Уряд Віші використовував цих персонажів, щоб представити США як ворога французького народу. Знакова миша Діснея, встановлена ​​на кажана, також напала на Японію, але програла самураям у японському пропагандистському мультфільмі 1936 року.

Знімок мультфільму Діснея "Навчання смерті: підготовка нацистів", 1943 р. Джерело: Wikimedia Commons.

Анімована пропаганда Другої світової війни мала кілька цілей: вона навчила дітей розпізнавати ворога, підняла моральний дух цивільного населення та заохочувала, але також освічувала солдатів. Під час конфлікту глядачі із нетерпінням сприймали мультфільми, що призвело до великого напливу кінотеатрів: 90 мільйонів глядачів щотижня в США та 20 мільйонів у Німеччині. З п’ятисот анімаційних шортів, вироблених у Голлівуді між 1942 і 1945 роками, 47% були пов’язані з війною. Однак конфлікт поставив обмеження на експорт: креслення американського виробництва були заборонені в нацистській Німеччині наприкінці 1930-х.

Два ведмеді і доля: мультфільми часів холодної війни

Коли закінчилася Друга світова війна, мир не настав цілком. Наступні чотири десятиліття були відомі як "холодна війна" через непряме протистояння між США та Радянським Союзом. У цей період дві супердержави створили союзні блоки, сприяли гонкам озброєнь та зовнішнім конфліктам. Індустрія мультфільмів теж не була осторонь.

Несвідомий герой холодної війни - плюшевий ведмедик на ім'я Вінні-Пух. Для країн НАТО він був жовтим; для Варшавського договору, коричневий. І це те, що радянська індустрія культури відкинула американське виробництво, тому деякі історії мали подвійне життя, по одному з кожного боку залізної завіси. Перший фільм про Вінні-Пуха Дісней випустив у 1966 році; Радянський Союз зробив це через три роки. Жовтий Вінні не потрапив до СРСР; коричневий Вінні не вийшов за межі соціалістичного блоку. Потворне каченя або Мауглі - це також деякі приклади подвійності мультфільмів під час холодної війни. В інших випадках дійові особи змінювалися, але передумова зберігалася: американський сірий кіт переслідує, епізод за епізодом, хитра миша; радянський сірий вовк намагається зловити маленького кролика, але завжди не вдається. Поза межами СРСР, але в межах його орбіти, Міккі Маус знайшов відображення у Топіто, головного героя чехословацького мультфільму.

Що завгодно йде на війні, а анімація пропонує чудовий інструмент: можливість висміяти ворога. Окрім гротескних або диявольських персонажів, більш тонкий спосіб зробити це завдяки використанню голосу та мови. Російський акцент характеризує бродячого собаку в "Леді та Бродязі", а один із злодіїв Аладдіна також багато наголошує на r. Починаючи з Радянського Союзу, мова також використовується для характеристики негативних персонажів. Наприклад, англійський вираз "о, так" використовувався як постійний слоган італійськими бандитськими персонажами Бандітто і Гангстерітто, а також хитрим - і злим - детективом.

Малюнки не лише вказували на "погане", але й виховували цінності через створення "хорошого". Цей розділ чорно-білих кольорів зберігався під час холодної війни ще довго після того, як телевізори перетворилися на кольорові. Герої мультфільмів розглядають цінності кожної сторони конфлікту в контексті, в якому етику визначала ідеологія. Захист загального блага від індивідуалізму; боротьба робітників проти підприємництва, комуністичний коричневий Вінні проти капіталістичного жовтого Вінні. І жовтий виграв пульс.

Качка як посол і менш незацікавлена ​​дружба

"Який він милий! Ми повинні стати друзями! " - вигукує Маша, коли вперше бачить панду, нового персонажа. Маша є головною героїнею російського мультсеріалу "Маша і Ведмідь" і популярною дівчиною: серед її каналів YouTube російською, англійською, іспанською та португальською мовами у неї понад сімдесят мільйонів підписників. Якби послідовники Маші на YouTube були громадянами країни Європейського Союзу, це було б другим за величиною, лише за Німеччиною. Серія перекладена більш ніж на тридцять мов і транслюється на Netflix. З березня 2020 року він також виходив на офіційному китайському телебаченні - країні, традиційним символом якої є панда. Так Маша подружилася з пандою в реальному житті. Російський мультфільм не вперше знаходить місце на китайському ринку. У 2013 році серія "Кікорікі", яка частково фінансується Міністерством культури Росії, також вітала панду. Через чотири роки Китайське державне телевізійне агентство та творці Kikoriki домовились про спільну постановку, в якій панда займе головне місце. Дипломатія панди - візуальний термін, що позначає експансію м’якої сили Китаю - також дійшла до чеського Topito, що спричинило суперечку щодо ліцензії цього персонажа, яка закінчилася у Високому суді Праги у 2019 році.

Дружба Маші не закінчується в Китаї. І саме в тому, що його творці з першого моменту ставлять експорт пріоритетом. Навіть традиційний російський шарф головного героя сприяє просуванню серіалу в країнах, переважно мусульманських. На додаток до перекладів та субтитрів, Маша та Ведмідь адаптуються до цільових регіонів за допомогою вправи локалізації: будь-який текст, який є частиною анімації, перекладається, наприклад, знаки. Однак популярність Маші також знаходить своїх недоброзичливців. Дехто звинувачує мультфільм, наприклад, у кремлівській пропаганді, бо ведмідь є символом Росії. Незалежно від того, поділяється це твердження чи ні, очевидно, що з великою силою приходить велика відповідальність, і Маша та Ведмідь завоювали через екрани серця мільйонів дітей у понад ста країнах.